Інколи арешт - порятунок:

СПОЙЛЕР
За годину вона вже була біля їхньої з бабусею алхімічної лавки. Роззирнувшись, з подивом відмітила, що ніхто її тут не піджидав, тому, швиденько прошмигнула всередину через чорний хід. По тому, як хряснули за її спиною двері – з присмаком замкового закляття – збагнула, як помилялась: на неї очікували всередині – вся злощасна четвірка.
– Довго ж ви перекидались парою слів зі своїм хлопцем, – їдуче хмикнув старший з вартових. – Чи словами не обійшлось? – його сіро-зелені очі сердито буравили її, перевіряючи поглядом кожен сантиметр. Найдовше затримався на сумці. – Невже й подаруночок підніс? А бабуся як бідкалась! Єдина кровиночка зовсім про свою гідність не дбає!
– Все?! – огризнулась вона йому.
– Ти диви! – хмикнув напарник. – Вона ще й голос подає! Покликати бабусю? Ми для неї й пасок приготували, щоб трохи мізки своїй кровиночці прочистила, хоча й через специфічне місце.
– А покличте! – склавши на грудях руки, пирхнула Фаелія.
– Тері Таґвор! – прочинивши двері до лавки, гукнув третій вартовий. – Тут ваше нещастя об’явилось.
Бабуся влетіла блискавкою й, що було дуже дивно, дійсно вихопила пасок, що висів на спинці крісла. Напереваги з ним вона рушила до онуки:
– На хвилинку кажеш?! – ледь не просичала жінка. – Я мало не посивіла за чотири дні!
– Ба! Ти ж й так сива, – ошелешено спостерігаючи за тим, як на неї насувається завжди мирна й спокійна бабуся, потроху задкувала Фаелія.
– А! То можна з мене знущатись?! Сивішою ж вже не стану! – гримнула та й рвонула до онуки.


Книга тут:

https://booknet.ua/reader/naikrashcha-alhmk-korolya-b435037?c=4722646

#фентезі #пригодницькефентезі

WuBzdFex
Кара зміїного княжича

ush9EBxl
Головна тінь мага вогню

Хто любить міське фентезі з елементами української міфології? Пропоную сьогодні – 25.04 – приємну ЗНИЖКУ на "Позасвіття", написану саме в цьому жанрі.

Сучасний світ. Наша реальність. Звичайні люди, що раптом виявляються далеко не звичайними, й купа пригод, від яких інколи й морозець спиною пробігтись може.
У життя Ірени увірвались неочікувані, та й небажані зміни. Новий знайомий бентежить її, ніби навмисне висвітлюючи те, що вона ховала навіть від себе. Та чи світло він приніс їй? Чи за ним йде темрява? Та чи все вимірюється саме світлом і темрявою?
Її сни здаються реальними, а реальність інколи лякає сновиддям. Нові друзі не поспішають ділитись своїми таємницями, ще й намагаються приховати те, що раптово стало відомим дівчині. Хто вони? І ким є вона сама? Чи потрібне їй це знання взагалі? І чи варто обирати чиюсь сторону?

Міфічні персонажі – характерники, двоєдушники й інші подані чисто з точки зору авторки відносно сучасності, але зі збереженням класичних рис.

https://booknet.ua/book/pozasvttya-b396065

Сьогодні стартувала передплата у Вікторії Ковзун!

✨ ПЕРЕДПЛАТА на Продану ✨

Сьогодні стартувала передплата на моє напружене та емоційне любовне фентезі "Продана двом лордам"! Події сягнули найвищої ноти, зависли там і дзенькнули - бо ж ось нарешті з'явився той, на кого ми чекали від самого початку, на кого ми так сподівались, і... що ж буде далі? Чи стане це для героїні порятунком чи тільки кине її в нову прірву, з якої їй потім вибиратись?.. Купуйте - і дізнавайтесь!

Я всіляко запрошую вас купувати вже сьогодні, у першу добу передплати, оскільки це дуже важливо для мене, як авторки, та статистики.

Тссс 🤫 У першому платному розділі когось чекатиме подаруночок, промокод на "Артар". Тож поспішайте))

В моєї дуже талановитої колеги - Анітки Санніфео - вийшла новинка! До речі, в межах нового флешмобу #нерівні_пари

Чотири роки тому я придбала старий будинок, і моє життя змінилося. Я стала Хранителькою Перехрестя, поруч зі мною світи, про існування яких я раніше не здогадувалася. І все було добре, я навіть знайшла там друзів та кохання, поки одного дня не відкрилися двері до світу біороботів — Феррокос, а в Хаотичному Світі не здійнялася чергова магічна буря…

https://booknet.ua/book/xranitelka-perehrestya-b436704

Сьогодні знижка на шалений детектив від Юлії Міхаліної!

Не змогла не поділитись))) Взято на фейсбуці.

Жили-були собі король із королевою — молоді, вродливі, щасливі у шлюбі, як ластівки навесні. І народилась у них донечка — князівна, така гарненька, що й слова не скажеш, тільки зітхнеш.
На день народження донечки влаштували вони велике свято — запросили всіх чарівниць із усього королівства. Не забули й про стару, трохи дивакувату відьму, яка мешкала на болотах за Озерним краєм. Посадили її на почесне місце біля самої королеви, пригостили варениками з вишнями, медовухою та узваром.
Відьма все це з’їла, всього скуштувала, облизала ложку, аж очі засвітилися, й коли настав її час благословити дитину, вона аж розчулилась. Погладила дівчинку по щічці, показала їй «козу», мовила: «Ой ти ж моє сонечко, лапонька!», — і подарувала їй чи то мудру голову, чи то вроду таку, що всі хлопці обертатимуться — словом, щось корисне, що завжди знадобиться в господарстві.
Коли князівні виповнилось шістнадцять, вона перемогла на ярмарковому конкурсі вишивальниць. Її рушник із барвінком і калиною оцінили всі майстрині, хоч і вколола вона собі палець двічі — але хто ж рахує ті дрібниці?
А через рік заслав до неї сватів молодий князь із сусіднього князівства. Познайомились вони раніше через листування, бо обидвоє любили книжки й писали один одному листи на справжньому папері — не через магічний кристал, як модно нині. Коли зустрілися, виявилось, що князь — ще кращий, ніж вона собі уявляла: ввічливий, грамотний і вишивати вмів (принаймні хрестиком).
Родина була не проти, справили весілля. Молодята на перший час оселилися в затишному замочку біля дубової гайки — романтика, та й годі.
Посеред медового місяця до них навідався дракон — справжнісінький, з вогнем у пащі, але миролюбний. Не викрадав нікого, нічого не палив, а просто передав пакунок із варенням від бабусі князя, привіти від далеких родичів, поцілував ручку князівни (дуже галантно!) й полетів собі далі.
Згодом князь отримав хорошу посаду в рідному князівстві — став там головним по протоколу й урочистостях, забрав свою дружину з собою, попрощався з тестем і тещею, й рушив у нове життя. А князівна пообіцяла писати частіше й приїздити на свята, особливо на Спаса й Покрову.
Коли король переконався, що все добре влаштувалося, він витяг із потаємної шухляди заморський ключик, спустився у найглибше підземелля свого замку, знайшов старі двері, вкриті мохом, вставив ключ у замкову щілину й відчинив хід.
А там, на стіні, в ланцюгах, висів роками знесилений Казкар.
— Ну що, — сказав король, — допетрав тепер, як казки треба писати?
На основі оповідання П. Бормора