У Канаді поблизу Едмонтона пожежа охопила скансен «Село спадщини української культури». 18 квітня виникла пожежа біля заповідника «Село спадщини української культури», що знаходиться в місті Едмонтоні, провінція Саскачеван. Вогонь виник через загоряння сухої трави, яку підпалили невідомі на полі поблизу музею. Внаслідок цього на території скансена вигоріли автентичні хати, збудовані українськими переселенцями в Канаді на межі 19-20 століть. Це величезна й неоціненна втрата для всієї світової української спільноти.
Історична довідка: "Село спадщини української культури" було створено у 1970-х роках як історико-культурний етнографічний комплекс для збереження й демонстрації побуту українців, котрі емігрували до Канади й мешкали там у період з 1892 по 1930 рік. Окрім відреставрованих українських хат, на території музею було встановлено памʼятник українському письменнику Василю Стефанику та памʼятник першим українським емігрантам в Канаді.
У 1960-х роках український художник-емігрант Олекса Булавицький першим почав зображати на полотнах українські поселення Канади, тим самим привертаючи до них увагу влади та сприяючи їхньому збереженню і подальшій музеєфікації. Сьогодні картини Булавицького з українськими канадськими архітектурними пейзажами експонуються в Музеї української діаспори, що знаходиться в Києві, на виставці «Я вернусь до своєї Вітчизни…».
Ті, хто зробили це, повинні сісти за грати довічно за спалення такої унікальної пам'ятки.
Історична довідка: "Село спадщини української культури" було створено у 1970-х роках як історико-культурний етнографічний комплекс для збереження й демонстрації побуту українців, котрі емігрували до Канади й мешкали там у період з 1892 по 1930 рік. Окрім відреставрованих українських хат, на території музею було встановлено памʼятник українському письменнику Василю Стефанику та памʼятник першим українським емігрантам в Канаді.
У 1960-х роках український художник-емігрант Олекса Булавицький першим почав зображати на полотнах українські поселення Канади, тим самим привертаючи до них увагу влади та сприяючи їхньому збереженню і подальшій музеєфікації. Сьогодні картини Булавицького з українськими канадськими архітектурними пейзажами експонуються в Музеї української діаспори, що знаходиться в Києві, на виставці «Я вернусь до своєї Вітчизни…».
Ті, хто зробили це, повинні сісти за грати довічно за спалення такої унікальної пам'ятки.
Регіональні особливості писанкових орнаментів. Частина 2
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність, це легко відслідковується у елементах одягу, вишивці та на писанках. Більше того, мотиви на рушниках і писанках одного регіону перекликаються і взаємодоповнюються. Продовжуємо:
Вороніжчина та Курщина. Візерунки тяжіють до зображення природних явищ, поширені символи дощу. Також багато символів родючих земель: "розорані" сорокаклинки і рослинні мотиви.
Донеччина/Луганщина - традиційно панував крупний рослинний орнамент, переважали червоні кольори. Щоб побачити більше писанок, можна дивитися на Курщину і Вороніжчину, бо вони там не просто так взялися.
Чернігівщина квітла і пашніла, про що свідчать великі квіткові орнаменти. Практично відсутня деталізація, проте наявні горизонтальні чи вертикальні "пояски", що ділять писанку на дві симетричні сторони з ідентичними візерунками.
На Полтавщині любили впадати в крайнощі: червоне то любов, а чорне то журба. Тут вам і пташині мотиви, що були тісно пов'язані з потойбіччям, і древній меандр, і нетипова симетрія геометричних мотивів, яка кольоровою гаммою і деталями передавала насичену красу регіону.
Писанки Дніпропетровщини поєднують рослинні мотиви з геометрією, але також притаманні орнаменти, які називають "півонями", такі візерунки у регіоні писали на початку 20 сторіччя.
На Волині притримувалися класичного поєднання червоного, жовтого і чорного кольорів. Тут переважають геометричні та солярні мотиви, також на багатьох писанках регіону знаходиться прадавній меандр та його елементи, а також традиційні символи дощу.
