Передавала дані про бійців «Азову» до фсб рф – екссуддю засуджено за державну зраду
Навесні 2022 року, коли Бердянськ опинився під окупацією, місцева суддя за власною ініціативою вийшла на контакт із представником спецслужб російської федерації та почала працювати на ворога.
Виконуючи завдання фсб рф, вона збирала та передавала ворогу інформацію про переміщення українських військових на Донеччині, зокрема дані про бійців окремого загону спеціального призначення «Азов». Також збирала відомості про працівників судів і медичних закладів Бердянська, які підтримували Україну.
Паралельно формувала в колег лояльність до окупаційної влади та допомагала комплектувати штат незаконно створеного в Бердянську псевдопідрозділу – «міністерства надзвичайних ситуацій росії».
Через деякий час жінка виїхала на підконтрольну Україні територію, очолила один із районних судів Полтавської області та продовжила здійснювати правосуддя від імені України.
У травні 2023 року за процесуального керівництва Запорізької обласної прокуратури її незаконні дії було викрито. Жінку затримали та повідомили про підозру, а Вища рада правосуддя прийняла рішення про її звільнення з посади судді.
Суд визнав жінку винною у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), та призначив покарання – 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
До набрання вироком законної сили засуджена перебуватиме під вартою без права застави.
Вона знала, що робить. Зрада присязі українському народові була свідомим вибором.
Тепер прийшов час відповідати. І так буде з кожним, хто в мантії чи без працює на ворога.
Працюємо далі
Навесні 2022 року, коли Бердянськ опинився під окупацією, місцева суддя за власною ініціативою вийшла на контакт із представником спецслужб російської федерації та почала працювати на ворога.
Виконуючи завдання фсб рф, вона збирала та передавала ворогу інформацію про переміщення українських військових на Донеччині, зокрема дані про бійців окремого загону спеціального призначення «Азов». Також збирала відомості про працівників судів і медичних закладів Бердянська, які підтримували Україну.
Паралельно формувала в колег лояльність до окупаційної влади та допомагала комплектувати штат незаконно створеного в Бердянську псевдопідрозділу – «міністерства надзвичайних ситуацій росії».
Через деякий час жінка виїхала на підконтрольну Україні територію, очолила один із районних судів Полтавської області та продовжила здійснювати правосуддя від імені України.
У травні 2023 року за процесуального керівництва Запорізької обласної прокуратури її незаконні дії було викрито. Жінку затримали та повідомили про підозру, а Вища рада правосуддя прийняла рішення про її звільнення з посади судді.
Суд визнав жінку винною у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), та призначив покарання – 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
До набрання вироком законної сили засуджена перебуватиме під вартою без права застави.
Вона знала, що робить. Зрада присязі українському народові була свідомим вибором.
Тепер прийшов час відповідати. І так буде з кожним, хто в мантії чи без працює на ворога.
Працюємо далі
В Офісі Генерального прокурора зустрівся із представниками Кібервідділу ФБР – заступником помічника директора напряму кібероперацій Джейсоном Білноскі та начальником Секції кібероперацій щодо росії та ірану Кіріакосом Вассілакосом, а також аташе з правових питань Джеймсом Волкертом і його заступником Джастіном Роуландом з Посольства США в Україні.
Основна тема цієї розмови – протидія міжнародним кіберзлочинам. Сучасні схеми давно не мають кордонів. А отже, і протидія їм має бути відповідною.
Обговорили кілька ключових напрямів.
Насамперед американські колеги передали вдячність від імені керівництва ФБР і Міністерства юстиції США за співпрацю та партнерство. Це підтверджує, що відносини між нашими інституціями не формальні, а дієві.
Також було відзначено максимально швидке виконання Україною американських запитів на міжнародну правову допомогу. Триматимемо рівень і надалі. За цими запитами стоять реальні справи: програми-вимагачі, атаки на інфраструктуру, розкрадання персональної інформації громадян. І реальні результати: зареєстровані відповідні провадження, зібрані докази, та як наслідок – підозрювані та засуджені.
Окремо підкреслив важливість для нас формування доказової бази щодо збройної агресії росії проти України. Вона вже достатня. Але подальше зміцнення та розширення зібраних доказів залишається нашим пріоритетом. У цьому контексті підтримка американських партнерів, зокрема у сфері технічного аналізу цифрових даних, може суттєво посилити наші можливості. США мають унікальну експертизу та технічні спроможності щодо цифрової криміналістики.
