Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌 ❗️На Кремінському напрямку - максимальна ескалація
Багато обстрілів. росіяни намагаються прорвати нашу лінію оборони.
Наступають орки і в Білогорівці.
Всі атаки нашими захисниками відбиваються, ворог успіху немає.
Багато обстрілів. росіяни намагаються прорвати нашу лінію оборони.
Наступають орки і в Білогорівці.
Всі атаки нашими захисниками відбиваються, ворог успіху немає.
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Сержант Олексій Вернигора, позивний Гора, загинув 29 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині. Воїну був 41 рік.
Олексій народився і жив у Києві. Закінчив Київський технікум громадського харчування за спеціальністю «Холодильні машини і установки». Працював інженером з холодильного, вентиляційного і кондиціонерного обладнання. Був професіоналом у своїй справі. У вільний час грав у футбол, вболівав на футбольних матчах. Цікавився садівництвом, посадив десятки дерев. Досвідчений кермувальник, любив подорожувати Україною.
З початком повномасштабної війни Олексій приєднався до 130-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони Київщини у лавах ЗСУ. Був командиром відділення.
«У новорічну ніч Олексій помилився дверима, і ми зустрілися. З того моменту все почалося. Ми – сім'я впертих, цілеспрямованих і вольових овнів. Стосунки наші були як полум'я. Він люблячий, справедливий і доброзичливий. З легкістю знаходив спільну мову з будь-якою людиною, мав вірних друзів і був душею компанії. Готував смачнющий борщ», – розповіла дружина воїна Тетяна.
«Ховають киянина 40+. В якого вчора кількома дзвінками з'ясував рід до 1860 року – ще до скасування кріпацтва. Кріпацтва родина воїна ТРО Олексія Вернигори не знала. Вони навіть за комуністів на кутку в селі Голінка мали вуличне прізвисько Козаки. Правнук отримав у війську позивний Гора. Ну дотепно – Верни Гора. Але кажись справді Гора. Бо ховати його прийшов не лише "черговий" капелан отець Ігор, але й той, що був із ним на фронті – спеціально приїхав, не служив панахиду, а говорив слово. Про Гору», – написав Ростислав Мартинюк.
Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у рідному Києві.
В Олексія залишилися мама, сестра і дружина.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Сержант Олексій Вернигора, позивний Гора, загинув 29 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Діброва на Луганщині. Воїну був 41 рік.
Олексій народився і жив у Києві. Закінчив Київський технікум громадського харчування за спеціальністю «Холодильні машини і установки». Працював інженером з холодильного, вентиляційного і кондиціонерного обладнання. Був професіоналом у своїй справі. У вільний час грав у футбол, вболівав на футбольних матчах. Цікавився садівництвом, посадив десятки дерев. Досвідчений кермувальник, любив подорожувати Україною.
З початком повномасштабної війни Олексій приєднався до 130-го батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони Київщини у лавах ЗСУ. Був командиром відділення.
«У новорічну ніч Олексій помилився дверима, і ми зустрілися. З того моменту все почалося. Ми – сім'я впертих, цілеспрямованих і вольових овнів. Стосунки наші були як полум'я. Він люблячий, справедливий і доброзичливий. З легкістю знаходив спільну мову з будь-якою людиною, мав вірних друзів і був душею компанії. Готував смачнющий борщ», – розповіла дружина воїна Тетяна.
«Ховають киянина 40+. В якого вчора кількома дзвінками з'ясував рід до 1860 року – ще до скасування кріпацтва. Кріпацтва родина воїна ТРО Олексія Вернигори не знала. Вони навіть за комуністів на кутку в селі Голінка мали вуличне прізвисько Козаки. Правнук отримав у війську позивний Гора. Ну дотепно – Верни Гора. Але кажись справді Гора. Бо ховати його прийшов не лише "черговий" капелан отець Ігор, але й той, що був із ним на фронті – спеціально приїхав, не служив панахиду, а говорив слово. Про Гору», – написав Ростислав Мартинюк.
Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у рідному Києві.
В Олексія залишилися мама, сестра і дружина.
