Ми сьогодні отримали інформацію від американської сторони по зустрічах у Москві, які відбулися цими днями. Там був ряд зустрічей. І ми говорили напередодні, ми говорили й зараз з американською стороною. Я дякую за інформацію і за необхідну тональність розмови з Росією. Ми цінуємо узгодженість кроків і те, що Америка просуває цілком реалістичне бачення, що треба робити й що треба зробити. Росія має закінчити свою війну, треба створити всі умови, щоб це було.

12 років тому росія надала українським військовим гарантії безпечного виходу під Іловайськом, а потім відкрила по них вогонь.

Українські колони ворог розстрілював серед соняшникових полів, і саме тому соняшник сьогодні став символом пам’яті про наших полеглих Захисників.

Минуло дванадцять років, але росія не змінилася. Вона так само порушує домовленості, нехтує міжнародним правом, катує і вбиває полонених, б’є по цивільних містах.

Іловайськ мав назавжди навчити нас, що слово ворога нічого не варте.

Сьогодні за словом «втрати» перед нами стоять тисячі облич наших хлопців та дівчат. росія забрала їхні життя, але не змогла досягти головного, заради чого почала цю війну. Україна досі стоїть.

Наш борг перед загиблими полягає не лише в пам’яті. Він у тому, щоб продовжувати боротьбу і не дозволити ворогу завершити те, заради чого він прийшов на українську землю.

Пам’ятаємо про кожного...

Пам’ять, яка проростає квітами
29 серпня — День пам’яті загиблих захисників і захисниць України. В цей день Україна вшановує пам’ять тих, хто віддав найдорожче — своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
29 серпня назавжди пов’язане з Іловайською трагедією — однією з найболючіших сторінок сучасної російсько-української війни. Ця дата нагадує нам про ціну, яку Україна платить за право бути вільною, про тисячі життів, обірваних війною, і про родини, для яких втрата близької людини назавжди залишилася незагойною раною.
Серед загиблих — багато наших земляків. Їхні могили сьогодні залишилися і на тимчасово окупованих територіях, і в різних куточках України. Їхні імена та обличчя живуть у нашій пам’яті, промовляють до нас із меморіалів, пам’ятних знаків, світлин на могилах — у Києві, Дніпрі, на Прикарпатті, в Ужгороді та в багатьох інших містах України.
Пам’ять про них — не лише біль утрати. Вона проростає квітами на місцях поховань, у тихих молитвах, у словах вдячності, у вчинках тих, хто продовжує боронити Україну, і в прагненні зберегти правду про кожного, хто віддав за неї життя.
Сьогодні ми висловлюємо глибоку повагу та підтримку родинам полеглих Героїв. Їхній біль неможливо виміряти словами, але наша спільна відповідальність — берегти пам’ять про тих, кого вони втратили.
«Ніхто більшої любови не має над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх».
Благословенна пам’ять наших загиблих земляків і всіх українців та українок, які віддали своє життя за рідну землю, за свободу України, за кожного з нас.
Нехай спогад про їхній подвиг живе вічно — і проростає квітами життя, свободи та майбутнього, заради якого вони віддали найдорожче.
Герої не вмирають.

Поліцейські Луганщини вшанували пам’ять загиблих колег

Напередодні Дня пам’яті загиблих Захисників України керівництвом ГУНП в Луганській області відвідано могили загиблих колег.

Поліцейські вшанували пам’ять правоохоронців, які віддали свої життя, захищаючи Україну та виконуючи службовий обов’язок.

Серед тих, кого цього дня згадували, — Сергій Щокін, Віталій Петренко, Сергій Губанов, Ірина Гордієвич, Максим Воронков, Іван Савченко, Денис Сліпцов та Руслан Ковбаснюк.

Вони залишалися вірними Присязі та виконували свій обов’язок там, де було найнебезпечніше.

Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали життя за Україну.