Ефективним залишається і напрям екстрадицій та розшуку осіб, які переховуються від правосуддя. Американські колеги підкреслили, що наша спільна робота полягає у притягненні до відповідальності всіх злочинців, незалежно від того, де вони знаходяться. Повністю поділяємо цей підхід. Уже маємо конкретні результати і продовжуємо їх нарощувати. Це справедливість якої потребують як українські так і американські громадяни.
Розраховуємо на співпрацю і тримаємо з американськими партнерами постійний зв'язок. Далі лише підвищення ефективності взаємодії: спільні операції, обмін інформацією, координація дій.
Урочистим моментом завершення цієї зустрічі стало також відзначення українських прокурорів відомчими нагородами ФБР. Для мене це особливо приємно. Це визнання конкретної роботи, яка щодня відбувається між нашими командами.
Українсько-американська співпраця у сфері правосуддя не декларативна. Вона практична, із щоденними реальними результатами.
Працюємо далі
Основна тема цієї розмови – протидія міжнародним кіберзлочинам. Сучасні схеми давно не мають кордонів. А отже, і протидія їм має бути відповідною.
Обговорили кілька ключових напрямів.
Насамперед американські колеги передали вдячність від імені керівництва ФБР і Міністерства юстиції США за співпрацю та партнерство. Це підтверджує, що відносини між нашими інституціями не формальні, а дієві.
Також було відзначено максимально швидке виконання Україною американських запитів на міжнародну правову допомогу. Триматимемо рівень і надалі. За цими запитами стоять реальні справи: програми-вимагачі, атаки на інфраструктуру, розкрадання персональної інформації громадян. І реальні результати: зареєстровані відповідні провадження, зібрані докази, та як наслідок – підозрювані та засуджені.
Окремо підкреслив важливість для нас формування доказової бази щодо збройної агресії росії проти України. Вона вже достатня. Але подальше зміцнення та розширення зібраних доказів залишається нашим пріоритетом. У цьому контексті підтримка американських партнерів, зокрема у сфері технічного аналізу цифрових даних, може суттєво посилити наші можливості. США мають унікальну експертизу та технічні спроможності щодо цифрової криміналістики.
Ефективним залишається і напрям екстрадицій та розшуку осіб, які переховуються від правосуддя. Американські колеги підкреслили, що наша спільна робота полягає у притягненні до відповідальності всіх злочинців, незалежно від того, де вони знаходяться. Повністю поділяємо цей підхід. Уже маємо конкретні результати і продовжуємо їх нарощувати. Це справедливість якої потребують як українські так і американські громадяни.
Розраховуємо на співпрацю і тримаємо з американськими партнерами постійний зв'язок. Далі лише підвищення ефективності взаємодії: спільні операції, обмін інформацією, координація дій.
Урочистим моментом завершення цієї зустрічі стало також відзначення українських прокурорів відомчими нагородами ФБР. Для мене це особливо приємно. Це визнання конкретної роботи, яка щодня відбувається між нашими командами.
Українсько-американська співпраця у сфері правосуддя не декларативна. Вона практична, із щоденними реальними результатами.
Працюємо далі
300 тисяч непридатних рукавиць для ЗСУ на 231 млн грн: справу передано до суду
Коли країна воює, кожна закупівля для армії це питання не лише грошей, а й безпеки військових.
До суду скеровано обвинувальний акт щодо колишнього виконувача обов’язків директора Департаменту державних закупівель Міноборони. За даними слідства, через його недбалість Збройні Сили України отримали 300 тисяч пар тактичних рукавиць, непридатних для використання за призначенням.
Міністерство оборони уклало контракти на їх постачання на суму понад 231 млн грн. Посадовець відповідав за проведення цих закупівель.
Слідство встановило, що під час укладання договорів із документації були вилучені вимоги щодо обов’язкової відповідності продукції стандартам Міноборони. Крім того, змінювалися характеристики товару та погоджувалася авансова оплата без належного обґрунтування.
Результат: армія отримала рукавиці, які не відповідали встановленим вимогам. Висновки експертиз підтвердили, що вони не забезпечували належного захисту військовослужбовців і були непридатними для використання за цільовим призначенням.
