Израиль часто принято воспринимать как сугубо регионального игрока на Ближнем Востоке, остро зависимого от американской поддержки, но сегодня это не совсем так. Иерусалим ведет геополитическую игру и отстаивание своих интересов не ограничивается Ближним Востоком. Это, в том числе, выражается в реализации озвученной в феврале 2026 года Биньямином Нетаньяху концепции Шестиугольника альянсов.

Эта концепция ставит Израиль в центр пересекающихся экономических, дипломатических, военных и технологических партнерств, а не в рамки формального договора в стиле НАТО. Она опирается на существующие отношения: тесные связи Израиля и Индии в сфере обороны и технологий, трехсторонний проект Израиль-Греция-Кипр, партнеров по Авраамским соглашениям и взаимодействие с Африкой. Особенно интересным направлением тут выступает африканское. Ниже приведены основные направления сотрудничества Израиля со странами континента.

Военно-техническое сотрудничество с Марокко опирается на нормализацию в рамках Соглашений Авраама и двусторонний меморандум о взаимопонимании в сфере обороны, подписанный в Рабате в 2021 году. Практическая реализация видна в закупках вооружения. Контракт на комплексы ПВО и ПРО Barak MX компании IAI оценивается примерно в 500 млн долларов. Соглашение по системе относится к 2022 году, поставки шли с 2023-го, а к началу 2026 года развертывание уже фиксировалось отраслевой прессой, в том числе у базы близ Сиди-Яхья-эль-Гарб. В пакете марокканских закупок также фигурируют САУ Atmos компании Elbit Systems. В 2026 году появились сообщения об открытии производства BlueBird Aero Systems в Бен-Слимане, включая тактические барражирующие боеприпасы SpyX.

На ливийском направлении контакты с ЛНА остаются непубличными. Подтвержден эпизод ноября 2021 года: Haaretz описал короткую посадку в аэропорту Бен-Гурион частного Dassault Falcon, связанного с семьей Халифы Хафтара. На борту, по этой версии, находился Саддам Хафтар. Самолёт пробыл на земле около полутора часов. В публикации речь шла о поиске военной и дипломатической поддержки и о сигнале возможной нормализации. Состав встречи и конкретный список запросов — РЭБ, БПЛА, разведданные по Киренаике — открытыми источниками не подтверждены, хотя публиковались рядом СМИ. Ключевым внешним спонсором ЛНА по-прежнему считаются ОАЭ. На фоне оборонной интеграции Абу-Даби и Иерусалима реэкспорт отдельных израильских систем ЛНА через ОАЭ обсуждается, но прямых доказательств нет.

Стратегическим ходом в регионе Красного моря стало признание Республики Сомалиленд 26 декабря 2025 года. Израиль стал первым государством-членом ООН, признавшим Харгейсу. Это подтверждено заявлениями Нетаньяху и главы МИД Гидеона Саара, совместной декларацией и последующим обменом послами. В июне 2026 года президент Сомалиленда Абдирахман Абдуллахи нанес официальный визит, а представительство Сомалиленда открылось в Иерусалиме. Практический смысл расположения Сомалиленда у Аденского залива и Баб-эль-Мандеба очевиден: мониторинг судоходства и хуситской угрозы. Сообщения о уже развернутых в порту Бербера станциях РЭР, РЛС и базах БПЛА пока остаются предположениями. Президент Сомалиленда в интервью 2026 года не исключал возможное будущее израильское военное присутствие, тем более что в Бербере уже располагается база ОАЭ.

В Эфиопии линия 2024–2026 годов заметно политизировалась. В феврале 2026-го, сразу после речи о шестиугольнике, в Аддис-Абебу прибыл президент Ицхак Герцог — редкий визит такого уровня. Стороны говорили о технологиях, сельском хозяйстве, здравоохранении и безопасности. Израиль анонсировал расширение экономического представительства. В 2025–2026 годах Аддис-Абеба на ряде резолюций ГА ООН по израильско-палестинскому конфликту перешла от привычного голосования против Израиля к воздержанию. Это косвенный, но наблюдаемый сдвиг. Программы MASHAV в 2026 году продолжали готовить эфиопских специалистов, включая курсы по кибербезопасности и ИИ.

На суданском направлении основной внешний канал поддержки RSF, по расследованиям WSJ, ООН и HRW, проходит через ОАЭ. При этом есть отдельный подтвержденный эпизод до большой войны апреля 2023 года: расследование Lighthouse Reports, Haaretz и греческого Inside Story показало, что связанная с бывшим израильским офицером Талем Дилианом компания Intellexa с операционной базой в Греции в 2022 году доставила RSF средства мобильной слежки (до начала гражданской войны). Поставка же через ОАЭ израильских систем для RSF пока остается гипотетической.

В Чаде восстановление отношений документировано визитом Нетаньяху в Нджамену в 2019 году еще при Идрисе Деби и открытием посольства Чада в районе Тель-Авива 2 февраля 2023 года президентом Махаматом Деби. Делегацию тогда встречали и на площадке Моссада. В переговорах поднималась тема влияния Ирана и Хезболлы в Сахеле. Поставки бронетехники, систем мониторинга границ и РЭБ после открытия посольства в открытых источниках как оформленный пакет не подтверждены. По состоянию на 2026 год Чад остается ключевым логистическим хабом для поставок вооружений RSF из ОАЭ.

