Звісно, війна не йде «в одні ворота». Сили Оборони України здійснюють невпинну роботу й навіть в умовах чисельної переваги противника наносять йому non-sustainable рівень втрат. Фактично, поточний рівень втрат противника не дає йому досягти проміжної політичної цілі щодо повної окупації Донецької області. 

Я трохи втомився це пророкувати, але перші ознаки проблем, як мені здається, оголилися в IV кварталі 2025-го року й особливо сильно вистрілили у I кварталі 2026-го. В березні противник відреагував на провальний зимовий набір: посилилась рекрутингова кампанія, знову відбувся стрибок виплат, й з'явилися елементи мобілізації (наприклад, "плани" на підприємствах). Це тимчасово підняло рівень набору до середнього показника 2025-го року, що доволі стримано як для кампанії такого масштабу. 
На мою думку, ми зараз спостерігаємо вичерпання кадрового потенціалу: продати людині участь у війні закономірно важче, ніж китайський смартфон, й рівень конверсії зусиль врешті падає через вичерпання обмеженого прошарку з різного роду маргіналітету. 

Противник, уникаючи мобілізації, підклав собі свиню, оскільки сфокусував увагу на кадрах з обмеженим потенціалом: алкоголіки, боржники, криміналітет. Тож я не погоджуюсь з думкою, що для противника рішення про мобілізацію буде легким, оскільки він явно уникає її з усіх сил.

Показовою, на мою думку, є ситуація осені 2022-го року, коли противник знав про кадровий дефіцит, проте в процесі «головокружения от успехов» ігнорував до моменту, поки в Харківській області не відбулося каскадне падіння фронту. Не бачу жодних ознак, щоб ситуація фундаментально відрізнялась від того року: «головокружение» на місці. Полки та дивізії противника вже відвикли подавати достовірну інформацію про власні позиції й завжди домальовують собі хоча б одне-два села, до котрих так і не дійшли. Таким чином, поступово «кредитні» захоплення розтягнулися вздовж всієї ЛБЗ хоча б на декілька кілометрів. Ці кредити підтримують хорошу атмосферу на російських вищих штабах: особливо щасливим виглядає Путін, коли Гєрасімов доповідає йому про захоплення населеного пункту, де ніколи не було російського солдата. 

Є популярний міф про «весняні», «літні» та інші «великі російські наступи». Якщо це не стосується, звісно, відкриття нових ділянок, то в усьому іншому противник безперервно здійснює наступальні дії майже по всій лінії бойового зіткнення, роблячи паузу тільки тоді, коли рівень комплектації підрозділів істотно падає. Що, до речі, доволі добре видно в подібних цифрах втрат ворога місяць-в-місяць у нашій офіційній статистиці. Тож в таких умовах, «нормальним» сценарієм є продовження наступальних дій противника до моменту, коли наступати буде ніким: противник оперував й буде оперувати переважно недостовірними оперативними та стратегічними оцінками. 
Зважаючи на це, було б справедливим припустити, що рішення про мобілізацію не буде прийматися, допоки СОУ не зможуть провести вкрай успішні наступальні дії, котрі зруйнують ілюзію поступового наближення до успіху.

[2/4], продовження далі

Повертаючись до Сил Оборони, то суб'єктивно я спостерігаю зростання ефективності. Ще пів року тому на нашій смузі здавалося, що зараз все розвалиться, але вже станом на початок січня відбулась зміна тенденцій, котра прискорилась у зв'язку зі збільшенням ураження на всю глибину ворожих порядків та активізацією збиття ворожих крил. На ділянках, де маршрути противника каналізовані (рельєфом, інженерними загородженнями) можна навіть спостерігати щось типу ізоляції району бойових дій. Вперше за час моїх спостережень ворог зіштовхнувся не тільки з проблемою заведення груп в глибину наших порядків, але й забезпечення своїх екіпажів гармат, БпЛА та ін. Анекдотично стали краще вибиватися гармати ворога, придушуватися точки злету БпЛА; стало більше гинути та отримувати поранення різного роду спеціалісти та офіцери, зросла фіксація випадків голоду на позиціях противника. Власне, рівень втрат ворога частково перестав обмежуватися кількістю піхоти, котра піде в атаку, й в зоні ризику опинилися всі розгорнуті сили на ділянці. 
 