Замість передбаченої технічними умовами термопластичної гуми вироби були виготовлені зі звичайної гуми та не пройшли базові експертні тести на опір різанню та проколу, – не кажучи про використання у реальних умовах штурмів, обстрілів чи евакуації поранених.
Збитки державі становлять понад 231 млн грн.
У серпні 2025 року експодасовцю повідомлено про підозру. Сьогодні розслідування завершено, а обвинувальний акт направлено до суду.
Досудове розслідування у справі здійснювала СБУ.
Для мене принципово, щоб кожна гривня, виділена на оборону, працювала на українського військового, а не ставала наслідком службової недбалості чи чиїхось рішень, за які потім доводиться платити державі.
Працюємо далі
Коли країна воює, кожна закупівля для армії це питання не лише грошей, а й безпеки військових.
До суду скеровано обвинувальний акт щодо колишнього виконувача обов’язків директора Департаменту державних закупівель Міноборони. За даними слідства, через його недбалість Збройні Сили України отримали 300 тисяч пар тактичних рукавиць, непридатних для використання за призначенням.
Міністерство оборони уклало контракти на їх постачання на суму понад 231 млн грн. Посадовець відповідав за проведення цих закупівель.
Слідство встановило, що під час укладання договорів із документації були вилучені вимоги щодо обов’язкової відповідності продукції стандартам Міноборони. Крім того, змінювалися характеристики товару та погоджувалася авансова оплата без належного обґрунтування.
Результат: армія отримала рукавиці, які не відповідали встановленим вимогам. Висновки експертиз підтвердили, що вони не забезпечували належного захисту військовослужбовців і були непридатними для використання за цільовим призначенням.
Замість передбаченої технічними умовами термопластичної гуми вироби були виготовлені зі звичайної гуми та не пройшли базові експертні тести на опір різанню та проколу, – не кажучи про використання у реальних умовах штурмів, обстрілів чи евакуації поранених.
Збитки державі становлять понад 231 млн грн.
У серпні 2025 року експодасовцю повідомлено про підозру. Сьогодні розслідування завершено, а обвинувальний акт направлено до суду.
Досудове розслідування у справі здійснювала СБУ.
Для мене принципово, щоб кожна гривня, виділена на оборону, працювала на українського військового, а не ставала наслідком службової недбалості чи чиїхось рішень, за які потім доводиться платити державі.
Працюємо далі
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Дроновий терор і вбивства у режимі реального часу: ідентифіковано 10 російських військових, які атакували мирне населення Херсонщини
Херсон щодня під російським вогнем. Перехожі на центральній вулиці міста, чоловік, який вигулював собак, рятувальники на місці атаки – усі вони загинули від прицільних російських ударів.
Ідентифіковано 10 військовослужбовців 404-го мотострілецького полку угруповання «Днєпр» зс рф, причетних до ударів безпілотниками малого радіусу дії по мирних жителях та цивільній інфраструктурі правобережної Херсонщини.
Упродовж 2025 року вони регулярно здійснювали атаки з тимчасово окупованого лівобережжя області. Для цього використовували різні типи дронів – від звичайних із механізмами скидання боєприпасів до FPV-камікадзе на оптоволокні. Безпілотники споряджали осколково-фугасними бойовими частинами та спецбоєприпасами, що призначені для максимального ураження людей.
Через вбудовані відеокамери оператори бачили своїх жертв у режимі реального часу. Жодної військової цілі. Натомість свідомі атаки по мирних місцевих, цивільних авто та житлових будинках.
Окремо вели «полювання» на рятувальників і медиків. Особливо цинічними були подвійні удари по рятувальниках ДСНС, які працювали на місці попереднього обстрілу. Такі ж атаки росіяни завдавали по Херсонській міській лікарні та машинах швидкої допомоги.
Потерпілі отримували тяжкі опіки, баротравми, переломи та уламкові поранення. Окремі випадки летальні.
При цьому російський терор не обмежується самими злочинами. Відео вбивств використовують у пропагандистських роликах, подаючи їх як своєрідне «навчання» військових рф на цивільних українцях перед застосуванням здобутих навичок на полі бою.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення на Херсонщині через атаки російських безпілотників загинули понад 300 мирних жителів, серед них троє дітей. Поранення отримали майже 3 тисячі цивільних, зокрема 47 дітей.
За процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури усім десятьом ідентифікованим російським військовослужбовцям заочно повідомлено про підозру в порушенні законів і звичаїв війни.