📌 ✅Починаю знову об’їжджати Луганські гуманітарні хаби для ВПО по всій країні
Перевіряю роботу координаційних центрів та, звичайно, зустрічаюся з нашими мешканцями.
Перша зупинка - Кропивницький
Адреса хабу: вул. Чарльза Дарвіна, 25
Центром опікується Щастинська РДА-РВА.
Тут видають гуманітарні набори всім нашим мешканцям області, хто проживає на Кіровоградщині.
За минулий тиждень тут отримали допомогу у вигляді продуктів більше 350 луганчан.
Окрім того, у хабі можна отримати гігієнічні набори та одяг.
Також в центрі приймає лікар-терапевт.
Дякую працівникам хабу за відповідальність.
Продовжуємо вдосконалювати роботу хабів згідно Ваших запитів.
Перевіряю роботу координаційних центрів та, звичайно, зустрічаюся з нашими мешканцями.
Перша зупинка - Кропивницький
Адреса хабу: вул. Чарльза Дарвіна, 25
Центром опікується Щастинська РДА-РВА.
Тут видають гуманітарні набори всім нашим мешканцям області, хто проживає на Кіровоградщині.
За минулий тиждень тут отримали допомогу у вигляді продуктів більше 350 луганчан.
Окрім того, у хабі можна отримати гігієнічні набори та одяг.
Також в центрі приймає лікар-терапевт.
Дякую працівникам хабу за відповідальність.
Продовжуємо вдосконалювати роботу хабів згідно Ваших запитів.
📌 Виживають під цілодобовими ворожими обстрілами
Макіївка та Невське – села на лінії фронту на Луганщині. До війни у Макіївці жило більше 800 людей, зараз трохи більше ніж 20. У Невському лишилося 142 мешканця з понад 700.
Артилерія щодня добиває і без того розбиті села. На вулицях рідко побачиш людей, більшість дня - вони ховаються у підвалі. Але виходити необхідно - бо худоба чекає. Майже кожен двір до війни мав тут різних свійських тварин. Вцілілі корови, свині, гуси - теж зараз «забарикадовані» в сараях. Туші загиблих розкидані пустими подвір’ями.
Селянам важко покинути рідні домівки, навіть, якщо вони вже пошкоджені російськими снарядами.
ОВА наполягає на евакуації, зараз наші поліцейські щодня обходять людей та пропонують виїхати. На жаль, погоджуються одиниці, але ми продовжуємо розмови, адже наступного дня ситуація може змінитися.
Харчі та хліб системно завозяться до населених пунктів. Зв’язок є постійний. Інші речі - за необхідністю оперативно прибувають.
Зараз намагаємося затарювати ці села максимально.
Ситуація вже загострюється, проїзд може ускладнитися, тож ми маємо бути готовими.
Тримаємося!
Переможемо!🇺🇦
Фото: Андрій Дубчак, @donbasfrontliner
Макіївка та Невське – села на лінії фронту на Луганщині. До війни у Макіївці жило більше 800 людей, зараз трохи більше ніж 20. У Невському лишилося 142 мешканця з понад 700.
Артилерія щодня добиває і без того розбиті села. На вулицях рідко побачиш людей, більшість дня - вони ховаються у підвалі. Але виходити необхідно - бо худоба чекає. Майже кожен двір до війни мав тут різних свійських тварин. Вцілілі корови, свині, гуси - теж зараз «забарикадовані» в сараях. Туші загиблих розкидані пустими подвір’ями.
Селянам важко покинути рідні домівки, навіть, якщо вони вже пошкоджені російськими снарядами.
ОВА наполягає на евакуації, зараз наші поліцейські щодня обходять людей та пропонують виїхати. На жаль, погоджуються одиниці, але ми продовжуємо розмови, адже наступного дня ситуація може змінитися.
Харчі та хліб системно завозяться до населених пунктів. Зв’язок є постійний. Інші речі - за необхідністю оперативно прибувають.
Зараз намагаємося затарювати ці села максимально.
Ситуація вже загострюється, проїзд може ускладнитися, тож ми маємо бути готовими.
Тримаємося!
Переможемо!🇺🇦
Фото: Андрій Дубчак, @donbasfrontliner