10 мая 1941 года было выбрано Гессом для полёта в Шотландию не случайно, а в соответствии с гороскопом. Популярная в Мюнхене астролог Мария Нагенгаст в марте 1941 года получила письмо из канцелярии заместителя фюрера с просьбой назвать дату, удачную для весенней поездки за границу. По её расчётам это было 10 мая, этот же день ещё в январе указал в своём астрологическом прогнозе доверенный сотрудник Гесса Эрнст Шульте Штратхаус, ученик мюнхенского парапсихолога Альберта фон Шренк-Нотцинга.

Отже, варто зробити декілька нотаток з приводу поточної динаміки російсько-української війни. Період публікації обраний не випадково: травень – перший повноцінний місяць «зеленки», котра покращує маскування позицій та приховує переміщення піхотних груп. 

В період з січня по квітень тримається найбільш несприятливий для піхоти час: видимість розвідувальних БпЛА не сильно обмежена, теплові сигнатури контрастні, а відсутність рослинності позбавляє можливості умовно-безпечно переміщуватися за межами урбану. Оскільки противник воює від піхоти, що здійснює інфільтрацію малими групами на максимально можливу глибину, несприятливий для піхоти «сезон» сильно зменшує результативність «накатів». 
Так, за перші чотири місяці цього року було втрачено 672 км². Для порівняння: за попередній «туманний» вересень-грудень 2025-го противник зумів просунутися аж на 1476 км², а в «зелений» травень-серпень – 2033 км². Тобто, в травні відбувається перехід з найбільш несприятливого періоду для піхоти на найбільш сприятливий. 

Маючи чисельну перевагу, у випадку падіння ефективності ураження противник різко набуває спроможностей інфільтрації більшої кількості сил й на більшу глибину. Найризикованішими ділянками є урбан: це найважче для нас поле бою, оскільки оборона від дронів ніколи не буде ідеальною, а піхоти в гарнізонах міст вистачає хіба на осередкову оборону. В той час як противник здобуває можливість розтягтись від будинку до будинку на стільки, скільки зможе довести до межі міста. 
Я був свідком, як батальйонний район оборони, що тягнувся через поля та яри з рідкими посадками, був фактично непробивним. Тим часом сусідня ділянка з щільною одноповерховою забудовою слугувала противнику автобаном, по котрому він вкрай швидко продавлював нашу оборону до глибини, коли вже не міг отримувати постачання та вогневу підтримку.

Ще важче воювати в районах бетонної багатоповерхової забудови: фактично, нам нічим знищувати підвали панельних будинків. Я бачив, як авіація та артилерія перетворили 9-поверхівку на купу будівельного сміття, через яку були пророблені тунелі у вцілілий підвал. Гарною ілюстрацією нашої слабкості в урбані є швидка втрата Покровська, Мирнограда та Гуляйполя. Хоч наші позиції довго були присутні в населених пунктах й формально «боротьба тривала», доля населеного пункту вирішувалась з того моменту, як противник здобував канал інфільтрації в щільну міську забудову. Натомість ілюстрацією нашої сили «в голому полі» є район від Новоандріївки до Малої Токмачки – поля, які противник не може здолати вже дуже тривалий час.
Таким чином, особливими точками ризику СОУ на період травня-серпня 2026-го року залишаються райони міст Куп'янськ, Лиман, Білицьке, Костянтинівка.

[1/4], продовження далі

Звісно, війна не йде «в одні ворота». Сили Оборони України здійснюють невпинну роботу й навіть в умовах чисельної переваги противника наносять йому non-sustainable рівень втрат. Фактично, поточний рівень втрат противника не дає йому досягти проміжної політичної цілі щодо повної окупації Донецької області. 

Я трохи втомився це пророкувати, але перші ознаки проблем, як мені здається, оголилися в IV кварталі 2025-го року й особливо сильно вистрілили у I кварталі 2026-го. В березні противник відреагував на провальний зимовий набір: посилилась рекрутингова кампанія, знову відбувся стрибок виплат, й з'явилися елементи мобілізації (наприклад, "плани" на підприємствах). Це тимчасово підняло рівень набору до середнього показника 2025-го року, що доволі стримано як для кампанії такого масштабу. 
На мою думку, ми зараз спостерігаємо вичерпання кадрового потенціалу: продати людині участь у війні закономірно важче, ніж китайський смартфон, й рівень конверсії зусиль врешті падає через вичерпання обмеженого прошарку з різного роду маргіналітету. 

