В кінці 2021 року світ раптово зацікавився піснею хрещеної матері німецького панку Ніни Хаген — «Du hast den Farbfilm Vergessen». Таку увагу до пісні спровокувала неабикто, а сама Ангела Меркель.
Сталося це під час унікальної німецької традиції — Großer Zapfenstreich. Це концерт військового оркестру для високопосадовців, що покидають свої посади (це стосується президентів, канцлерів та міністрів оборони). Ті, кому присвячується концерт мають змогу обрати будь-які пісні, які вони хочуть почути у виконанні оркестру. Ангела Меркель обрала пісню східнонімецької панкової виконавиці Ніни Хаген.
Цікавий вибір свого часу зробив попередник Ангели Меркель на посаді канцлера — Герхард Шредер. Доволі символічно, що він обрав пісню «My Way». Крістіан Вульфф — федеральний президент Німеччини у 2012 році обрав пісню «Over The Rainbow» з мюзиклу «Чарівник країни Оз».
Großer Zapfenstreich дійсно унікальна традиція, бо рідко в якій країні на офіційному рівні можна почути оркестрову версію «Smoke on the Water». Саме таку пісню обрав німецький міністр оборони Карл-Теодор цу Ґуттенберґ. Маловідомий факт: Урсула фон дер Ляєн свого часу також обіймала посаду міністра оборони Німеччини. На своєму Großer Zapfenstreich вона обрала пісню «Wind of Change».
Цікаво також, що одна із найпопулярніших мелодій, яку виконує німецький оркестр — це Ода до радості. Вперше під час Großer Zapfenstreich вона прозвучала коли перший канцлер об’єднаної Німеччини — Гельмут Коль покидав свою посаду. Вельми символічно що Коль обрав саме гімн Європейського Союзу кодою свого канцлерства. А тепер музична пауза! У співпраці з Військово-історичним товариством студентів.
Сталося це під час унікальної німецької традиції — Großer Zapfenstreich. Це концерт військового оркестру для високопосадовців, що покидають свої посади (це стосується президентів, канцлерів та міністрів оборони). Ті, кому присвячується концерт мають змогу обрати будь-які пісні, які вони хочуть почути у виконанні оркестру. Ангела Меркель обрала пісню східнонімецької панкової виконавиці Ніни Хаген.
Цікавий вибір свого часу зробив попередник Ангели Меркель на посаді канцлера — Герхард Шредер. Доволі символічно, що він обрав пісню «My Way». Крістіан Вульфф — федеральний президент Німеччини у 2012 році обрав пісню «Over The Rainbow» з мюзиклу «Чарівник країни Оз».
Großer Zapfenstreich дійсно унікальна традиція, бо рідко в якій країні на офіційному рівні можна почути оркестрову версію «Smoke on the Water». Саме таку пісню обрав німецький міністр оборони Карл-Теодор цу Ґуттенберґ. Маловідомий факт: Урсула фон дер Ляєн свого часу також обіймала посаду міністра оборони Німеччини. На своєму Großer Zapfenstreich вона обрала пісню «Wind of Change».
Цікаво також, що одна із найпопулярніших мелодій, яку виконує німецький оркестр — це Ода до радості. Вперше під час Großer Zapfenstreich вона прозвучала коли перший канцлер об’єднаної Німеччини — Гельмут Коль покидав свою посаду. Вельми символічно що Коль обрав саме гімн Європейського Союзу кодою свого канцлерства. А тепер музична пауза! У співпраці з Військово-історичним товариством студентів.
Замаскована позиція 8,8 см Raketenwerfer 43 "Puppchen" на одній з вулиць Бреслау.
8,8 cm Raketenwerfer 43 "Puppchen" (нім. Puppchen - Лялька) - німецька протитанкова гармата (фактично станковий гранатомет), що стріляла реактивними-кумулятивними гранатами Pz. Gr. 4312.
На відстані 180-200 метрів вона пробивала сталеву плиту товщиною 150-180 мм, а швидкість польоту снаряду становила 200 м/с.
Німеччина, Бреслау, 1945 р. ДСВ Українською #Німечинна
8,8 cm Raketenwerfer 43 "Puppchen" (нім. Puppchen - Лялька) - німецька протитанкова гармата (фактично станковий гранатомет), що стріляла реактивними-кумулятивними гранатами Pz. Gr. 4312.
