В «Наставники» Чарльза Персі Сноу дуже багато згадок про вино. І якщо херес та мадера - відомі вина… а ось монтраше і кларет….

Монтраше і кларет. Не дуже на слуху... Але і то і то має

а) цікаву історію
б) смачні
в) варті уваги

😉Тож, монтраше це шардоне (якщо говорити про сорт винограду).

Памʼятаєте я колись говорила, що на французьких пляшках вина дуже рідко вказують сорт винограду?

😉Так вот, монтраше Montrachet це виноградник, він має найвищий статус Grand Cru. Тут виробляють одні з найпрестижніших білих вин світу зі 100% шардоне.

Сам виноградник це крихітна ділянка землі (близько 8 гектарів), розділена між двома селами

☺️До речі, пляшка Montrachet Grand Cru від топового виробника (наприклад, Domaine de la Romanée-Conti або Domaine Leflaive) може коштувати від кількох тисяч до десятків тисяч доларів.

А ось кларет - це вже британська історія.

😉В англомовному світі словом Claret називають будь-яке сухе червоне вино з Бордо.

Слово походить від французького clairet (світле, прозоре).

У Середні віки вина з Бордо були набагато світлішими, ближчими до темно-рожевих. І ось власне британці, обожнювали це вино і називали його - "Claret".

#про_вино

Руда стерлядь про книжки

Я прочитала 100 сторінок і поки не можу охарактеризувати історію.

Відчуття, що мене авторка катає на гірці: то історія просідає то несеться галопом…
Головна героїня то бісить то викликає симпатію.

А світ… а не очікувала такого. Цікавий світ, справді цікавий

🩷Не знаю, що там далі, але поки інтригує пані Яся, дуже інтригує

Руда стерлядь про книжки

🌟«Сонцекрес» Яся Білак

Мені знадобився час, щоб прийняти те, що я не цільова аудиторія книжки. Бо я вперто в цю аудиторію намагалася влізти

🫧Слід віддати належне авторці: вона дійсно гарно пише. Я дочитала до кінця, не пропустивши жодного слова. Все швидко, легко та колоритно. Так, саме дуже колоритно. Мова в книжці прекрасна

Але мені не зайшла головна героїня від слова взагалі і деякі сцени в книжці. Сорі, але вони були відверто крінжові. Максимально кринджові, якщо обдумати їх. Так, читається легко і швидко, але..

так ось: народні гуляння, відбуваються бої чоловіків, де переможець може взяти собі дружину. І переможець бере свою суджену, буквально. Просто бере, прям тут, просто тут, на лавці в толпі…

Тобто картина: всередині умовно ринг, довкола - лави, де сидять глядачі, хтось стоїть поруч, бо всім нема місця і серед цих всіх масово їбуться люди. Ні дати ні взяти - просто відосік з порн хабу

І знову ж таки, написано добре, реально добре. Але крінжово

🫧Я не зрозуміла, що там з фізикою і технологіями у всесвіті. То всі подорожують кіньми і за допомогою якихось переходів через тунелі/гори, то раптом магічний, кровожерливий жадібний поїзд, і він нікого не смущає. навіть є легенда і ще щось там про нього.

Як на мене, було мало часу, щоб зануритися у всесвіт

🫧Відносини. Так. То брати як брати, то різко схаменулися і згадали що жінки - то щось типу хатньої тварини і обсуждають/тбсирають сестру прям у неї на очах. А вона мовчить бо чи то дуже мудра/хитра, чи то їй пофіг, чи то ще щось. Багато дій і діалогів на логічні. Просто нелогічні- і все

І при всьому цьому авторка створила дійсно цікаву ідею всесвіту. Мені не вистачило дрібки, щоб все розкрити.

🫧Маю підстави думати, що друга частина буде набагато сильніше. Я відслідковую канал авторки і так зрозуміла, що в другій частині вона дуже здивує

Тож, але я Продовження читати не буду, так як попадання всесвіту в моє серденько не сталося. Але з радістю почитаю інші твори авторки.тим більш це був дебют, і як для дебюту - це прям огого

Тож якщо темне фентезі - це ваше, читайте і насолоджуйтесь

Руда стерлядь про книжки

🌟Ріє Кудан «Токійська вежа співчуття»

Така химерна книжка. Тут 160 сторінок, а впихнуто такі важкі темі. Вірніше, ні, не важкі, а просто спірні

«Токійська Вежа співчуття» — революційний архітектурний проєкт, покликаний переселити злочинців у штучно створений рай. Архітекторка Сара щиро вірить, що зводить фундамент для нового, гуманного світу, де комфорт здатний зцілити душу та викорінити зло. Вона бачить у своєму творінні символ прогресу, що нарешті подолає відчуження між людьми. Проте за досконалим фасадом вежі ховаються питання, на які немає однозначних відповідей.»

⭐Вже коли я замовила книгу, десь прочитала, що був скандал з авторкою, оскільки книжка написана частково (5%) ШІ. Я дуже засмутилась, але шо ж уже 😒

Насправді все набагато складніше. Тут ШІ виступає окремим персонажем. І скандал тут теж висмоктаний з пальця

⭐Загалом книга дуже японська. Хоч і підіймаються тут старе як світ «абсурдність радикального співчуття», все ж таки тут це висвітлюється через культурну призму японців.

А ще тут цікаво підняте питання мови. Наприклад, чи ви знали, що японці по факту використовують три різні системи письма❔Вони не замінюють одна одну, а працюють разом в одному реченні, де кожна система має свою чітку роль. Я цього не знала.