Противник, уникаючи мобілізації, підклав собі свиню, оскільки сфокусував увагу на кадрах з обмеженим потенціалом: алкоголіки, боржники, криміналітет. Тож я не погоджуюсь з думкою, що для противника рішення про мобілізацію буде легким, оскільки він явно уникає її з усіх сил.

Показовою, на мою думку, є ситуація осені 2022-го року, коли противник знав про кадровий дефіцит, проте в процесі «головокружения от успехов» ігнорував до моменту, поки в Харківській області не відбулося каскадне падіння фронту. Не бачу жодних ознак, щоб ситуація фундаментально відрізнялась від того року: «головокружение» на місці. Полки та дивізії противника вже відвикли подавати достовірну інформацію про власні позиції й завжди домальовують собі хоча б одне-два села, до котрих так і не дійшли. Таким чином, поступово «кредитні» захоплення розтягнулися вздовж всієї ЛБЗ хоча б на декілька кілометрів. Ці кредити підтримують хорошу атмосферу на російських вищих штабах: особливо щасливим виглядає Путін, коли Гєрасімов доповідає йому про захоплення населеного пункту, де ніколи не було російського солдата. 

Є популярний міф про «весняні», «літні» та інші «великі російські наступи». Якщо це не стосується, звісно, відкриття нових ділянок, то в усьому іншому противник безперервно здійснює наступальні дії майже по всій лінії бойового зіткнення, роблячи паузу тільки тоді, коли рівень комплектації підрозділів істотно падає. Що, до речі, доволі добре видно в подібних цифрах втрат ворога місяць-в-місяць у нашій офіційній статистиці. Тож в таких умовах, «нормальним» сценарієм є продовження наступальних дій противника до моменту, коли наступати буде ніким: противник оперував й буде оперувати переважно недостовірними оперативними та стратегічними оцінками. 
Зважаючи на це, було б справедливим припустити, що рішення про мобілізацію не буде прийматися, допоки СОУ не зможуть провести вкрай успішні наступальні дії, котрі зруйнують ілюзію поступового наближення до успіху.

[2/4], продовження далі

Повертаючись до Сил Оборони, то суб'єктивно я спостерігаю зростання ефективності. Ще пів року тому на нашій смузі здавалося, що зараз все розвалиться, але вже станом на початок січня відбулась зміна тенденцій, котра прискорилась у зв'язку зі збільшенням ураження на всю глибину ворожих порядків та активізацією збиття ворожих крил. На ділянках, де маршрути противника каналізовані (рельєфом, інженерними загородженнями) можна навіть спостерігати щось типу ізоляції району бойових дій. Вперше за час моїх спостережень ворог зіштовхнувся не тільки з проблемою заведення груп в глибину наших порядків, але й забезпечення своїх екіпажів гармат, БпЛА та ін. Анекдотично стали краще вибиватися гармати ворога, придушуватися точки злету БпЛА; стало більше гинути та отримувати поранення різного роду спеціалісти та офіцери, зросла фіксація випадків голоду на позиціях противника. Власне, рівень втрат ворога частково перестав обмежуватися кількістю піхоти, котра піде в атаку, й в зоні ризику опинилися всі розгорнуті сили на ділянці. 
 
Про стабільний швидкісний інтернет противник поступово забуває внаслідок відключення Starlink-а, систематичного ураженням вай-фай мостів та вразливості провайдерів оптоволоконного зв'язку до відключень електроенергії на ТОТ. Подібна динаміка, помножена на кадровий голод, вже протягом пів року зможе призвести до ерозії підрозділів противника та значно полегшити нашим силам проведення активних дій, себто звільнення територій. Втім, тут варто застерегти, що запас міцності противника досі великий: втрати в засобах розвідки та ураження досі не такі, щоб дозволити нам проводити наступальні манери поза межами відновлення втрачених позицій та ліквідації ділянок прориву. Ефект має кумулятивно накопичитися довгою, систематичною роботою ще протягом місяців. 
На противагу одному «генію» військової думки: наступати треба там, де ми добре знаємо, що можемо, а не там, де "треба" (читай: було б круто).

[3/4], продовження далі