📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

Військовий льотчик Володимир Скляр загинув 8 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Нова Басань на Чернігівщині. Його вертоліт збили російські окупанти. Капітан Скляр загинув, а екіпаж взяли в полон. У березні офіцеру мало виповнитися 30 років.
Володимир народився в селищі Марківка Луганської області. З дитинства мріяв бути льотчиком. Після закінчення 9 класів пішов навчатися в Луганський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії». Потім вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Закінчив інженерно-авіаційний факультет і став офіцером. Дуже любив спорт, неодноразово брав участь у змаганнях з бігу в Україні. Мріяв взяти участь у чемпіонаті світу з триатлону «Iron man», після проходження дистанції хотів набити тату. Вчив англійську мову. Цікавився історією, любив ходити на пошук історичних цінностей з металошукачем.
Після випуску, у 2014 році, пішов на службу до лав 11-ї окремої бригади армійської авіації на посаду бортового авіаційного техніка. Брав участь в АТО на Донбасі. У складі екіпажу вертольоту Мі-8МТ здійснював евакуацію поранених бійців і доставляв гуманітарну допомогу. Потім брав участь у миротворчих місіях у Демократичній республіці Конго та Ліберії. За час служби був неодноразово нагороджений, зокрема, нагрудними знаками: «Воїн-миротворець», «За службу та звитягу» ІІІ ступеня. Мав сертифікат за наліт понад 1000 годин на вертольоті МІ-8.
З перших днів повномасштабної війни Володимир разом із побратимами боронив від окупантів небо над Київщиною та Чернігівщиною.

Посмертно Володимир Скляр отримав звання майора та був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали офіцера на військовому кладовищі у місті Васильків Київської області. У Володимира залишилися дружина та донька.

📌 Луганські партизани працюють без зупину!

Наші патріоти використовують всі можливості, аби орки не могли залізницею підвозити БК на фронт.

Шляхом підпалу було знищено устаткування автоматизованого управління залізницею (шафа СЦБ) – на ділянці залізничного сполучення Щастя-Старобільськ в районі міста Щастя.

Гарно горить!)

Тепер потяги з рашистами та снарядами не поїдуть!

📌❗️Бояться витоку інформації: росіяни вимкнули інтернет на окупованих територіях
Мобільний зв‘язок працює з перебоями.

Люди в інформаційному вакуумі.

У загарблених містах та селах дефіцит продуктів та ліків.

📌 Повідомлення з окупованого Лисичанська - там НЕ життя

Перше, що стається після окупації, – втрачається звʼязок із територіями вільної України. Там вимикають українське телебачення, зникає мобільне покриття.
Сьогодні росіяни позбавили людей можливості користуватися інтернетом, бо бояться витоку інформації.

Мешканці області в інформаційному вакуумі.

До сьогодні, люди, мали можливість розказати рідним як виживають…

У серії соціальних роликів у проєкті компанії Starlight Media «Повідомлення з окупації» проілюструвано реальні погляди жителів окупованих Сходу, Півдня України та Криму.

Про те, що зараз коїться у нашому Лисичанську розповідає один з його мешканців.

Ще трошки…дочекайтеся

📌 Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

35-річний прикордонник Денис Ткач загинув 24 лютого 2022 року, виконуючи завдання з охорони й оборони державного кордону в районі села Зоринівка на Луганщині. Близько 3:30 ночі загін прикордонників вступив у бій з ворожими диверсантами. Денис прикрив відхід побратимів ціною власного життя.
Денис народився у селі Микільське Луганської області. Закінчив місцеву школу. Потім пройшов строкову службу в армії. У 2007 році пішов служити за контрактом до лав Збройних сил України. У вільний час любив полювання та риболовлю. Весь вільний час проводив із дружиною та дітьми.
На момент повномасштабного російського вторгнення Денис служив у Луганському прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Його підрозділ одним із перших прийняв бій з окупантами.
«Він був найкращим чоловіком і татом. Його завжди з нетерпінням чекали вдома дітки. Денис дуже любив відпочинки на природі з сім'єю й подорожі рідною Україною. До сих пір не можу уявити своє життя без нього. Він назавжди в моєму серці. Денис віддав найцінніше в світі за те, щоб ми з дітками жили в мирній країні – своє життя. ТИ – МІЙ ГЕРОЙ НАЗАВЖДИ!» – зазначила дружина загиблого Оксана.
Посмертно Дениса Ткача нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, захиснику присвоєно звання майстер-сержанта.
Поховали Героя у рідному селі на Луганщині. У Дениса залишилися дружина, син і донька.

