Форум "Российская энергетическая неделя" Путин проводит вместе с новым могущественным геополитическим союзником - Теодоро Обиангом Нгема Мбасого.

Это президент Экваториальной Гвинеи.
Мбасого правит там 45 лет. Да, 45 лет.
Ему уже 82. Молодой энергичный лидер, партнёр России в многополярном мире.

Государственное радио Экваториальной Гвинеи официально объявило, что Теодоро Обианг Нгема Мбасого "подобен Богу на небесах" и находится "в постоянном контакте со Всемогущим".
В одном из журналистских расследований о Мбасого приводились свидетельства того, что он практикует людоедство.
Его личное состояние приближается к 1 млрд. долларов.

При этом в Экваториальной Гвинее до сих пор 20% детей умирают, не дожив до 5 лет.
Почти половина населения страны живёт за чертой бедности.
В общем, поздравим Путина с очередным колоссальным геополитическим успехом.

🔔 КОЛОКОЛ XXI

Дії Ізраїлю 🇮🇱 підтверджують ту тезу, яку висловив в минулих дописах тільки для України. Цитата 👆.

 Спрощено ця теза звучить так: "Зараз буде кількамісячне вікно можливостей, яке дає можливість за потреби ігнорувати певні "деескалаційні межі Білого Дому", бо пізніше відносини будуть все одно перезавантажуватись новою адміністрацією".

➡️ Власне цим найбільш показово й користується Ізраїль. У той час як Нетаньяху перебуває у Вашингтоні, знає про операцію ЦАХАЛ, яка ось-ось відбудеться та остаточно обезголовить верхівку Хезболли. У той час як Білий Дім, у тому числі й Салліван, веде перемовини про перемир'я з Хезболлою — Ізраїль ігнорує абсолютно всі попередження США і завдає найбільш показового удару, ставлячи США у "незручне положення", яке демонструє, що Вашингтон не контролює процеси.

І що ми маємо? Чи задоволений Білий Дім?

➡️ Очевидно, що ні, бо вже, мабуть, втретє за рік Ізраїль показово ігнорує "побажання" США.

Чи є практичні наслідки для Ізраїлю з боку Білого Дому?

Подивимось, але думаю, що ні, бо є досвід інших випадків за останній рік.

США навіть слова критики зараз обачно підбирають, хоча явно незадоволені діями Ізраїлю. Практичні блокування військової допомоги? Теж малоймовірні. Попри всі "погрози" США Ізраїль відзвітував, що всі пакети допомоги США або отримані, або у стадії законтрактовані.

Чому немає наслідків?

➡️ Бо Ізраїль зробив сутнісно правильну дію стосовно керівництва Хезболли, яка має публічний чи непублічний позитивний відклик у більшості країн і зрештою це все на користь самих США. Хоч американці й не готові це визнавати. Б.Дім зараз не буде реагувати таким чином, що під час виборів може призвести до зайвої критики з боку міжнародних партнерів.

🇺🇦 Щодо нас:

То попри те, що ми маємо ворога "трохи" зовсім іншої категорії. І звісно ризики для США іншої категорії. Але... Але вибачте "свобода і демократія має вміти захищатись". Ми суворо дотримуємось всіх норм майже 3 роки й пошук "шпаринок", і всі наші відхилення будуть не від хорошого життя, що так чи інакше більшістю партнерів усвідомлюється правильно.

🇫🇷 Французькі "Scalp" взагалі не потребують американського погодження, про що заявили в уряді Франції.
🇬🇧 Британські Storm Shadow — потребують, але політично британці цим можуть знехтувати.

Реалізація показової операції британо-французькою зброєю, хоч й буде обмежена в ефективності, але створить необхідну демонстрацію перед якою США будуть вимушені пасувати, як пасують перед діями Ізраїлю.

Наші пакети допомоги тепер визначені як і об’єм озброєння. Скасування їх призведе до інформаційної та дипломатичної напруги на яку Білий Дім не готовий буде йти.

➡️ Тому наші спроможності отримати бажане трохи ширші за просто «сподівання дозволів», але з рештою я зберігаю оптимізм та певну впевненість, що радикальних кроків реалізовувати не доведеться, бо процес, який зараз відбувається завершиться позитивно.

Якщо відкинути «інсайди на інсайді» в західній пресі від «анонімних джерел», публікації, які я сприймаю як підтвердження того, що більшість західних ЗМІ не знають насправді стан справ, то раджу орієнтуватись на натяки офіційних осіб з їх прямих мов, де з розумінням контексту, що не все публічно можуть говорити.

