📌 ❗️росіяни готуються до свого майбутнього наступу, але і зараз атак не припиняють

У лютому на Луганщину приїдуть вже підготовлені свіжомобілізовані орки - росія робить у наступі ставку на них.
Масового перекидання ворожої техніки на наш напрямок - поки не спостерігається.

Наші захисники зараз впевнено тримаються на своїх позиціях, все стабільно як у Білогорівці, так і на Сватівсько-Кремінському напрямку.

Ми теж готові.

📌 Разом з заступником керівника Офісу Президента Кулеба Олексій завітали до волонтерів з Help For Ukraine

Подякував за підтримку Луганщини протягом цього важкого періоду після повномасштабного вторгнення рашистів.
Зокрема, організація вже допомагала області з медобладнанням для наших релокованих лікарень, підтримала ВПО та військових нашого напрямку.

Обговорили також і майбутню співпрацю, і знову це буде медична сфера.
Наші лікарні поступово стають на ноги, наші лікарі лікують не лише луганських ВПО, а і інших громадян по місцю розташування.
Луганщина демонструє гідний рівень медицини.
Ми не зупинятимемося і, як і вдома, матимемо все необхідне для надання якісної медичної допомоги населенню.
У цьому нам радо сприяють і міжнародні організації, і волонтери.

Дякую Євген Кошовий, що підтримуєш рідну Луганську область!

Разом до Перемоги!🇺🇦

📌 рашисти гатять по деокупованим селам: у Невському поранено місцеву мешканку

Звільнені території продовжують потерпати від ворожих обстрілів.
Вчора на одне з подвір‘їв жителів села Невське прилетів російський снаряд, зачепило його власницю, що знаходилася в той момент на вулиці. Жінку поранено в ногу.
Її одразу було евакуйовано до лікарні на Донеччині.

Наполягаємо на евакуації мирних, але, на жаль, відмова. Залишити власний дім - непросто.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Максим Биць, позивний Мак, загинув 11 вересня 2022 року, обороняючи Україну від окупантів у селищі Білогорівка Луганської області. Ворожа куля влучила йому в серце. У серпні захиснику виповнилося 37 років.
Максим народився у селі Неменка Вінницької області. Закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури. Оселився у Вінниці. Працював логістом на місцевому підприємстві. Останній рік був дезінфектором на фірмі «Спецспектр». У вільний час обожнював рибалити,навіть свою маленьку доньку навчив цій справі.
На другий день повномасштабної війни Максима мобілізували до лав 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був снайпером. Брав участь в обороні Київської області. Потім їх підрозділ вирушив на схід.
«Максим був дуже доброю і чуйною людиною. Найкращий батько для маленької донечки та найкоханіший чоловік. Люблячий син і брат. Ми планували купити невеличку дачу і викопати свій ставок. Він ще дуже сильно хотів поїхати на відпочинок за кордон. Ми зробили паспорти, але клята війна так і не дала здійснити цей план», – розповіла дружина загиблого.
«Макс, ти наш Герой. Як так сталося? На моє запитання в групі 11-А класу в травні 2022: «Макс, ти на війні, чим ми можемо допомогти?», він відписав лише – купіть мені квиток додому, дуже втомився спати в бліндажах і окопах. Рідний наш! Такий добрий! Такий завжди був чуйний і легкий на підйом! Ми його називали наш Васюня. Така трагедія, такий біль» – написав однокласник Костянтин Станіславський.

Поховали військовослужбовця на Алеї слави нового кладовища в Сабарові на Вінниччині. У Максима залишилися батьки, брат Микола, дружина Інна та донька Софія.

📌 ❗️росіяни готуються до лютневого наступу на Луганщині: вже збільшилася кількість обстрілів та атак на Сватівсько-Кремінському напрямку

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

20-річний прикордонник Євгеній Зінченко загинув 2 січня 2023 року у бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Біля села Підгородне захисник потрапив під ворожий обстріл зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню.
Євгеній народився у селі Калмиківка Луганської області. У дитинстві з родиною переїхав до міста Старобільськ. Там закінчив місцеву школу та здобув фах електрика у ПТУ. У 18 років приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Брав участь в ООС. Хлопець захоплювався комп’ютерами. Мріяв подорожувати Україною, побувати в Карпатах, одружитися, виховати донечку та мати свій дім.
Повномасштабну війну молодий військовий зустрів на рідній Луганщині у лавах Луганського прикордонного загону імені Героя України полковник Євгена Пікуса. Упродовж п’яти місяців разом із побратимами Євгеній обороняв позиції біля Кремінної. Після ротації наприкінці 2022 року повернувся на східний фронт.
«Женя дуже рано навчився розмовляти і ходити. У дитинстві дуже любив, коли я читала йому казки і співала колискову. Був добрим, щедрим, веселим, бешкетним, допитливим. Друзі його дуже любили, був душею компанії. Женя був коханим, люблячим, дбайливим сином і братом. Мріяв підняти український прапор над звільненим Старобільськом, і щоб ми змогли повернутися додому», – розповіла мама захисника Людмила.
«Женя хотів вивісити український прапор над звільненим Старобільськом. Ми зробимо за тебе це, Євгенію, обіцяємо. За тебе і за всіх тих хлопців та дівчат, які поклали свої життя заради нашої Перемоги», – зазначили на сторінці Старобільської громади.
Поховали захисника на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. У Євгенія залишилися батьки і молодша сестра.