Дроновий терор росії проти українського мирного населення триває по сьогоднішній день. Буде встановлено кожного, хто за них відповідальні. Ці злочини не мають терміну давності і не залишаться безкарними.
Працюємо далі
Херсон щодня під російським вогнем. Перехожі на центральній вулиці міста, чоловік, який вигулював собак, рятувальники на місці атаки – усі вони загинули від прицільних російських ударів.
Ідентифіковано 10 військовослужбовців 404-го мотострілецького полку угруповання «Днєпр» зс рф, причетних до ударів безпілотниками малого радіусу дії по мирних жителях та цивільній інфраструктурі правобережної Херсонщини.
Упродовж 2025 року вони регулярно здійснювали атаки з тимчасово окупованого лівобережжя області. Для цього використовували різні типи дронів – від звичайних із механізмами скидання боєприпасів до FPV-камікадзе на оптоволокні. Безпілотники споряджали осколково-фугасними бойовими частинами та спецбоєприпасами, що призначені для максимального ураження людей.
Через вбудовані відеокамери оператори бачили своїх жертв у режимі реального часу. Жодної військової цілі. Натомість свідомі атаки по мирних місцевих, цивільних авто та житлових будинках.
Окремо вели «полювання» на рятувальників і медиків. Особливо цинічними були подвійні удари по рятувальниках ДСНС, які працювали на місці попереднього обстрілу. Такі ж атаки росіяни завдавали по Херсонській міській лікарні та машинах швидкої допомоги.
Потерпілі отримували тяжкі опіки, баротравми, переломи та уламкові поранення. Окремі випадки летальні.
При цьому російський терор не обмежується самими злочинами. Відео вбивств використовують у пропагандистських роликах, подаючи їх як своєрідне «навчання» військових рф на цивільних українцях перед застосуванням здобутих навичок на полі бою.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення на Херсонщині через атаки російських безпілотників загинули понад 300 мирних жителів, серед них троє дітей. Поранення отримали майже 3 тисячі цивільних, зокрема 47 дітей.
За процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури усім десятьом ідентифікованим російським військовослужбовцям заочно повідомлено про підозру в порушенні законів і звичаїв війни.
Дроновий терор росії проти українського мирного населення триває по сьогоднішній день. Буде встановлено кожного, хто за них відповідальні. Ці злочини не мають терміну давності і не залишаться безкарними.
Працюємо далі
Довічне увʼязнення чоловіку за зґвалтування 11-річної падчерки
Вітчим, який протягом восьми місяців ґвалтував малолітню дівчинку, отримав довічне позбавлення волі. Дівчинка – рідна донька героя України, який загинув на фронті захищаючи державу.
У цій справі прокурори Харківщини довели шість епізодів злочину.
Злочинець поступово завойовував довіру, увійшов у родину, тривалий час прикидався турботливим, а згодом вчинив насильство.
Ґвалтівник свідомо і продумано обирав для наруги саме ті моменти, коли матері не було вдома і він залишався сам-на-сам з дівчинкою.
Через пережите дитина замкнулася в собі, погіршилося здоров'я, впала успішність у школі. Вона довго мовчала, але зрештою наважилася розповісти матері. І навіть після цього шлях до справедливості виявився непростим.
Мати, дізнавшись правду, не наважилася одразу звернутися по допомогу. Вона не вірила, що система спрацює, що її почують, що злочинець понесе покарання.
Вони переховувалися, терпіли погрози з боку чоловіка, жили у страху. Зрештою дитина сама зателефонувала правоохоронцям.
Довічний термін саме те покарання, на якому наполягала сторона обвинувачення.
Для мене ця справа не лише про вирок конкретному злочинцю.
Це вирок системі, в якій жертва вагаючись має наважитися шукати захисту та правди. Це має змінитися.
Держава повинна захистити дитину навіть від можливості вчинення щодо неї таких злочинів і створити систему, яка спрацює на випередження і злочини проти дітей просто не матимуть місця.
Систему, де кожна дитина захищена, сигнали про небезпеку не ігноруються, а допомога приходить вчасно.
Працюємо далі
Вітчим, який протягом восьми місяців ґвалтував малолітню дівчинку, отримав довічне позбавлення волі. Дівчинка – рідна донька героя України, який загинув на фронті захищаючи державу.
У цій справі прокурори Харківщини довели шість епізодів злочину.