Авторка виступає на захист живої, саме людської мови, а не штучної, коректної та занадто мʼякої

⭐Головним чином, це подається на прикладі діалогів з ШІ, де відповіді вставила авторка слово в слово. І це не просто так. ШІ оперує бездоганними, ідеальними формулюваннями, але головна героїня книги, архітектора Сара, наголошує, що в них немає, так би мовити, душі та помилок *згадала як Ші неправильно написав рецепт хліба* у мене Ші частенько фігню пише

І ось питання: якщо перейти на спрощену, заздалегідь згенеровану комп'ютером мову, чи не втратить людство, а зокрема японці, свою ідентичність?

⭐А ще тут гарно підіймається питання архітектури, яка для головної героїні - спосіб виразити правду. Але проект Вежі заганяє її в пастку🥵

З огляду на малий розмір, повторю: 160 сторінок, я #раджу почитати. Не очікуйте неймовірний свіжий погляд на вічні питання, але книга приємна, і один раз прочитати її точно варто

Руда стерлядь про книжки

Wtf???🤬

Я трохи дотична до медицини, і, мабуть, мені дуже повезло (навідміну від авторки), що я не знаю тих:

- Люди вступають у медичні університети, бо їм здається, що це круто.

Ага, а ще до бісиків складно.

Лікарняні коридори, хірургічні костюми, запахи антисептиків, загадковість операційних... М-м-м, романтика.

Загадковість операційних *оре чайкою*

Ну, а що може бути цікавіше, ніж хірургія? Кров-жовч-кишуні-мізки!

Сюди б я вставила, оте: «мммм, романтика»

- ду-у-у-уже круто звучить;
-батьки будуть у захваті;
-однокласники просто офігіють;
-мене поведуть у морг;
-я буду різати й шити чиюсь шкурку.

*фиркнула* про морг, прекрасна фраза

Ось і вся мотивація людей (дітей), які обрали медичний ВНЗ.

Я можу довго і експресивно кричати, чому це не так і який процент відрахувань тих «бо це круто»…

Мда… початок книги так собі

Руда стерлядь про книжки

Не знаю як так вийшло….
Але книжок багато не буває📚

Руда стерлядь про книжки

Вітаємо Сергія Жадана та гурт «Жадан і собаки»💗 це успех

Бо жити треба так, щоб проти вас заводили кримінальні справи різне окупаційне шобло 🪶

Руда стерлядь про книжки

🌟Анастасія Пристая «Треба трошки потерпіти.Медичні хроніки»

Я люблю книжки, написані професіоналами. Це моя маленька слабкість. Мені подобається читати про нюанси роботи, випадки з практики, ітд

😉Книга пані Анастасії виправдала свої очікування. Здебільшого написано легко, відчуття таке, що ти у хвилину вільного часу слухаєш десь в ординаторській: «а от було ще таке». Люблю цей вайб безмежно

Проте були й нюанси, які змусили мене неприємно скривитися.

Наприклад, перша глава-півтори максимально неорганічні.

😉Відчуття, що авторці просто підсунули тези, які, хоч вмри, потрібно вставити в текст. Тут і перли про крутість вступу в мед і романтика операційної і загадковість білих халатів.

😉Трохи забагато про подарунки і
конверти як комплімент лікарю. Вдячні пацієнти, якщо хочуть, приносили, приносять і будуть приносити подарунки. Але у мене є побоювання, що у читачів, далеких від медицини, складеться враження, що це обовʼязкова опція. Бо поруч з подарунками, авторка говорить про низьку зарплату, скажений ритм і наводить ціни на конференції/симпозіуми/підписки на ресурси (доречі занижені - зараз ще вирослі)

І це все правда, прям не докопаєшся. Але виглядало, як виправдання : «ось чому лікарям потрібно приносити, якщо хочете, «щось»

Але ладно.

😉Це все фігня, яка стирається від того, що пише авторка. Щиро, з любовʼю до своєї роботи. Повагою до колег! Так! медсестри, санітарки та лаборанти тут теж люди і професіонали, які працюють злагоджено в команді, а не фон для лікарів. Справді, рідко прочитаєш цю правду.

Тож, #раджу книжку, вона сповнена реалій хірурга-проктолога в Україні.

Та й, знаєте, написано все дуже легко, без закидання читача термінологією, усе доступно й зрозуміло. А головне - це неймовірно, що у нас є прекрасні лікарі, які готові ділитися своїми досвідом і думками. Популяризувати науку, розвінчувати міфи. Це дійсно прекрасно

Руда стерлядь про книжки

Не виспалась, втомлена, змучена, зла на русню так, що навіть не можу описати…

Сиджу читаю книжку, а тут топ підкату:

Про мій низький рівень холестеролу Рената вже була добре поінформована. Я також повторив їй слова лікаря про мою напрочуд молоду простату і надзвичайну ЕКГ.

Ну да, «напрочуд молода простата» 100% скрутить голову жінкам 👌

Руда стерлядь про книжки

Прекрасна книжка перлів, як не крути

Оскільки ми кохаємо одне одного, ти маєш право зна-ти, - сказала вона. - У копів на мене ціле досьє: крадіжки автомобільних ковпаків, марихуана, проституція, викрадення машин, втеча від поліції, аварія, лікарня, умовний вирок. Повний перелік, як бачиш. Але я також знаю близько трьох тисяч біблійних віршів. Мені змалечку прищепили страх перед пекельним вогнем та вічним прокляттям.

Ну так, знання «трьох тисяч біблійних віршів» апріорі робить тебе порядною людиною. А досьє в поліції то все козні диявола 😌

Руда стерлядь про книжки