В Нигерии Израиль развивает связи как с центральным правительством, так и с регионом Биафра на юго-востоке страны. Официальный трек с федеральным центром расширяется. В 2025–2026 годах стороны обсуждали контртеррор, обмен разведданными, охрану границ и подготовку кадров. В августе 2026-го NIGCOMSAT объявила о работе над двумя новыми спутниками связи NigComSat-2A и NigComSat-2B с участием IAI и Thales. В обеспечении морской безопасности Гвинейского залива участвуют израильские компании морской охраны.

Взаимодействие Израиля с регионом Биафра опирается на исторический фундамент секретной военной помощи 1967–1970 годов и этноконфессиональный фактор «общей судьбы» с народом игбо. Прием делегации сепаратистов IPOB во главе с Крисом Нваогу в Кнессете вице-спикером Ниссимом Ватури в июле 2026 года зафиксировал выход этих связей на публичный уровень. Для части израильских политиков и лоббистов христианский юго-восток выглядит потенциальным буфером и резервной точкой влияния на нефтеносную дельту в случае дестабилизации Нигерии. Дополнительным вектором выступает синхронизация про-биафранского лобби с американскими консервативными кругами: сепаратистские структуры активно капитализируют риторику Трампа о системном преследовании христианского населения в Нигерии.

Израиль проявляет интерес к региону Великих Озер. На дипломатическом треке развиваются переговоры о привлечении угандийского (парламент Уганды одобрил отправку около 1200 военнослужащих) и бурундийского контингентов в ISF в секторе Газа. Также профильные израильские центры, такие как INSS, BESA, Центр Моше Даяна, рассматривают данный регион как пространственный элемент для противодействия иранскому проникновению и мониторинга логистических путей к Красному морю, где Уганда ценна институциональным статусом и миротворческим брендом UPDF, а Руанда выступает обособленным контрагентом по военно-техническому сотрудничеству. Кроме того, присутствие в регионе позволяет иметь доступ к цепочкам поставок стратегических минералов (кобальт, тантал), необходимых для высокотехнологической промышленности.

Deep strike не виграє війну. (наголос ставте самі)

Ноу-хау супер ідеєю цього року стала віра в те, що достатня кількість засобів дальнього ураження дозволяє винести війну кудись далеко за лінію фронту, послідовно повибивати НПЗ, склади, логістику і в якийсь момент противник просто перестане бути здатним воювати. Удари ж по великому рітейлу, енергетиці або блокування руху літаків взагалі мають примусити противника до переговорів через зростаюче невдоволення цивільного населення. Вийти на перемовини до кінця 2026.

І це погодьтесь, звучить вельми логічно.

Проблема тільки в тому, що цій концепції вже приблизно сто років і кожні пару десятиліть людство знову дізнається, що вона працює дещо складніше. З одним моїм колегою ми жартуємо, що російсько-українська війна в форсованому темпі проходить всі ключові уроки війн дев'ятнадцятого та двадцятого сторіччя.

Ще між двома світовими війнами прихильники стратегічної авіації фактично пітчили ту саму ідею: фронт можна обійти. Не потрібно будувати м'ясокомбінат на полі бою, якщо можна відразу бити по промисловості, транспортній системі, містах та населенню і таким чином зламати саму здатність держави продовжувати війну (чим зберегти кілька мільйонів чоловіків). Перевести війну з війни армій на війну систем, тобто війну тотальну.

Друга світова дала можливість перевірити цю теорію в максимально лабораторних умовах.

Німці майже рік бомбили Британію. Били по портах, промисловості, інфраструктурі, потім значною мірою переключились на міста в надії, що британське населення і політичне керівництво просто скажуть «хватіт».

В реальності британська промисловість продовжила працювати, винищувальна авіація відновлювалась, населення не вимагало капітуляції, а перенесення основних зусиль Люфтваффе на Лондон взагалі дало британцям необхідний час для відновлення системи ППО.

Тобто стратегічного ефекту, заради якого вся ця кампанія починалась, досягнено не було. Купа цивільних трупів і понівечений Лондон.

З Німеччиною історія ще цікавіша. Союзники мали можливість зробити те, про що сучасний адепт виборів deep strike міг би тільки мріяти: тисячі важких бомбардувальників, сотні тисяч тонн боєприпасів і практично систематична можливість працювати на стратегічну глибину Райху.

І роками це не давало очікуваного стратегічного результату. Заводи бомбили — виробництво розосереджували. Цехи знищували — обладнання переносили. Вибивали конкретне підприємство — виникали запаси, дублюючі потужності, альтернативні виробники і ремонт.

Складна держава має час та являє собою адаптивну систему.

Є запаси, резервні маршрути, дублювання, ремонт, можливість пожертвувати цивільним сектором заради військового, можливість спростити виробництво і врешті-решт просто змиритися зі зниженням ефективності.