Злочинець поступово завойовував довіру, увійшов у родину, тривалий час прикидався турботливим, а згодом вчинив насильство.
Ґвалтівник свідомо і продумано обирав для наруги саме ті моменти, коли матері не було вдома і він залишався сам-на-сам з дівчинкою.
Через пережите дитина замкнулася в собі, погіршилося здоров'я, впала успішність у школі. Вона довго мовчала, але зрештою наважилася розповісти матері. І навіть після цього шлях до справедливості виявився непростим.
Мати, дізнавшись правду, не наважилася одразу звернутися по допомогу. Вона не вірила, що система спрацює, що її почують, що злочинець понесе покарання.
Вони переховувалися, терпіли погрози з боку чоловіка, жили у страху. Зрештою дитина сама зателефонувала правоохоронцям.
Довічний термін саме те покарання, на якому наполягала сторона обвинувачення.
Для мене ця справа не лише про вирок конкретному злочинцю.
Це вирок системі, в якій жертва вагаючись має наважитися шукати захисту та правди. Це має змінитися.
Держава повинна захистити дитину навіть від можливості вчинення щодо неї таких злочинів і створити систему, яка спрацює на випередження і злочини проти дітей просто не матимуть місця.
Систему, де кожна дитина захищена, сигнали про небезпеку не ігноруються, а допомога приходить вчасно.
Працюємо далі
росія воює не лише проти українських людей і міст. Вона воює проти нашої пам’яті, культури та права бути собою.
Вночі рф вдарила по Києво-Печерській лаврі, одній із найважливіших святинь і символів української історії.
Це не просто пошкодження архітектурної пам’ятки. Це удар по нашій духовній, культурній та історичній спадщині. По тому, що формує українську ідентичність і пам’ять поколінь.
Сьогоднішні цілеспрямовані дії держави-агресора проти Києво-Печерської лаври черговий воєнний злочин росії. За цим фактом розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни.
Удар по Лаврі знаходиться в одному ряду з ударами по Спасо-Преображенському собору в Одесі, музею Григорія Сковороди на Харківщині, Іванківському музею з колекцією робіт Марії Примаченко, кіностудії Довженка в Києві, Будинку органної та камерної музики у Дніпрі та іншими символами української культури.
Це свідома політика держави-агресора. Знищити те, що формує українську ідентичність. Стерти нашу історію. Вкрасти нашу спадщину.
Близько 01:30 російські війська завдали удару по території Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка у Києві.
За попередніми даними, відбулося влучання. На місці вилучено уламки, ймовірно, двох балістичних ракет. Знищено двоповерхову будівлю костюмерного складу, пошкоджено прибудову до знімальних павільйонів, адміністративні та виробничі будівлі. На щастя, без загиблих і поранених.
Це ще один удар по українській культурі та нашій історичній пам’яті.
Від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено або знищено майже 2 тисячі пам’яток культури. Понад сотня з них – об’єкти під егідою ЮНЕСКО.
Те, що росія не може знищити ракетами, вона краде.
З 2014 по 2026 рік агресор викрав або привласнив понад 7,8 млн об’єктів культурної спадщини України з музеїв на тимчасово окупованих територіях. Реальні масштаби втрат можуть бути ще більшими, адже доступу до багатьох фондових колекцій досі немає.
Ми документуємо кожен такий злочин. Понад 240 кримінальних проваджень. Уже 15 підозрюваних. І це лише початок.
Злочини проти культурної спадщини – це також воєнні злочини. Вони не мають терміну давності.
росія намагається знищити нашу пам’ять. Наше завдання зберегти докази, встановити винних і притягнути до відповідальності.
Кожен удар. Кожне пограбування. Кожен вивезений експонат.
Усе буде зафіксовано. Усе матиме правові наслідки.
Працюємо далі
Вночі рф вдарила по Києво-Печерській лаврі, одній із найважливіших святинь і символів української історії.
Це не просто пошкодження архітектурної пам’ятки. Це удар по нашій духовній, культурній та історичній спадщині. По тому, що формує українську ідентичність і пам’ять поколінь.
Сьогоднішні цілеспрямовані дії держави-агресора проти Києво-Печерської лаври черговий воєнний злочин росії. За цим фактом розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни.
Удар по Лаврі знаходиться в одному ряду з ударами по Спасо-Преображенському собору в Одесі, музею Григорія Сковороди на Харківщині, Іванківському музею з колекцією робіт Марії Примаченко, кіностудії Довженка в Києві, Будинку органної та камерної музики у Дніпрі та іншими символами української культури.