Бойківщина - один з "нетипових" регіонів, часто прослідковуються "пояски" і солярні елементи. Переважно, писанки тут дарувалися з побажаннями довголіття, щастя і "нерозривності никти життя", що знайшло відображення у орнаментах.
Центральна Галичина мала дві крайнощі: або абсолютно симетричний геометричний орнамент на однотонному тлі, або дещо хаотичні рослинні та тваринні (пташині) мотиви. Тут писанки, крім глибоко закладених сенсів, могли нести суто декоративну роль.
Південна і північна Буковина добре ілюструють контраст у традиціях між близькими регіонами. Південна має більш класичні кольори і вільну форму, тоді як на Північний ми бачимо переважно геометрію, доповнену "захисними" мотивами, а також нетипове коричневе тло.
Східне Поділля відводило нечисту силу, як могло, тому тут ми бачимо багато "лабіринтоподібних" орнаментів. Кольорова гамма класична (червоний, чорний, жовтий), а деталізація переважно геометрична.
Унікальна Лемківщина! У них навіть писачок відрізняється від класичного, що легко можна помітити з першого погляду на орнаменти. Нехарактерні іншим районам симетричні візерунки з рослинною тематикою, а також ті, що відображають природні явища (наприклад, дощ).
Гуцульщина і Бойківщина - орнаменти підвищеної складності: деталізовані, багаті на геометричні складові. Вони надзвичайно інформативні та дозволяють прочитати цілі сюжети. Наповнені тваринними, рослинними і релігійними мотивами.
Закарпаття ввібрало у себе усього по трошку. Тут прослідковується мікс технік, кольорів і мотивів.
Прикарпаття характерне релігійними мотивами. Бачили хрести та церкви? Тут навіть додати нічого!
Писанки також знаходили на місцях поховання скіфів у східному Криму, але в цілому для півострова писанкарство не притаманне. Фото у коментарях
Підписатися
Українці здавна любили індивідуальність та унікальність, це легко відслідковується у елементах одягу, вишивці та на писанках. Більше того, мотиви на рушниках і писанках одного регіону перекликаються і взаємодоповнюються. Продовжуємо:
Вороніжчина та Курщина. Візерунки тяжіють до зображення природних явищ, поширені символи дощу. Також багато символів родючих земель: "розорані" сорокаклинки і рослинні мотиви.
Донеччина/Луганщина - традиційно панував крупний рослинний орнамент, переважали червоні кольори. Щоб побачити більше писанок, можна дивитися на Курщину і Вороніжчину, бо вони там не просто так взялися.
Чернігівщина квітла і пашніла, про що свідчать великі квіткові орнаменти. Практично відсутня деталізація, проте наявні горизонтальні чи вертикальні "пояски", що ділять писанку на дві симетричні сторони з ідентичними візерунками.
На Полтавщині любили впадати в крайнощі: червоне то любов, а чорне то журба. Тут вам і пташині мотиви, що були тісно пов'язані з потойбіччям, і древній меандр, і нетипова симетрія геометричних мотивів, яка кольоровою гаммою і деталями передавала насичену красу регіону.
Писанки Дніпропетровщини поєднують рослинні мотиви з геометрією, але також притаманні орнаменти, які називають "півонями", такі візерунки у регіоні писали на початку 20 сторіччя.
На Волині притримувалися класичного поєднання червоного, жовтого і чорного кольорів. Тут переважають геометричні та солярні мотиви, також на багатьох писанках регіону знаходиться прадавній меандр та його елементи, а також традиційні символи дощу.
Бойківщина - один з "нетипових" регіонів, часто прослідковуються "пояски" і солярні елементи. Переважно, писанки тут дарувалися з побажаннями довголіття, щастя і "нерозривності никти життя", що знайшло відображення у орнаментах.
Центральна Галичина мала дві крайнощі: або абсолютно симетричний геометричний орнамент на однотонному тлі, або дещо хаотичні рослинні та тваринні (пташині) мотиви. Тут писанки, крім глибоко закладених сенсів, могли нести суто декоративну роль.
