я не втрималась заради попі птічькі можно і "стадік" накалякать

не знаю мені просто так нравиться як він сидить і ця попа пздц хрюкаю

whatever makes me happy i guess

блін я не витримала і заснула і нічо не заряділа але щас з божой поміччю проснулась і в мене подох телефон то я хоч його на зарядку поставила поки світло є

це блять просто який сплошний суцільний ужас і кошмар

сусіди і їхня дрєль вирішили свєрліть всі возможні стіни з самого ранку і ДО СИХ ПІР

АЛО
У НАС СВІТЛА НЕМА
ЯК ВИ ЦЕ РОБИТЕ

господи як же мені хрєново

хочу бути як він
тупо лежать і не рухатись цілий день

via zefiration

кур'єр це ви?

ти давай не цейво

лааакііі страйк курю кожен деееееень

ого як денег хоче

аж робить тестові ніхуясє

Я ВТОМИЛААААСЬ

Dimacrodon

Dimacrodon — вимерлий рід синапсидів з пізнього раннього пермського періоду, що мешкав у формації Сан-Анджело в Техасі. Він відрізняється беззубими, можливо дзьобоподібними кінчиками щелеп, великими нижніми іклами та тонким кістяним гребенем на верхівці голови.

Повний текст на сайті "Вимерлий світ":
https://extinctworld.in.ua/dimacrodon/

У НЬОГО ШАПОЧКА

це просто блять ужас якийсь
мені наснилось шо я в селі якомусь по приколу зі своїми тамошніми кентами договорилась залізти вночі в старий підземний паркінг де по лєгєндє була секта а потім шось там шось там тепер там живе нечиста сила привиди чєрті смерть смерть кладбіщє

і цей підземний паркінг закритий і опєчатаний тобто туда не пролізеш

але я уві сні з якоюсь своєю подружкою така тіпа йду на розвєдку
потім я здається отстала чи шось таке, а паркінг був відкритий і там такий стрьомний довгий кам'яний тунель

я вирішила лишити там СТУЛ (!) і в останній момент я пересрала і побігла в дім подруги ховатися
я розказала їй правду і сказала шо я боюсь і що я не хочу в цьому брати участі
там в цьому домі була значіть ця подруга, я і її мама

І ТУТ в двері почали дзвонить і мама пішла відкрити а я перелякалась ще більше, а подруга вирішила підслухать

і я швидко поняла шо це прийшов хтось з того паркінгу
ПОВЕРНУТИ СТУЛ (бо схоже навіть нечистій силі не потрібен стул...)

але також ця (?) людина дуже активно намагалась потрапити всередину, але потім вони з мамою лівнули і стало ще страшніше

мама згодом повернулась (без стула!) і я чомусь вирішила що обійшлось, тому ми разом з моєю подругою цією стали малювати в альбомі її померлу сестру

І МАЛЮНОК ОЖИВ і почав кліпати очима

а потім стало гірше, тому що ми вирішили вийти на вулицю назад і знову ми проходили повз цей довбаний паркінг але я знову злякалась і обісрана почала бігти в якийсь інший участок крізь город і влетіла в якусь землянку, а там бабка дуже дуже стара і прям вмираюча і я почала молитися (!!!) і вибачатися що я в це все полізла взагалі і шо тіпа я хочу жить я хочу МАЛЮВАТИ я все зроблю інакше я буду жити краще Я НЄ ХОЧУ УМІРАТЬ

і я пам'ятаю що бабка почала мені відповідати в стилі п'єси шекспіра і казати шо я кажу не те шо я маю сказати по скріпту

потім я почала хреститися і побачила як в пройомі двєрном стоять тіні моїх друзів які одєржимі нечістю з паркінгу і як вони повільно йдуть сюда до мене

а потім я прокинулась і подумала що це піздєц

я більше ніколи в житті не буду їсти на ніч сир і спать в духотє