Це свідома політика держави-агресора. Знищити те, що формує українську ідентичність. Стерти нашу історію. Вкрасти нашу спадщину.
Близько 01:30 російські війська завдали удару по території Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка у Києві.
За попередніми даними, відбулося влучання. На місці вилучено уламки, ймовірно, двох балістичних ракет. Знищено двоповерхову будівлю костюмерного складу, пошкоджено прибудову до знімальних павільйонів, адміністративні та виробничі будівлі. На щастя, без загиблих і поранених.
Це ще один удар по українській культурі та нашій історичній пам’яті.
Від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено або знищено майже 2 тисячі пам’яток культури. Понад сотня з них – об’єкти під егідою ЮНЕСКО.
Те, що росія не може знищити ракетами, вона краде.
З 2014 по 2026 рік агресор викрав або привласнив понад 7,8 млн об’єктів культурної спадщини України з музеїв на тимчасово окупованих територіях. Реальні масштаби втрат можуть бути ще більшими, адже доступу до багатьох фондових колекцій досі немає.
Ми документуємо кожен такий злочин. Понад 240 кримінальних проваджень. Уже 15 підозрюваних. І це лише початок.
Злочини проти культурної спадщини – це також воєнні злочини. Вони не мають терміну давності.
росія намагається знищити нашу пам’ять. Наше завдання зберегти докази, встановити винних і притягнути до відповідальності.
Кожен удар. Кожне пограбування. Кожен вивезений експонат.
Усе буде зафіксовано. Усе матиме правові наслідки.
Працюємо далі
Система узурпації влади і злочини проти Майдану: завершено розслідування щодо Віктора Януковича та 16 ексвисокопосадовців
Прокурори Офісу Генерального прокурора спільно зі слідчими ДБР завершили спеціальне досудове розслідування щодо Віктора Януковича та ще 16 колишніх високопосадовців.
Йдеться про кримінальне провадження щодо членів злочинної організації, яку, створив і очолив колишній Президент України у 2010-2014 роках.
Для мене ця справа має особливе значення.
Свого часу я, як старший групи прокурорів, здійснював процесуальне керівництво у справі про державну зраду Віктора Януковича та особисто підписував обвинувальний акт щодо нього за сприяння веденню агресивної війни з боку росії. Тоді суд визнав його винним і призначив 13 років позбавлення волі.
Сьогодні ця робота має продовження у справі про систему, яка, була вибудувана для незаконного захоплення, привласнення та утримання державної влади.
Слідство встановило, що після 25 лютого 2010 року Віктор Янукович, всупереч присязі Президента України, почав використовувати надані йому повноваження не в інтересах держави та громадян, а для встановлення особистого контролю над державним апаратом.
Для цього він залучив до злочинної організації осіб зі свого оточення, які мали досвід роботи в органах державної влади, правоохоронній системі та секторі безпеки.
Учасники цієї організації отримували ключові посади у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, міністерствах і відомствах, правоохоронних органах, прокуратурі, СБУ, Збройних Силах України, судовій системі, місцевих державних адміністраціях та інших державних структурах.
Вони створювали видимість законної діяльності, але фактично діяли в інтересах біглого Президента або у власних спільних інтересах.
Ця система діяла практично в усіх державних сферах і регіонах країни. Вона дозволила планувати та організовувати тяжкі й особливо тяжкі злочини.
Окремий і надзвичайно важливий блок розслідування про події Революції Гідності.
У листопаді 2013 року, після відмови від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, масові мирні зібрання громадян були сприйняті керівництвом цієї організації як загроза подальшому утриманню влади.
Віктор Янукович як керівник злочинної організації ухвалив рішення застосувати правоохоронні органи та Збройні Сили України для силової протидії протестувальникам у центрі Києва.
Організацію цих дій було доручено підконтрольним керівникам МВС, СБУ, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури та іншим учасникам злочинної організації.
Наслідком стали незаконне перешкоджання мирним зібранням, силові розгони протестувальників і найтрагічніші події 18-20 лютого 2014 року на Майдані.
У період з 21 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року внаслідок незаконних дій членів злочинної організації загинули 70 цивільних осіб, понад 1200 протестувальників отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
До кримінальної відповідальності у цьому провадженні притягуються 17 колишніх вищих керівників органів державної влади.