Про стабільний швидкісний інтернет противник поступово забуває внаслідок відключення Starlink-а, систематичного ураженням вай-фай мостів та вразливості провайдерів оптоволоконного зв'язку до відключень електроенергії на ТОТ. Подібна динаміка, помножена на кадровий голод, вже протягом пів року зможе призвести до ерозії підрозділів противника та значно полегшити нашим силам проведення активних дій, себто звільнення територій. Втім, тут варто застерегти, що запас міцності противника досі великий: втрати в засобах розвідки та ураження досі не такі, щоб дозволити нам проводити наступальні манери поза межами відновлення втрачених позицій та ліквідації ділянок прориву. Ефект має кумулятивно накопичитися довгою, систематичною роботою ще протягом місяців. 
На противагу одному «генію» військової думки: наступати треба там, де ми добре знаємо, що можемо, а не там, де "треба" (читай: було б круто).

[3/4], продовження далі

Втім, багато дитячих хвороб досі не подолано. Наприклад, домінування політичної доцільності над здоровим глуздом та людськими життями. Наведу приклад. 
На неназваній ділянці наступають в два-три «ешелони» добре укомплектовані з'єднання противника в умовах концентрації значної кількості засобів. Виникає потреба в стабілізації ділянки та зачистки передових груп, що закріпилися на околиці населеного пункту й почали загрожувати його втратою.

Водночас стоїть питання виведення оточених СП, котрі залишилися за наступаючими силами противника. На ділянку заходить неназваний штурмовий підрозділ. Проте замість того, щоб ліквідувати ділянку прориву та повернути під контроль околицю населеного пункту, на яку можна відкотити оточені позиції, здійснюється дещо інше. Виїжджає колонна бронетехніки, минає район інфільтрації ворога й опиняється вже фактично в його тилу, де розміщені сили другого ешелону й оточені позиції СОУ. Так, цілий взвод піхоти вдалим та нахабним механізованим наскоком заводиться... В оточення серед ворожих позицій та під ворожі засоби ураження. На мапі ненадовго з'явилась гарна лінія з «трикутничків», котрі мали б бути відновленим рубежем оборони, проте незабаром вони були прибрані. 
Ці екстремальні, по сучасним міркам, втрати до стабілізації ділянки жодним чином не призвели, й противник продовжив видавлювати своїми штурмовими групами нас далі. Чому це відбулося не було для мене секретом – корпус систематично проводить ЛБЗ по крайніх дружніх позиціях, навіть якщо вони приховані й не виконують вогневу функцію. А яка має бути реакція на те, що противник проникає через ЛБЗ? Відновити рубіж, ущільнивши порядки. 
Навряд чи вищеназваний полк діяв з власної ініціативи: звісно, він був перекинутий під задачу, котру йому спустили «згори». Й він зробив найгірше, що можна зробити: поклав людські життя та дорогий ресурс на завдання, котре неможливо було виконати. Нема нічого більш шкідливого для обороноздатності, ніж наступальні дії, котрі приречені на неуспіх. Ми це спостерігали в 2023, й місцями я продовжую це бачити досі. 

Думаю, ми переможемо в той самий рік, як почнемо з розумом підходити до планування наступальних операцій. Коли почнемо відштовхуватися від критичної оцінки стану на ділянці й спроможностей противника, а не від бажання здобути політично значимий успіх. А поки продовжуємо спостерігати за тим, як противник слабшає в безглуздих атаках швидше, ніж ми.

P. S. Мною запланована невелика серія постів. Наступною буде тема забезпечення гідних умов служби, й після неї питання підрахунку втрат противника.

[4/4]

Панове. Ніщо не мотивує мене так на плідну працю, як закриті збори багатьом товаришам. Цей пост, звісно, також був промотивований цим.

Прошу читачів долучитися до цієї банки на поповнення автотранспорту роти НРК та роти управління ТГр «Реванш». Сумарно має бути відремонтовано 3 машин та придбано 3.

Загальна сума збору: 1,2 млн гривень. Вірю в читачів, що зможемо зібрати якнайшвидше, та прошу допомогти у поширенні.

Посилання на Банку: https://send.monobank.ua/jar/3AMZHuQkRh

Номер картки Банки:
4874 1000 3847 5748

Збройні сили України зараз є найсильнішою та найпотужнішою армією Європи, — заявив держсекретар США Марко Рубіо.

Українці створили нові тактики, техніку й технології, сформувавши унікальну гібридну асиметричну війну. Також він заявив, що російська армія щомісяця втрачає у п’ять разів більше солдатів.

Протягом п’яти років кількість ув’язнених у російських тюрмах впала на 40% (180 тисяч людей). Багатьох з них відправили на війну проти України, заявив голова Федеральної служби виконання покарань РФ.

Вероятно лучше не будет.