А офіційні заяви доволі обнадійливі:

Міністр МЗС Великої Британії на питання про «далекобійні удари»🗣: «Я очікую, що впродовж найближчих днів і тижнів ми будемо мати дуже сильну позицію, щоб забезпечити Україну всім необхідним, оскільки ми наближаємося до цієї важкої зими 2025 року», — відповів Ламмі на питання про ракети та дозволи.

Держсекретар США Блінкен🗣:«Ми дуже ретельно це вивчаємо (план України), включно з тим, що ми або інші партнери України повинні були б зробити, якщо потрібно, й додаткові дії (дозволи), щоб допомогти їм досягти успіху».

До речі, щодо «платформи Китаю» вона офіційно з’явилась недаремно фактично у день презентації «українського плану перемоги», що ще раз демонструє на чиєму боці Китай. А на що націлена китайська ініціатива, ми вже з Вами обговорювали. Фактично все так й відбувається.

У коментарях трохи продовження.

✈️ Resurgam ➰ Приєднуйся

Путин - мастер угроз, но не действий

🔔 КОЛОКОЛ XXI

Про глобальне.

Частина перша 1/2

Варто усвідомити "криза демократій" - це не явище, яке впаде штормом на тебе в один світлий день. Це те, що повільно відсуває кордони вільного світу до моменту, коли кожен відчує, що він один посеред пітьми та хаосу. Все що потрібно зараз це:

▶️ 1. Усвідомити. Перемога України - це перемога західної цивілізації. Поразка України - це перемога іншої цивілізації з відповідними наслідками.

▶️ 2. Відійти від "інтелектуальних в'язниць" - Китай не стане адекватним партнером поки там відповідний режим, московія не стане справжньою демократією поки вона існує у чинних імперіалістичних кордонах. Розвиток чи деградація світової демократії буде залежати від того, кого "перехідні режими" будуть сприймати "сильнішим". Тому реалізація пункту 1 - дозволить схиляти пункт 2 на свою користь.

▶️ 3. Головним чинником діяльності урядів має бути НЕ забезпечення поточного рівня "соціального комфорту", а створення умов для захисту базової потреби - "безпеки". З втратою безпеки будь-який соціальний комфорт втрачає значення.

▶️ 4. Глобально рівень міждержавного партнерства із Заходом має визначатись в першу чергу не економічними мотивами, а політичними. Тобто, рівнем ціннісно-культурної спорідненості, або як мінімум наміром відповідати такій спорідненості поки країна у "перехідному етапі".

Не мають західні технологічні підприємства та загалом підприємства розміщуватись в країнах виключно за "економічною користю", бо там шкарпетки буде дешевше пошити. Як це відбувалось з Китаєм чи буде відбуватись з Індією, В'єтнамом.

❗️ Ігнорування довгострокових політичних чинників та ризиків заради короткострокової економічної вигоди, задоволення "культу споживання" та отримання надприбутків у доволі "вузькому колі корпорацій", вирощує ціннісновідмінних "нових національних монстрів", які пізніше завдяки своєї домінації відсунуть прийнятний для нас спосіб життя на другий план та спровокують вищі економічно невиправдані витрати для стримування.

➡️ Ціннісно та культурно близькі економіки мають посилювати один одного, навіть якщо з економічної точки це менш вигідно. Ніж заради надприбутків розмістити виробництва в Китаї чи Індії, де в якийсь момент черговий "пророк" вирішить, що він Цінь Хуан-ді планетарного масштабу чи втілення Шиви на Землі.

Віра, що через відкриту світову економіку саме поточного зразка можна вплинути на "демократизацію світу" виявилась хибою. Це відображається в багатьох рейтингах, дослідженнях та фактичному стану речей зараз, яке не демонструє позитивні демократичні зсуви.

Після 1993 рр. кількість демократій навпаки зменшується, хоч період від 90-тих заведено вважати етапом розквіту "глобальної неоліберальної економіки" та глобалізму.

Чи багато знаєте авторитарних країн, які через тісні економічні зв'язки з демократіями перейшли до демократії? Більшість транзитів відбулись, або навпаки через соціально-економічні катаклізми (радянський союз, Югославія), або через свідомий вибір національних спільнот, який включає: низовий вибір (повстання проти диктатур/протестні вибори), верхній "елітарний" (обрання певною елітою визначеного шляху).

Причини переходів з автократій до демократій зрештою зводились до ПОЛІТИЧНИХ факторів заснованих або на протиставленого рівня життя, рівня свобод, ідеологій, способів життя та відчуття себе людиною здатною до самореалізації, або за відсутності політичних альтернатив (як зараз з урядом Пашиняна у Вірменії). Але це явно не відбувається через те, що Nike на 100 баксів дешевше пошив кроси в Китаї.