Зокрема, Віктор Янукович, колишній Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор, Міністр внутрішніх справ та його заступник, Голова СБУ та його перший заступник – керівник Антитерористичного центру, керівники підрозділів СБУ, Міністр оборони, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗСУ, командувач внутрішніх військ МВС, керівництво столичної міліції, посадовці МВС та командир київського спецпідрозділу «Беркут».
За ініціативи сторони обвинувачення їм обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Оскільки підозрювані переховуються на території російської федерації або на тимчасово окупованих територіях України, досудове розслідування щодо них здійснювалося за спеціальною процедурою in absentia.
Насправді завершення розслідування це не крапка. Це перехід до наступного етапу відповідальності.
Справедливість потребує часу. Але час не скасовує злочинів. І не звільняє від відповідальності тих, хто вважав, що влада дає право підпорядкувати собі державу, використовувати її ресурси та застосовувати силу проти власного народу.
Працюємо далі
Прокурори Офісу Генерального прокурора спільно зі слідчими ДБР завершили спеціальне досудове розслідування щодо Віктора Януковича та ще 16 колишніх високопосадовців.
Йдеться про кримінальне провадження щодо членів злочинної організації, яку, створив і очолив колишній Президент України у 2010-2014 роках.
Для мене ця справа має особливе значення.
Свого часу я, як старший групи прокурорів, здійснював процесуальне керівництво у справі про державну зраду Віктора Януковича та особисто підписував обвинувальний акт щодо нього за сприяння веденню агресивної війни з боку росії. Тоді суд визнав його винним і призначив 13 років позбавлення волі.
Сьогодні ця робота має продовження у справі про систему, яка, була вибудувана для незаконного захоплення, привласнення та утримання державної влади.
Слідство встановило, що після 25 лютого 2010 року Віктор Янукович, всупереч присязі Президента України, почав використовувати надані йому повноваження не в інтересах держави та громадян, а для встановлення особистого контролю над державним апаратом.
Для цього він залучив до злочинної організації осіб зі свого оточення, які мали досвід роботи в органах державної влади, правоохоронній системі та секторі безпеки.
Учасники цієї організації отримували ключові посади у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, міністерствах і відомствах, правоохоронних органах, прокуратурі, СБУ, Збройних Силах України, судовій системі, місцевих державних адміністраціях та інших державних структурах.
Вони створювали видимість законної діяльності, але фактично діяли в інтересах біглого Президента або у власних спільних інтересах.
Ця система діяла практично в усіх державних сферах і регіонах країни. Вона дозволила планувати та організовувати тяжкі й особливо тяжкі злочини.
Окремий і надзвичайно важливий блок розслідування про події Революції Гідності.
У листопаді 2013 року, після відмови від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, масові мирні зібрання громадян були сприйняті керівництвом цієї організації як загроза подальшому утриманню влади.
Віктор Янукович як керівник злочинної організації ухвалив рішення застосувати правоохоронні органи та Збройні Сили України для силової протидії протестувальникам у центрі Києва.
Організацію цих дій було доручено підконтрольним керівникам МВС, СБУ, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури та іншим учасникам злочинної організації.
Наслідком стали незаконне перешкоджання мирним зібранням, силові розгони протестувальників і найтрагічніші події 18-20 лютого 2014 року на Майдані.
У період з 21 листопада 2013 року до 20 лютого 2014 року внаслідок незаконних дій членів злочинної організації загинули 70 цивільних осіб, понад 1200 протестувальників отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
До кримінальної відповідальності у цьому провадженні притягуються 17 колишніх вищих керівників органів державної влади.
Зокрема, Віктор Янукович, колишній Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор, Міністр внутрішніх справ та його заступник, Голова СБУ та його перший заступник – керівник Антитерористичного центру, керівники підрозділів СБУ, Міністр оборони, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗСУ, командувач внутрішніх військ МВС, керівництво столичної міліції, посадовці МВС та командир київського спецпідрозділу «Беркут».
За ініціативи сторони обвинувачення їм обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Оскільки підозрювані переховуються на території російської федерації або на тимчасово окупованих територіях України, досудове розслідування щодо них здійснювалося за спеціальною процедурою in absentia.
Насправді завершення розслідування це не крапка. Це перехід до наступного етапу відповідальності.