По-справжньому проблемними для Німеччини кампанії бомберів стали у 1944–45 роках по нафтовій промисловості. Але тоді Білоруський фронт Черняховсього вже в лайв режимі видаляв з карти групу армій "Центр", союзники висадились у Франції, Люфтваффе програвала боротьбу за повітря, німецькі резерви постійно стрибали камфгрупами (БТГрами) між фронтами, а вся система працювала на тоненьком. Тобто тоді, коли Райх вже не мав можливості компенсувати наслідки через загальний Шок і Перевантаження.

Але це все ясно, знов я виліз з прикладами минулого сторіччя, треба щось свіжіше. Близький схід.

За останні пів року наш непутьовий союзник завдав Ірану кількість ударів, яка в прензентаціях Power Point виглядає шалено. Знищені або пошкоджені військові об'єкти, елементи ядерної інфраструктури, ППО, ракетна промисловість, логістика. Вбито значну кількість представників військового і політичного керівництва.

За критерієм досягнення стратегічної мети все значно сумніше.
Іран не капітулював. Його ракетні та ударні спроможності не зникли. Ядерна проблема не вирішена остаточно. Режим не розвалився. А головне Іран зберіг частину ключових спроможностей, через які продовжує асиметричний тиск.

Бо кількість знищених цілей сама по собі взагалі нічого не говорить про наближення до перемоги. Досягнений результат просто підміняється красивими табличками з кількістю знищених об'єктів. Замість результату домінує процес (а це взагалі-то основний біч старої системи дедополковніков, яка завжди орієнтувалась на процес замість результатів).

Добре. Ірак. Буря в пустелі.
Повітряна кампанія, що передувала сухопутному маневру, створила умови, за яких механізовані та десантні з'єднання військ коаліції змогли розгромити армію Саддама з таким космічним співвідношенням втрат приблизно Коаліція : Ірак ≈ 1 : 150. (Я не плачу просто померлі від пневмонії на БЗВП в око потрапили) Тобто кампанія ударів на оперативну та стратегічну глибину була покликана створити умови на полі бою для подальшого сухопутного маневру. Не виграти війну лише ударами чи змістити режим Саддама. Просто утилітарна ціль в зв'язці з іншими компонентами загальновійськового бою.

Підсумовуючи:
Deep strike не виграє ні війни маневру, ні війни на виснаження сам по собі (бо війна на виснаження це не лише економіка та й це зовсім інша тема). Озвучена Залужним і Забродським ще у вересні 2022 року ідея, що вирівнювання досяжності засобів ураження може стати гейм ченджером, після чотирьох років війни виглядає значно менш переконливо.
Deep strike може та має створювати умови та у зв'язці з іншими компонентами дати результат.
Наше благо, що військове керівництво противника альтернативно одарьонне, подивилось на нашу діпстрайк кампанію і почало пиздячить балістикою по складам з мівіною. Але вони там в себе самі розберуться

⚡️ РФ знищила близько 90% складів торговельних мереж, але українці не залишаться без продуктів, заявив міністр аграрної політики.

Буде змінна логістика, як кажуть, з коліс, інші варіанти оперативного постачання.

всі радіють спаленим складам вайлдберіз, знищим російським НПЗ та іншим ударам вглиб території рф, але є один нюанс — фронт продовжує рухатись вперед.

війна постійно змінюється, звичні всім засоби логістики часто не можуть виконувати свою функцію, тому на заміну їм ми почали використовувати НРК.
але і самі нрк треба вивозити на точку спішування, часто по кілька разів на добу. це величезне навантаження на транспорт, який і так дихає на ладан.

тому я відкриваю збір на автівку для бійців сил наземних роботизованих систем Тактичної Групи Реванш.
нам критично необхідний транспорт, який не заглохне посеред поля, не зламається у найвідповідальніший момент і, головне, зможе тягнути величезну вагу.

наша мета: 400.000 гривень.

посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/4zMtajGgWe

номер картки банки: 4874100031221131

якщо є бажаючі відкрити допоміжну банку, то пишіть в особисті @kruzhik.

В мире животных с Владимиром Путиным 🙈

- Медведя видели белого?

- Да, конечно. Двух.

- Двух? Здоровых?

- Огромных.

- Да, представляете, а вот там рядышком касатки обитают. Они едят этих медведей, как мелюзгу. Дааа. Они просто набрасываются стаей такой и бум, пшь - на части их разрывают. Это все очень интересно. Такая пищевая цепочка. Об этом тоже детям нужно рассказывать, чтобы они понимали, в каком мире мы живем и почему мы проводим специальную военную операцию.

У батьків син сім років не розмовляв. Вони вже змирилися з думкою, що дитина народилася німою. І ось сидять вони, обідають. Раптом син ні з того ні з сього:
— Суп пересолений.
Батьки, приголомшені:
— Синочку, ти розмовляєш? А чому раніше мовчав?
— А раніше все нормально було.
Сином був Михайло Федоров.

🇬🇧Британія представила перший в країні військовий моторний параплан із пішим стартом

Планер складається у футляр розміром приблизно з рюкзак👆

#Британія

Підписатись на Мілітарний