Південна і північна Буковина добре ілюструють контраст у традиціях між близькими регіонами. Південна має більш класичні кольори і вільну форму, тоді як на Північний ми бачимо переважно геометрію, доповнену "захисними" мотивами, а також нетипове коричневе тло.
Східне Поділля відводило нечисту силу, як могло, тому тут ми бачимо багато "лабіринтоподібних" орнаментів. Кольорова гамма класична (червоний, чорний, жовтий), а деталізація переважно геометрична.
Унікальна Лемківщина! У них навіть писачок відрізняється від класичного, що легко можна помітити з першого погляду на орнаменти. Нехарактерні іншим районам симетричні візерунки з рослинною тематикою, а також ті, що відображають природні явища (наприклад, дощ).
Гуцульщина і Бойківщина - орнаменти підвищеної складності: деталізовані, багаті на геометричні складові. Вони надзвичайно інформативні та дозволяють прочитати цілі сюжети. Наповнені тваринними, рослинними і релігійними мотивами.
Закарпаття ввібрало у себе усього по трошку. Тут прослідковується мікс технік, кольорів і мотивів.
Прикарпаття характерне релігійними мотивами. Бачили хрести та церкви? Тут навіть додати нічого!
Писанки також знаходили на місцях поховання скіфів у східному Криму, але в цілому для півострова писанкарство не притаманне. Фото у коментарях
Підписатися
Ефект деномінації
Чому ми витрачаємо гроші на дрібниці, але боїмося розлучатися з крупними купюрами?
Крупні купюри здаються нам ціннішими, ми їх неохоче витрачаємо, бережемо. Коли ми тримаємо в руках, наприклад, купюру в 1000 гривень, вона здається нам "справжніми" грошима, які шкода витрачати. Але ті ж 1000 гривень у дрібних купюрах та монетах ми сприймаємо як звичайні, повсякденні витрати.
Як боротися з ефектом деномінації:
🔸 Не носіть багато дрібних грошей. Це захистить від легких, але частих витрат.
🔸 Візуалізуйте витрати. Ведіть фінансовий щоденник, відзначайте кожну витрату.
Чому ми витрачаємо гроші на дрібниці, але боїмося розлучатися з крупними купюрами?
Крупні купюри здаються нам ціннішими, ми їх неохоче витрачаємо, бережемо. Коли ми тримаємо в руках, наприклад, купюру в 1000 гривень, вона здається нам "справжніми" грошима, які шкода витрачати. Але ті ж 1000 гривень у дрібних купюрах та монетах ми сприймаємо як звичайні, повсякденні витрати.
Як боротися з ефектом деномінації:
🔸 Не носіть багато дрібних грошей. Це захистить від легких, але частих витрат.
🔸 Візуалізуйте витрати. Ведіть фінансовий щоденник, відзначайте кожну витрату.
Пам’яті Святішого Отця Франциска
† Ми готували день тиші й молитви після Великого Воскресіння Христового — свята перемоги життя над смертю. В ці пасхальні дні, коли світ ще лунає співом «Христос воскрес!», до нас прийшла звістка, що зупиняє час і наповнює серце важким молитовним зітхом: упокоївся Святіший Отець Франциск.
Його понтифікат був непростим. Його слова — неоднозначними. Його вчинки — збурювали серця як вірних, так і невірних. Але ніхто не може заперечити: це була Людина Великого Престолу — видимий намісник Невидимого Царя. І тепер, коли його земна подорож скінчилася, перед обличчям Всевишнього залишаються не політичні заяви, не людські судження — лише душа і вічність. «Бо ми знаємо, що коли наша земна хатина тіла руйнується, маємо житло від Бога — дім нерукотворний, вічний на небесах» (2 Кор. 5:1).
Він пішов у світлі Пасхи, немов під покровом Воскреслого Агнця. І ми віримо, що Христос, Який постав його на катедру Петра, нині веде його в Своє Царство. У часи війни, безвір’я, розбрату і новітнього язичництва, ми схиляємо голови перед Понтифіком, який молився за мир, за Церкву, за світ. Від імені всієї нашої адміністрації схиляємо коліна перед пам’яттю цього Божого служителя.