Справедливість потребує часу. Але час не скасовує злочинів. І не звільняє від відповідальності тих, хто вважав, що влада дає право підпорядкувати собі державу, використовувати її ресурси та застосовувати силу проти власного народу.
Працюємо далі
Насті у серпні мало б виповнитися 18 років.
Вона мріяла стати кондитером. Будувала плани. Хотіла жити.
Але її життя обірвалося у власному будинку. Там, де дитина повинна почуватися найбільш захищеною.
За даними слідства, на Київщині мати залишила трьох дітей самих удома та пішла вживати алкоголь у компанії знайомих. Вночі один із них згадав, що був ображений на дочку приятельки. 28-річний чоловік узяв ніж, прийшов до будинку приятельки та вбив 17-річну дитину.
Чоловіка оперативно затримано. Він визнав свою причетність до злочину. Йому повідомлено про підозру за фактом умисного вбивства (п.13 ч. 2 ст. 115 КК України). За даними слідства – це військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину. Раніше він уже був засуджений за умисне вбивство.
Для прокуратури тут немає жодних компромісів. Людина, яка взяла до рук ніж і вбила дитину, повинна понести максимально суворе покарання.
Але в цій історії є й інші питання. Чому дитина роками залишалася сам на сам із небезпекою? Як сталося, що поруч не виявилося жодного дорослого, який би її захистив?
Якщо відповідні служби знали про неналежне виконання матір’ю батьківських обов’язків, зловживання алкоголем чи небезпечні умови для дітей, але не реагували належним чином – правову оцінку отримають і ці дії або бездіяльність.
Бо справедливість полягає не лише у покаранні того, хто вбив. Вона у встановленні всього ланцюга рішень, бездіяльності та байдужості, які зробили цю трагедію можливою.
Двох молодших дітей 11-ти та 8-ми років уже вилучено із сім’ї та передано під опіку служби у справах дітей.
Настю повернути неможливо. Але ми зобов’язані чесно відповісти суспільству на запитання, чому держава не змогла захистити цю дитину.
Якщо хтось роками закривав очі на небезпеку, в якій жили діти, відповідальність нестиме кожен.
Бо коли дитина гине через байдужість дорослих, то це не лише особиста трагедія. Це вирок системі, яка не спрацювала.
І наше завдання зробити все, щоб такого вироку більше не було.
Працюємо далі
Вона мріяла стати кондитером. Будувала плани. Хотіла жити.
Але її життя обірвалося у власному будинку. Там, де дитина повинна почуватися найбільш захищеною.
За даними слідства, на Київщині мати залишила трьох дітей самих удома та пішла вживати алкоголь у компанії знайомих. Вночі один із них згадав, що був ображений на дочку приятельки. 28-річний чоловік узяв ніж, прийшов до будинку приятельки та вбив 17-річну дитину.
Чоловіка оперативно затримано. Він визнав свою причетність до злочину. Йому повідомлено про підозру за фактом умисного вбивства (п.13 ч. 2 ст. 115 КК України). За даними слідства – це військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину. Раніше він уже був засуджений за умисне вбивство.
Для прокуратури тут немає жодних компромісів. Людина, яка взяла до рук ніж і вбила дитину, повинна понести максимально суворе покарання.
Але в цій історії є й інші питання. Чому дитина роками залишалася сам на сам із небезпекою? Як сталося, що поруч не виявилося жодного дорослого, який би її захистив?
Якщо відповідні служби знали про неналежне виконання матір’ю батьківських обов’язків, зловживання алкоголем чи небезпечні умови для дітей, але не реагували належним чином – правову оцінку отримають і ці дії або бездіяльність.
Бо справедливість полягає не лише у покаранні того, хто вбив. Вона у встановленні всього ланцюга рішень, бездіяльності та байдужості, які зробили цю трагедію можливою.
Двох молодших дітей 11-ти та 8-ми років уже вилучено із сім’ї та передано під опіку служби у справах дітей.
Настю повернути неможливо. Але ми зобов’язані чесно відповісти суспільству на запитання, чому держава не змогла захистити цю дитину.
Якщо хтось роками закривав очі на небезпеку, в якій жили діти, відповідальність нестиме кожен.
Бо коли дитина гине через байдужість дорослих, то це не лише особиста трагедія. Це вирок системі, яка не спрацювала.
І наше завдання зробити все, щоб такого вироку більше не було.
Працюємо далі