На відстані 180-200 метрів вона пробивала сталеву плиту товщиною 150-180 мм, а швидкість польоту снаряду становила 200 м/с.
Німеччина, Бреслау, 1945 р. ДСВ Українською #Німечинна
Розділ 1: БЕЗСЛАВНИЙ КІНЕЦЬ ВЕЛИКИХ ЗУСИЛЬ
Минав ганебний, в усій історії Росії, рік — 1917-й. Грандіозна трагедія Російського народу розгорталась на криваво-червоному тлі «великої» та «безкровної» революцій. Народне море вирувало хвилями заздрості, жадібності та безпросвітного шкурництва темної маси. Цим стихіям революції підтакували гнучка підступність і розгубленість людей освіченіших, але, з тих чи інших міркувань, прилучених до революційного руху.
Серед того червоного шалу, що розпаношився, рідкі смолоскипи — які марно намагалися освітити темінь безнадійної ночі — палали вогнями самопожертви щирих патріотів. Їхні зусилля були марними: Росія нестримно скочувалась у прірву.
Розгул революції в тилу озвався й на фронті. Боєздатність частин, які досі доблесно виконували свій обов’язок перед Батьківщиною, почала катастрофічно згасати. Останніми напруженими зусиллями верховного командування й патріотичних елементів діючого війська було принесено на жертовник бога війни криваву жертву: розгорнулась знана липнева Тарнопільська битва.
Після закінчення тяжких боїв під Тарнополем, 5-й кінний корпус, у складі якого перебувала бригада під моїм проводом, був відведений у район Літинських гір, що на Поділлі. Тут корпус пробув до січня 1918 року.
То був час важких душевних переживань. Довкола все валилося: армія розкладалась, перетворюючись на розгнуздану чернь, озброєну більшовицькими гаслами; гинули — нищені власними озвірілими солдатами — носії честі Війська Російського, старшини; грабувалися культурні оселі, танула, мов дим, колишня слава імперії. Рідна земля стрімко змінювала славу предків, якою ще недавно можна було гордитися перед цілим світом, на ганьбу — накинуте з несамовитістю огидне більшовицьке ярмо.
Хоч у нашому кінному корпусі, дякувати Богові, не сталося особливих ексцесів, але усвідомлення неминучої загибелі Вітчизни й усього, з чим зрослася душа воїна, давило зневірою й розпачем. Болюче спадало на думку, що великі зусилля Росії, її жертви — мільйони скатованих життів, незліченні безіменні могили героїв, розкидані на схилах Карпат, у полях Східної Пруссії, Румунії, Польщі — були марними.
Безплідними виявились і особисті труди, і постійна гра зі смертю, і не раз пролита за Росію кров. Усе вкрив червоний попіл — безславний кінець війни, яка виявилася не потрібною для Росії, програної війни.
Минав ганебний, в усій історії Росії, рік — 1917-й. Грандіозна трагедія Російського народу розгорталась на криваво-червоному тлі «великої» та «безкровної» революцій. Народне море вирувало хвилями заздрості, жадібності та безпросвітного шкурництва темної маси. Цим стихіям революції підтакували гнучка підступність і розгубленість людей освіченіших, але, з тих чи інших міркувань, прилучених до революційного руху.
Серед того червоного шалу, що розпаношився, рідкі смолоскипи — які марно намагалися освітити темінь безнадійної ночі — палали вогнями самопожертви щирих патріотів. Їхні зусилля були марними: Росія нестримно скочувалась у прірву.
Розгул революції в тилу озвався й на фронті. Боєздатність частин, які досі доблесно виконували свій обов’язок перед Батьківщиною, почала катастрофічно згасати. Останніми напруженими зусиллями верховного командування й патріотичних елементів діючого війська було принесено на жертовник бога війни криваву жертву: розгорнулась знана липнева Тарнопільська битва.
Після закінчення тяжких боїв під Тарнополем, 5-й кінний корпус, у складі якого перебувала бригада під моїм проводом, був відведений у район Літинських гір, що на Поділлі. Тут корпус пробув до січня 1918 року.
То був час важких душевних переживань. Довкола все валилося: армія розкладалась, перетворюючись на розгнуздану чернь, озброєну більшовицькими гаслами; гинули — нищені власними озвірілими солдатами — носії честі Війська Російського, старшини; грабувалися культурні оселі, танула, мов дим, колишня слава імперії. Рідна земля стрімко змінювала славу предків, якою ще недавно можна було гордитися перед цілим світом, на ганьбу — накинуте з несамовитістю огидне більшовицьке ярмо.
