...логіка, за якою під сумнів ставлять “справжність” загиблих і постраждалих студентів, має назву. Вона називається маргіналізацією жертв — і саме нею послуговувалися ті, хто називав Бучу чи удар по “Охматдиту” “постановкою”. Тут так само шукають будь-який привід не визнавати жертву жертвою. Різниця лише в тому, хто є об'єктом.

Люди, які зараз живуть на окупованих територіях, — не колаборанти за замовчуванням. Вони опинилися під окупацією не з власної волі. Дівчата, які виросли на окупованій Луганщині, навчалися за російськими підручниками, жили в медіапросторі, де не було українського телебачення, і навчалися в школах, які під себе переформатували окупанти. Вимагати від них яскравих проявів української ідентичності дивно.

Готовність відмовляти в людській гідності мешканцям окупованих територій — це не патріотизм. Це відтворення логіки, проти якої Україна воює.

Те, що частина українців обирає в цій ситуації мову знецінення жертв, — тривожний симптом. Не тому, що це грає на руку Кремлю — хоча й це правда. А тому, що це руйнує здатність розрізняти, де закінчується аналіз і починається дегуманізація.