У час великого геополітичного безладдя, коли трон земних царів хитається, смерть Папи нагадує нам про Престол, який не хитається: Престол Небесного Єрусалима. Закликаємо всіх вірних і невірних, правих і лівих, багатих і убогих — не множити прокльонів, не хулити великих постатей, не блукати у пітьмі, а славити Бога у Його Промислі, Його Суді та Його Воскресінні.
Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічне світло. Requiescat in pace, Petri Successor.
† Ми готували день тиші й молитви після Великого Воскресіння Христового — свята перемоги життя над смертю. В ці пасхальні дні, коли світ ще лунає співом «Христос воскрес!», до нас прийшла звістка, що зупиняє час і наповнює серце важким молитовним зітхом: упокоївся Святіший Отець Франциск.
Його понтифікат був непростим. Його слова — неоднозначними. Його вчинки — збурювали серця як вірних, так і невірних. Але ніхто не може заперечити: це була Людина Великого Престолу — видимий намісник Невидимого Царя. І тепер, коли його земна подорож скінчилася, перед обличчям Всевишнього залишаються не політичні заяви, не людські судження — лише душа і вічність. «Бо ми знаємо, що коли наша земна хатина тіла руйнується, маємо житло від Бога — дім нерукотворний, вічний на небесах» (2 Кор. 5:1).
Він пішов у світлі Пасхи, немов під покровом Воскреслого Агнця. І ми віримо, що Христос, Який постав його на катедру Петра, нині веде його в Своє Царство. У часи війни, безвір’я, розбрату і новітнього язичництва, ми схиляємо голови перед Понтифіком, який молився за мир, за Церкву, за світ. Від імені всієї нашої адміністрації схиляємо коліна перед пам’яттю цього Божого служителя.
У час великого геополітичного безладдя, коли трон земних царів хитається, смерть Папи нагадує нам про Престол, який не хитається: Престол Небесного Єрусалима. Закликаємо всіх вірних і невірних, правих і лівих, багатих і убогих — не множити прокльонів, не хулити великих постатей, не блукати у пітьмі, а славити Бога у Його Промислі, Його Суді та Його Воскресінні.
Вічна пам’ять. Вічна шана. Вічне світло. Requiescat in pace, Petri Successor.
Бомбардувальники B-17 379-ї бомбардувальної групи ВПС США у польоті під час нальоту на Швайнфурт (Schweinfurt).
ДСВ Українською #авіація
ДСВ Українською #авіація
21 квітня 1920 року голова Директорії УНР Симон Петлюра підписав із керівництвом Польщі Варшавський договір, відповідно до якого українська сторона офіційно визнавала анексію Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Надсяння і Холмщини в обмін на визнання УНР і допомогу в боротьбі проти більшовицької Москви.
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід! Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною.
Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
Уряд УНР визнав польсько-український кордон по річці Збруч, що перетинав Волинь на схід від Здолбунова й далі на північ до лінії Прип’яті. УНР отримала можливість звільнити велику частину українських земель від більшовиків, враховуючи Київ. Однак, хоча здавалося, що врятовано буде обидві держави, на ділі у середньостроковій перспективі виграла саме Польська Республіка, яка за допомогою як власного війська, так і Армії УНР змогла зупинити контрнаступ більшовиків, що отримало назву «Диво на Віслі».
Через три дні після підписання цієї конвенції розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, — так званий Київський похід! Західноукраїнський політичний табір висловився категорично проти укладення Варшавського договору, вважаючи його відверто зрадницьким, але водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи, котра давала б шанс на відновлення української державності. Підтримка Антанти, на яку покладався екзильний уряд Євгена Петрушевича, видавалася хоча й привабливою, проте вельми ілюзорною.
Договір було розцінено, як «ніж в серце» соборній Українській державі. Всю вину за її крах Петрушевич і його оточення поклали на соціал-демократів.
Таймс-сквер, після того як випав неочікувано сніг у березні місяці Нью-Йорк.
9 березня 1960 р.