Яскравий приклад радянський союз. Низове прагнення людей в різних країнах до "західного зразка" було наслідком політико-ідеологічного-культурного проникнення у тому числі через протистояння, яке пояснювалось сучасним економічним терміном "конкуренції", а не наявністю "західного" виробництва в союзі.

Економічні чинники розвалу радянського союзу були теж "політичними", бо виникли як наслідок відповідної політичної конкуренції.

*Продовження у наступному пості👇

✈️ Resurgam ➰ Приєднуйся

*Продовження 2/2. Читати першу частину 👆

➡️ Глобалізація на основі неолібералізму затвердила у світі "економічну конкуренцію транскорпоративного зразка", але зруйнувало демократичний інструментарій прагматичної класичної "політичної конкуренції".

Це спричинило подальше деградування демократії, які історично виросли та розвивались саме як осмислення політичної конкуренції місця людини та держави в ній. Nike по 100 баксів стали домінувати над політичними візіями стратегічного характеру.

Неоліберальна глобалізація, яка використовувала політичну глобалізацію виключно для посилення економічної привабливості глобалізації ігнорувала той факт, що глобальні політичні інститути не були достатньо розвинуті для підтримки такого темпу.

Зрештою ці інститути деградували: ООН — без переформатування принципів РадБезу стає все більш декларативним. Глобальних рішень не дотримуються в першу чергу члени РадБезу: Китай та США. Про московію взагалі мовчу. У СОТ, досі США блокує арбітраж, що розтягнулось вже на десятиліття, а сама країна, яка стояла у джерел заснування Світової організації торгівлі, у 60% звернень в арбітраж є відповідачем.

➡️ З 1990-их років безконтрольна та дика глобалізація виправдовувалась тим, що так буде краще функціонувати "глобальна міжнародна система"; світ буде демократизуватись, рівень добробуту всіх на планеті покращуватись і так далі.

По факту політичне обґрунтування світової глобалізації базувалась на двох "інтелектуальних в'язницях": фукуямівсько-ідеалістичної про "Кінець історії" та перемогу демократії та на кіссінджерівському-прагматизмі "Realpolitik": з принципами отримуй користь тут і зараз, а довгострокові проблеми вирішимо з їх появою через домовленості "сильних світу цього": будь-то радянський союз, московія чи Китай.

Тож:

⏩ Чи перемогла демократія, якщо станом на 2023 рік автократій стає більше на планеті?

⏩ Чи проявила себе наявна міжнародна система такою, що здатна вирішуватись хоч якісь виклики? Окрім нанесення легкого тинькування на великі тріщини.

⏩ Чи корпораційні надприбутки та задоволення споживацького гедонізму впродовж всього декількох десятиріч буде вартувати політичних ризиків на це сторіччя?

⏩ Чи вибудовані глобалізаційні залежності з ідеологічно-ціннісно протилежним світом, особливо виробничі та технологічні залежності, зараз здаються виправданими? Коли більшість демократичних режимів позбавлені можливості вільної та швидкої політичної реакцій (навіть, якщо є бажання) через ризики потенційної макроекономічної катастрофи, породжені політикою невиправданої економічної залежності?

Тільки відмінність в тому, що авторитарні режими з більшою легкістю підуть на ці ризики через "підданський" характер їх населення. З рештою межа до якої кожна із сторін буде готова йти на ризик і буде визначати — переможця. У автократій при рівній взаємозалежності ця межа вища. Перевага демократій у загальній стійкості системи.

➡️ Західна цивілізація має пройти зворотний етап — деглобалізацію та регіоналізацію за культурно-ціннісною ознакою: визначити свої межі та рамки, провести в цих межах максимальне зближення, провести внутрішні політичні, економічні, виробничі та соціальні реформи. Ймовірно, ЄС якщо не прийде до формату "Європейської федерації", то як мінімум має стати політичним союзом, а не суто економічним продовженням історії "Європейського співтовариства вугілля та сталі".

Так буде шанс пережити період "багатополярного шторму", пік якого потенційно пов'язаний з агресивними діями Китаю. Вийти з цього шторму з позиції сили й тоді провести помірну довготривалу глобалізацію з урахуванням всього спектру мотивів: включно з політичними, а не тільки з мотивом отримання надприбутку шляхом здешевлення виробничого циклу.

На мій людський розум: безконтрольний глобалізм був помилкою, але у політиці, як і в граматиці, помилку, яку роблять усі, проголошують правилом.

Як казали грецькі філософи: «Однаково небезпечно вручати божевільному меч (московії через енергетичну залежність Європи), а безчесному — владу (Китаю через виробничу залежність Європи та загалом світу)».

✈️ Resurgam ➰ Приєднуйся