Хоч у нашому кінному корпусі, дякувати Богові, не сталося особливих ексцесів, але усвідомлення неминучої загибелі Вітчизни й усього, з чим зрослася душа воїна, давило зневірою й розпачем. Болюче спадало на думку, що великі зусилля Росії, її жертви — мільйони скатованих життів, незліченні безіменні могили героїв, розкидані на схилах Карпат, у полях Східної Пруссії, Румунії, Польщі — були марними.
Безплідними виявились і особисті труди, і постійна гра зі смертю, і не раз пролита за Росію кров. Усе вкрив червоний попіл — безславний кінець війни, яка виявилася не потрібною для Росії, програної війни.
У ВОГНІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ | ГЕН. В. О. КИСЛІЦИН | мемуаристика, Видання Хорунжого Друку, ЕКСКЛЮЗИВ УКРАЇНСЬКОЮ
«У вогні громадянської війни» — мемуар генерала Володимира Кисліцина, українця в лавах Білого руху. Це рідкісне свідчення зсередини про боротьбу проти більшовиків очима українського офіцера, який прагнув бачити Україну вільною, сильною та християнською.
Автор поєднує особисті переживання з глибоким аналізом подій, пропонуючи унікальний український погляд.
Розділ 1/28
«У вогні громадянської війни» — мемуар генерала Володимира Кисліцина, українця в лавах Білого руху. Це рідкісне свідчення зсередини про боротьбу проти більшовиків очима українського офіцера, який прагнув бачити Україну вільною, сильною та християнською.
Автор поєднує особисті переживання з глибоким аналізом подій, пропонуючи унікальний український погляд.
Розділ 1/28
Постер до українського діаспорного мюзиклу під назвою «Маруся», який був зроблений у США в 30-х роках. Музичне оформлення здійснив відомий український диригент Олександр Кошиць.
#постер
Історія України та світу
#постер
Історія України та світу
Перед вами представлений вірш "Вежа Шевченка" у виконанні українського футуриста Михайла Семенка, який був написаний у 1924 році. Тут Шевченка пародіює як людину, яка "збожеволіла". Він опублікував його у своїй збірці віршів 1924 року, і, звичайно, це не оминулося без скандалу.
У 60-х роках було зроблено ілюстрацію на вірш Семенка. Так ось, звідки пішов один цікавий тренд з Тік-току.
#цікавинка
Історія України та світу
У 60-х роках було зроблено ілюстрацію на вірш Семенка. Так ось, звідки пішов один цікавий тренд з Тік-току.
#цікавинка
Історія України та світу
Добре замаскований німецький снайпер у Бреслау у лютому 1945 року.
Німеччина, Бреслау, лютий 1945 р.
ДСВ Українською
#Німеччина
Німеччина, Бреслау, лютий 1945 р.
ДСВ Українською
#Німеччина
Яків Острянин - козацький гетьман, керівник повстання проти Польщі.
Навесні 1638 року очолив козацьке повстання. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував Чугуїв.
Убитий чугуївськими козаками під час заворушення.
Наступні десять років у Речі Посполитій не буде козацьких повстань. Повстання 1648 року розпочне Богдан Хмельницький, яке вже не зможуть придушити.
Навесні 1638 року очолив козацьке повстання. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував Чугуїв.
Убитий чугуївськими козаками під час заворушення.
Наступні десять років у Речі Посполитій не буде козацьких повстань. Повстання 1648 року розпочне Богдан Хмельницький, яке вже не зможуть придушити.
Сім'я інуїтів кочують у Канадській Арктиці.
Інуїти - етнічна група корінних народів Північної Америки, яка проживає на близько 1/3 північних територій Канади від півострова Лабрадор до гирла річки Макензі. Вважається частиною більшої групи корінних народів півночі — ескімосів, хоча сам термін дехто вважає образливим.
Загальна чисельність інуїтів за даними перепису населення 2011 року склала 59 тисяч.
Канада, 1951 рік.
Інуїти - етнічна група корінних народів Північної Америки, яка проживає на близько 1/3 північних територій Канади від півострова Лабрадор до гирла річки Макензі. Вважається частиною більшої групи корінних народів півночі — ескімосів, хоча сам термін дехто вважає образливим.