📌 ❗️На Кремінському напрямку росіяни зазнали суттєвих втрат та відійшли назад

Декілька днів поспіль рашисти багато атакували наші позиції як в районі Кремінної, так і в районі Білогорівки. Наші захисники відповіли розгромом ворога. Вчора орки оговтувалися від «відповіді»наших бійців на Кремінському напрямку, орки відійшли для поповнення своїх підрозділів.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Назар Губський, позивний Вепр, загинув 20 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання біля міста Кремінна на Луганщині. Воїну було 28 років.

Назар народився у місті Жовті Води на Дніпропетровщині. Після школи здобув фах оператора верстатів з програмним керуванням у Дніпропетровському вищому професійному училищі №17. Працював продавцем-консультантом. У вільний час грав у футбол за міську команду. Цікавився політикою.

Під час повномасштабної війни Назар був мобілізований до лав 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.

«Молодий хлопчина мужньо долав труднощі військової служби, закарбовуючи твердість чоловічого характеру в боях, і наближаючи Перемогу. Завжди намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, турбувався про інших. За це його поважали побратими. Відначали, що він Назар вирізнявся прагненням до самовдосконалення, був цілеспрямованим і наполегливим», – написали про воїна у Жовтоводській громаді.

«Він був дуже добрий, мав гарне почуття гумору. Завжди вмів втішити, розвеселити чи підтримати. Він був справжнім чоловіком і патріотом. Таких, як він, не буває і більше не буде», – сказала дружина загиблого Галина.

Поховали військовослужбовця у рідних Жовтих Водах.

У Назара залишилася дружина.

📌 ❗️Луганський фронт: найгарячіше у Білогорівці та в районі Кремінної

📍Сьогодні о 4-й ранку росіяни атакували Білогорівку з усіх боків. Наші сили оборони цей наступ відбили.

📍Та сама ситуація відбувалася на Кремінському напрямку, ворог атакує великою кількістю особового складу. Після бойового зіткнення з нашими захисниками, рашисти відійшли назад.

📍На Сватівському напрямку - стабільно.

❗️На Луганському фронті очікуємо найближчими днями масованих цілодобових атак рашистів.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Ігор Сергійчук загинув 15 квітня 2022 року в бою з російськими окупантами під Попасною на Луганщині. Бійцю був 41 рік.

Ігор народився у місті Рава-Руська Львівської області. Закінчив місцеву школу. Цікавився технікою, самостійно навчився її ремонтувати. Працював майстром з ремонту побутової техніки.
Під час повномасштабного російського вторгнення Ігор добровільно пішов до військкомату, щоб приєднатися до Збройних сил України. Був мобілізований до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив на посаді санітара. Разом із побратимами боронив Луганщину.

«Він був люблячим батьком. Спокійний, врівноважений. Дбайливий господар і майстер на всі руки», – розповіла дружина загиблого Катерина.

«Він був надзвичайно турботливим батьком, хорошим господарем, доброзичливим сусідом і вірним чоловіком. Співчуття родині. Нехай земля йому буде пухом. Вічна пам‘ять!» – написала знайома Віра Бігун.

Посмертно солдат Сергійчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника у рідному місті.

В Ігоря залишилися дружина і донька.

📌❗️Найближчими днями очікуємо на Луганщині масованих атак рашистів

орки мають на меті виконати наказ путіна - вийти на адмінкордони Луганської області.
Вони вже стягнули до нас велику кількість живої сили та техніки, вже зараз фіксуємо збільшення кількості обстрілів, як артилерійських, так і авіа.

Наші захисники готові дати відсіч🇺🇦

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Захисник Сергій Вручинський загинув 11 червня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селиша Врубівка на Луганщині. Життя 30-річного бійця обірвав ворожий артилерійський обстріл.

Сергій родом з міста Звягель, раніше - Новоград-Волинський, Житомирської області. Закінчив там школу і професійний ліцей.

У 2010-2018 роках служив у 30-й окремій механізованій бригаді Збройних сил України. Коли в 2014 році почалася російсько-українська війна, Сергій у складі своєї бригади брав участь в АТО/ООС на Донбасі.

2019 року звільнився з армії, одружився та переїхав до Івано-Франківська. Працював менеджером з продажу.

З початком повномасштабної війни Сергій повернувся до ЗСУ. Цього разу захищав Україну у лавах 108-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшини з матеріального забезпечення.

«Ми прожили разом занадто коротких, але безмежно щасливих 3 роки. Сім'я завжди була для Сергія на першому місці. Мріяли, що після перемоги будемо разом виховувати нашого синочка. Війна знищила все, на жаль.. Любимо тебе, і сумуємо», – розповіла дружина загиблого Юлія.

Поховали військовослужбовця на Алея Слави міського кладовища в селі Чукалівка поблизу Івано-Франківська.

У Сергія залишилися мама Неля, батько Володимир, сестра Тетяна, дружина Юлія і син Дмитрик, який народився через 2 місяці після загибелі тата.