По моєму хороше і динамічне інтерв'ю вийшло зі мною (і ще з бійцями-прикордонниками, 3 ошб, 8 полку спецназу, 59 бригади і озсп "Любарт" заодне) у Роми Бебеха.

Про Бахмут, роботу Фонду Притули, потреби та проблеми на фронті, корупцію, "буде гірше" і навіть трохи про політику "якої немає".

Дивитись тут:
https://www.youtube.com/watch?v=dA0qhE1NN_A

➡️@romabroma

​​Після того, як минулого року руских вибили з Київщини і дихати стало трохи легше, людей на Гончара 65 кількісно стало менше: хтось повернувся від волонтерства до попередньої роботи, з квітня по червень 16 чоловік з нашого фонду пішли воювати, ну а ще десяток волонтерів спакували речі і переїхали з Києва до Дніпра.

Майор, Падре, Батя, Шеф, Валєра, Лео, Бетмен, Кирило, Прянік та ще Джон, Сержант, Дос, Лєший, Женя, Віталік, які підтягуються ротаційно.

Це, власне, ті люди, які є «фінальним акордом» комунікації фонду з військовими. Саме вони здійснюють передачу допомоги військовим з рук в руки.

Хлопці безпосередньо контактують з військовими вздовж усієї лінії фронту. І тому їх вклад у верифікацію запитів, які надходять у фонд є безцінним! Адже отримують інформацію безпосередньо від підрозділів на передовій.

Дніпро було обрано саме тому, що логістичне плече звідти було найкоротшим, на який напрямок ми б не відправляли допомогу: Харківщина, Донбас, Запорізький напрямок, Херсон/Миколаїв.

Через деякий час для поліпшення логістики ми відкрили додатково ще один хаб у Краматорську, де у нас постійно чергує 2-3 людини.

Мої козаки в хорошому сенсі цього слова навіжені. Пам’ятаю, як набрав якось Бетмена щось уточнити, а він так ввічливо у слухавку: «Сергій Дмитрович, а можна я пізніше перенаберу, зараз трошки незручно говорити». Це вже потім керівник військового напрямку фонду Рома Сініцин, він же «Майор», розказав, що хлопці десь в канаві лежали під час артобстрілу і дійсно трохи було незручно говорити)). Але потім встали, обтрусились і повезли допомогу далі.

Коли відбулась Харківська офензива і рускі тікали до бісової матері, наші конвої йшли за підрозділами ЗСУ, моментально доправляючи те, що втрачалось під час контрнаступу: дрони, оптику, зв’язок.

Конвої виїжджають на фронт ледь не кожного дня. І я не знаю, чи є якісь підрозділи, які безпосередньо знаходяться на фронті, з якими б у моїх хлопців не була б налагоджена комунікація і куди б не передавалась допомога.

Ну і хлопці не тільки логістикою та верифікацією займаються.

Падре, приміром, це та людина, яка контролює процес відновлення трофейної техніки. А тут у нас із нашими партнерами, які власне і ремонтують російську підбиту броню, є великі успіхи: 7 танків Т-72 різних модифікацій, 1 БРЕМ, 2 БМП, 4 БТР-и, 3 МТЛБ і навіть РСЗО «Ураган» - все це було відремонтовано за кошти небайдужих людей і доправлено на передову!
Ще 6 одиниць бронетехніки в процесі відновлення.

Наші хлопці стали невід’ємною частиною міської екосистеми там де живуть і працюють.
Коли ракета влучила у будинок в Краматорську, Бетмен та Кирило допомагали розбирати завали.
Коли був жахливий ракетний удар по будинку в Дніпрі, наші хлопці одразу підвезли старлінк і генератор, щоб забезпечити на місці зв’язок і «електрохарчування».

Коротше, якщо у вас сьогодні є бажання комусь із нашого фонду подякувати за роботу, то це саме ці люди!

Ну, а щоб у хлопців і далі було що розвозити по підрозділах, підтримуйте фонд донатами!

Посилання на рахунки незмінне:
https://prytulafoundation.org/uk/home/support_page

Дякую!