#фотографія
Історія України та світу
9 березня 1960 р.
#фотографія
Історія України та світу
Запрошуємо на 2-денний онлайн-інтенсив: "Розлади харчової поведінки у дітей та підлітків"
Ваша дитина відмовляється їсти? Або, навпаки, переїдає на фоні стресу? Запрошуємо вас на спеціальний інтенсив, де ви дізнаєтесь:
• Як розпізнати тривожні сигнали у харчовій поведінці
• Що є нормою, а що — привід для дії
• Як підтримати дитину чи підлітка без тиску
• Як правильно підібрати фахівця з РХП
Формат: онлайн, всього 2 дні — без складних термінів, лише практичні знання.
Підійде: батькам дітей від 5 до 18 років, опікунам, психологам, педагогам, лікарям, усім, хто піклується про здоров’я своєї дитини.
Детальніше та реєстрація:
https://garkavets.com/eating-disorders-children_ua/
Подбайте про психоемоційне та фізичне здоров’я дитини вже сьогодні!
Ваша дитина відмовляється їсти? Або, навпаки, переїдає на фоні стресу? Запрошуємо вас на спеціальний інтенсив, де ви дізнаєтесь:
• Як розпізнати тривожні сигнали у харчовій поведінці
• Що є нормою, а що — привід для дії
• Як підтримати дитину чи підлітка без тиску
• Як правильно підібрати фахівця з РХП
Формат: онлайн, всього 2 дні — без складних термінів, лише практичні знання.
Підійде: батькам дітей від 5 до 18 років, опікунам, психологам, педагогам, лікарям, усім, хто піклується про здоров’я своєї дитини.
Детальніше та реєстрація:
https://garkavets.com/eating-disorders-children_ua/
Подбайте про психоемоційне та фізичне здоров’я дитини вже сьогодні!
Декомунізація по-німецьки.
Перед вами сміттєвий бак, у якому було викинуто портрети "вождів пролетаріату" Маркса, Енгельса та Лєніна після того, як Німеччина знову стала єдиною державою.
Хелесдорфе, червень 1990 рік.
#фотографія
Історія України та світу.
Перед вами сміттєвий бак, у якому було викинуто портрети "вождів пролетаріату" Маркса, Енгельса та Лєніна після того, як Німеччина знову стала єдиною державою.
Хелесдорфе, червень 1990 рік.
#фотографія
Історія України та світу.
Будинки англійців в Юзівці (Донецьк) на момент 1910-го року
Донецьк, 1910 рік
#фотографія
Історія України та світу
Донецьк, 1910 рік
#фотографія
Історія України та світу
22 квітня 1915 року біля бельгійського міста Іпр німці вперше в світовій історії здійснили хімічну атаку, використавши хлор.
Ця подія стала початком нового, трагічного етапу в історії війни, коли на полі бою почали використовувати отруйні речовини, які принесли величезні страждання солдатам і цивільним.
Атака біля Іпра була частиною Другої битви при Іпрі й мала значний психологічний вплив на обидві сторони конфлікту, змінивши уявлення про моральні межі війни.
Подія стала попередженням для всього людства про небезпеку технологічного прогресу, який використовується в цілях знищення.
Хімічна зброя залишила трагічний слід в історії і стала темою обговорення на численних міжнародних форумах і угодах, спрямованих на її заборону та контроль.
Ця подія стала початком нового, трагічного етапу в історії війни, коли на полі бою почали використовувати отруйні речовини, які принесли величезні страждання солдатам і цивільним.
Атака біля Іпра була частиною Другої битви при Іпрі й мала значний психологічний вплив на обидві сторони конфлікту, змінивши уявлення про моральні межі війни.
Подія стала попередженням для всього людства про небезпеку технологічного прогресу, який використовується в цілях знищення.
Хімічна зброя залишила трагічний слід в історії і стала темою обговорення на численних міжнародних форумах і угодах, спрямованих на її заборону та контроль.
Третя вежа головного калібру американського легкого крейсера «Саванна» (CL-42) з пробоїною після попадання плануючої 1400-кг бомби FX-1400, скинутої бомбардувальником Дорньє Do 207.