Загальна чисельність інуїтів за даними перепису населення 2011 року склала 59 тисяч.
Канада, 1951 рік.
Сестра Мері Кеннет - перша жінка і перша черниця, яка здобула докторський ступінь з інформатики в США у 1965 році. Її дисертація називалася «Індуктивний висновок на комп'ютерних моделях».
Мері Кеннет Келлер народилася у Клівленді, штат Огайо. У 18 років вона вступила до Згромадження Сестер Милосердя Благословенної Діви Марії. Згодом в університеті «De Paul» отримала диплом подвійного магістра з математики і фізики.
В 1965 року вона отримала ступінь доктора з інформатики в Університеті Вісконсина. У своїй роботі вона розробила алгоритми, які стали основою для розробки першої комп’ютерної мови. Заради неї керівництво Мічиганського університету вирішило порушити принцип «тільки для чоловіків» і запросило її на роботу в комп’ютерний центр.
Мрією с. Мері було створити таку просту комп’ютерну мову, яка дозволила би кожному, хто її знав, писати програми. Вона була однією з розробників мови програмування BASIC.
Мері Кеннет Келлер народилася у Клівленді, штат Огайо. У 18 років вона вступила до Згромадження Сестер Милосердя Благословенної Діви Марії. Згодом в університеті «De Paul» отримала диплом подвійного магістра з математики і фізики.
В 1965 року вона отримала ступінь доктора з інформатики в Університеті Вісконсина. У своїй роботі вона розробила алгоритми, які стали основою для розробки першої комп’ютерної мови. Заради неї керівництво Мічиганського університету вирішило порушити принцип «тільки для чоловіків» і запросило її на роботу в комп’ютерний центр.
Мрією с. Мері було створити таку просту комп’ютерну мову, яка дозволила би кожному, хто її знав, писати програми. Вона була однією з розробників мови програмування BASIC.
Парашутист-гуастаторі (десантно-штурмовий інженер) VIII-й парашутно-саперного батальйону 185-та піхотної дивізії «Фольгоре».
На парашутисту особлива версія жилета "Самурай", яка використовувалася для перенесення невеликих вибухових зарядів, запалів та іншого обладнання, необхідного для цієї ролі.
Місце та дата невідомі. ДСВ Українською #Італія
На парашутисту особлива версія жилета "Самурай", яка використовувалася для перенесення невеликих вибухових зарядів, запалів та іншого обладнання, необхідного для цієї ролі.
Місце та дата невідомі. ДСВ Українською #Італія
ХОРУГВИ ДО НИЗУ!
«І ось — усіма засобами, від пряника до палиці, змученого австрійського віслюка примушують тягнути нацистський віз дедалі крутішим схилом.» — Вінстон Черчилль, 1938
Так виглядає народ, який утомили. Який не б’ється, а згоджується. Не обирає, а підкоряється. Сьогодні він тягне віз. Завтра — ховає загиблих. Післязавтра — соромиться мовчання.
Війна не завжди починається з вибуху. Частіше — з угоди. З однієї поступки. І ще однієї. З надії, що цього разу — пронесе. Що віз не переїде тебе, а лише проїде повз.
Утомлена Австрія стала колесом нацизму. Хочеш миру — не ставай віслюком. Бо світ, який воліє не сваритись з тиранами, зрештою прокидається в їхніх ланцюгах.
«І ось — усіма засобами, від пряника до палиці, змученого австрійського віслюка примушують тягнути нацистський віз дедалі крутішим схилом.» — Вінстон Черчилль, 1938
Так виглядає народ, який утомили. Який не б’ється, а згоджується. Не обирає, а підкоряється. Сьогодні він тягне віз. Завтра — ховає загиблих. Післязавтра — соромиться мовчання.
Війна не завжди починається з вибуху. Частіше — з угоди. З однієї поступки. І ще однієї. З надії, що цього разу — пронесе. Що віз не переїде тебе, а лише проїде повз.
Утомлена Австрія стала колесом нацизму. Хочеш миру — не ставай віслюком. Бо світ, який воліє не сваритись з тиранами, зрештою прокидається в їхніх ланцюгах.
Німецька протитанкова 88-мм гармата PaK-43 на позиції в одному з міст Нідерландів. Листопад 1944 року.
ДСВ Українською
#Німеччина #Артилерія #Західнийфронт
ДСВ Українською
#Німеччина #Артилерія #Західнийфронт