📌❗️путін наказав своїй армії вийти на адмінкордони Луганщини та Донеччини до березня

📍Атак на нашому напрямку вже стало більше, вони підтягують ще більше резервів. Багато живої сили зосереджено у Щасті. Через постійну «бавовну» - техніку поки ховають.

📍орки завчасно заявляють про захоплення деяких населених пунктів - ця інформація не відповідає дійсності

📍З 11 лютого на окупованих територіях області орки вимикають мобільний інтернет, щоб люди не могли передавати інформацію про них ЗСУ

📍В окупованому Сєвєродонецьку, останнього місяця зими, замість комунікацій, рашисти поставили намети і обізвали їх пунктами обігріву

📌 Стартувала національна кампанія рекрутингу "Гвардія Наступу"

Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування штурмових бригад "Гвардія наступу", основу яких склали військовослужбовці та поліцейські, які мають значний бойовий досвід та героїчно проявили себе на передовій. Водночас, доукомплектування бригад відбувається винятково з добровольців – високовмотивованих патріотів України.

Ці штурмові бригади братимуть участь у звільненні Луганська, Донецька і Криму.

Навчання бійців штурмових бригад триватиме кілька місяців. Коли командир побачить, що підрозділ готовий, бійці перейдуть до виконання бойових завдань.

Наш батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» імені Героя України Сергія Губанова» увійде до складу штурмової бригади «Лють».

Долучитися до бригад можна онлайн на storm.mvs.gov.ua або ж у визначених ЦНАПах, є гаряча лінія для консультацій 0800100020

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Розвідник Владислав Мальцев загинув 26 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання під Лисичанськом на Луганщині. Боєць не дожив місяця до свого 21-го дня народження.
Владислав народився у Херсоні. Здобув середню освіту. Захоплювався спортом. Любив тварин. У професійній сфері шукав себе у різних напрямках. 2021 року пішов на службу і зрозумів, що знайшов своє покликання. Під час військових навчань ще більше захопився цією справою.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Владислав був саме на навчаннях на Яворівському полігоні під Львовом. Коли постав вибір іти на передову, він без вагань прийняв це рішення. Приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Став розвідником.
«Влад був дуже гарною і доброю людиною, завжди допомагав людям, дуже сильно любив тварин. Завжди посміхався, любив життя. У нього був дуже сильний характер, ніколи нічого не боявся. Був надійною опорою для сім’ї, особливо для мами. Позитивний, ввічливий. Нам дуже важко без нього. Він залишиться в нашій пам’яті назавжди як найкращий син, онук, дядько і брат. Вічна пам’ять тобі, мій улюблений брате», – розповіла сестра загиблого Каріна.
Посмертно солдат Мальцев нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника на Алеї Героїв Краснопільського кладовища у Дніпрі. У Владислава залишилися мама, бабуся, тітки, сестра і племінниця.

📌 Сєвєродонецьк - місто-згарище
Так зараз виглядає символ тимчасового обласного центру

У червні мешканців Луганщини приголомшила новина, що Льодовий палац згорів, внаслідок рашистського влучання.
Згоріла п’ятдесятирічна історія.

5000 сєвєродончан (саме стільки вміщувала зала) більше не відвідають концерт на кращій сцені міста…

росіяни умисно закидали Льодовий снарядами…і не лише його - знищено багато культових споруд, які були легендами Сєвєродонецька.

Випалене місто ледь живе, орки знущаються над місцевим населенням, не забезпечуючи нормальних умов для життя.

Без світла, газу, води, мобільного зв‘язку, медицини, освіти…але з пунктами обігріву, награними ремонтами, затопленими багатоповерхівками …і солодкою пропагандою

«руський мир» у всій красі

Дочекайся нас, рідне Місто🇺🇦

Відео з соцмереж

📌 ❗️Ніхто Білогорівку не захоплював, ворога там немає

рашисти готуються до наступу - Луганщина готова дати відсіч.