Бомба вибухнула у внутрішніх приміщеннях корабля. Крейсер отримав важкі пошкодження та втратив 197 людей загиблими.
ДСВ Українською #флот
Бомба вибухнула у внутрішніх приміщеннях корабля. Крейсер отримав важкі пошкодження та втратив 197 людей загиблими.
ДСВ Українською #флот
Триптих "Життя" Федора Кричевського зображує українську дореволюційну повсякденність: радість мирного життя і трагедію війни.
Ліва частина триптиха називається «Любов» – це початок нового життя.
Центральна частина «Сім’я» – головна цінність життя.
Права частина «Повернення» показує драму життя - батьків, які зустрічають сина з фронту.
Ліва частина триптиха називається «Любов» – це початок нового життя.
Центральна частина «Сім’я» – головна цінність життя.
Права частина «Повернення» показує драму життя - батьків, які зустрічають сина з фронту.
Леонтій Свічка — український державний та військовий діяч, лубенський полковий суддя, полковник Лубенського полку. Був свояком Іванові Мазепі.
Відомо, що його син Лук’ян узяв за дружину Євфимію, дочку смілянського сотника Василя Громика. Останній був одружений з донькою від першого шлюбу дружини Мазепи Ганни.
Відомо, що його син Лук’ян узяв за дружину Євфимію, дочку смілянського сотника Василя Громика. Останній був одружений з донькою від першого шлюбу дружини Мазепи Ганни.
Українець, Мелітопольський повіт, 1877 р. На звороті типографський текст: «Зразок одягу українця Мелітопольського повіту.
Шапка з чорних і сивих місцевих смушок; каптан (свитка) з домашнього сукна, що за якістю підходить до шинельного солдатського, але дещо тонша внаслідок рідкої тканини; колір сукна здебільшого бурий або сірий, у багатьох буває зовсім білий; каптан застібається на шкіряні ґудзики; крій його, як у звичайних каптанів селян, зі стоячим невеликим коміром і ззаду, нижче за талію, кілька складок на полах.
Здебільшого каптан цей не пов'язують поясом, оскільки він щільно прилягає до талії. Поли каптана доходять до колін; коли ж надягають сіряк, то каптан підперізується поясом. Штани з такого ж сукна, опущені в чоботи, але тепер здебільшого носять зі смугастої нанки. Влітку українці носять штани з домашнього товстого сукна; шапка ж залишається і на літо бараняча. Матеріал для каптана ( свитки) домашнього виробництва, але є вже й у продажу в невеликій, утім, кількості.
Цей одяг носять усі українці Мелітопольського повіту, особливо у великих селах: Верхній і Великій Білозерках, Верхньому й Малому Рогачиках, Сірогозах, Рубанівці, Великій і Малій Лелетихах, Балках, Василівці та Веселянці".
Шапка з чорних і сивих місцевих смушок; каптан (свитка) з домашнього сукна, що за якістю підходить до шинельного солдатського, але дещо тонша внаслідок рідкої тканини; колір сукна здебільшого бурий або сірий, у багатьох буває зовсім білий; каптан застібається на шкіряні ґудзики; крій його, як у звичайних каптанів селян, зі стоячим невеликим коміром і ззаду, нижче за талію, кілька складок на полах.
Здебільшого каптан цей не пов'язують поясом, оскільки він щільно прилягає до талії. Поли каптана доходять до колін; коли ж надягають сіряк, то каптан підперізується поясом. Штани з такого ж сукна, опущені в чоботи, але тепер здебільшого носять зі смугастої нанки. Влітку українці носять штани з домашнього товстого сукна; шапка ж залишається і на літо бараняча. Матеріал для каптана ( свитки) домашнього виробництва, але є вже й у продажу в невеликій, утім, кількості.
Цей одяг носять усі українці Мелітопольського повіту, особливо у великих селах: Верхній і Великій Білозерках, Верхньому й Малому Рогачиках, Сірогозах, Рубанівці, Великій і Малій Лелетихах, Балках, Василівці та Веселянці".