Вже фіксуємо збільшення атак з боку ворога, росіяни намагаються виявити можливі слабкі місця у нас. Але всі атаки наші захисники успішно відбивають.

Інформація, яку розповсюджують орки, про захоплення Білогорівки не відповідає дійсності.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Молодший сержант Іван Полюхович загинув 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка Луганської області. Воїну було 38 років.
Іван народився у багатодітній родині в селі Соломир Рівненської області. Здобув середню освіту. Працював здебільшого на будівництвах. Ця робота йому подобалася, мав до неї хист. З родиною жив у селі Зарічне.
Під час повномасштабної війни Івана мобілізували до лав ЗСУ. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславський бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.
«Іван був дуже доброю людиною. Мав талант до будівництва, але коли його призвали на захист Батьківщини, то пішов не роздумуючи. Він дуже любив свою сім'ю, турбувався про нас, був найкращим чоловіком і татком. Великою цінністю для нього було наше кохання... Мав двох синочків, яким любив співати колискові, а пізніше – грати з ними у футбол. Мріяв навчити своїх синів всьому, що сам умів, але не судилось... Нам дуже не вистачає його і ми ніколи не забудемо нашого Героя!» – розповідає дружина полеглого воїна Лілія.
Поховали Івана у селищі Зарічне. У бійця залишилися дружина і двоє синів.

📌 https://youtu.be/Lvf3bqMuaDU

📌 Депортовані рашистами, діти з Кремінної повернулися в Україну

За сприяння Мінреінтеграції в Україну вдалося повернути ще двох дітей, незаконно вивезених на територію держави-агресора.

Дівчат тринадцяти та п’ятнадцяти років взяла під опіку й забрала додому їхня старша сестра. Сім’я наразі перебуває на Волині.

Двоє менших сестер, які разом з мамою на момент вторгнення росії в Україну проживали у Кремінній Луганської області, були депортовані до рязані.
В росії мама померла і діти потрапили в сиротинець.

До Мінреінтеграції звернулася старша сестра дівчаток, яка зі своєю сім’єю встигла евакуюватися до Волинської області. Всі разом пройшли шлях від оформлення опіки над дівчатами до їхнього повернення на Батьківщину.

Завдяки спільній роботі Мінреінтеграції, благодійної організації «СОС Дитячі містечка в Україні», Державної прикордонної службі України, а також Служби у справах дітей Колківської селищної ради (Волинська область) українські діти повернулись на Батьківщину.

Джерело: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

📌 ❗️росіяни стягують резерви на Луганщину. Ворожий наступ може початися в будь-який момент після 15 лютого

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Захисник Вячеслав Білий загинув 25 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Площанка на Луганщині. Йому було 43 роки.
Вячеслав народився і мешкав у селі Клішківці Чернівецької області. Після школи пройшов строкову військову службу у лавах ЗСУ. Потім працював столяром, був робітником місцевого лісопункту. У вільний час полюбляв рибалити. Був скромною та порядною людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі товаришам, сусідам. Хотів, щоб усім було добре.
У 1999 році Вячеслав одружився з коханою Інгою. За два роки народилася перша донечка, ще через три – друга. Дуже сильно любив обох. Мріяв дочекатися онуків.
Коли почалася російсько-українська війна, чоловік пішов захищати рідну країну. Брав участь в АТО у складі 95-ї десантно-штурмової бригади.
З початком повномасштабної війни Вячеслав вдруге вирішив іти на війну. Захищав Україну у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був стрільцем-санітаром.
«Він був хорошим батьком і завжди про нас піклувався. На війну пішов ще 2014 року. Завжди сумлінно виконував накази і розумів, за що він там стоїть. Серед побратимів був найстаршим, тому побратими з ним завжди радилися. На поховання приїхав навіть командир, щоб віддати йому честь. Щиро пишаюсь бути його донькою», – розповіла донька загиблого Анастасія.

Поховали захисника у рідному селищі. Вдома на Вячеслава чекали мама Ніна Дмитрівна, дружина Інга та дві доньки: Анастасія і Діана.

📌 Ми воюємо з найбрехливішим ворогом -
росіяни брешуть, як дихають.
побороти не можуть, тож перемоги вигадують.

Легендарна Білогорівка - НАША! Була, є і буде.

За нами Правда! З нами Бог!
За нас бореться найкраща Армія світу!

Переможемо!
Слава Нашим Захисникам!🇺🇦

📌 Тільки фундаменти, вирви та випалена земля

Новоселівське у Сватівському районі рашисти знищили повністю

Селище пусте - місцевих мешканців там немає. У січні російський снайпер застрелив останню жительку Новоселівського.
У населеному пункті не вціліла жодна будівля, все потрощено ворожими снарядами. Суцільне згарище…

Так виглядає «руський мир».