З Різдвом! Рівно рік тому, у цей же день, я почала переробляти проєкт.

За цей рік ми з командою повністю переосмислили стару версію мультфільму майже на кожному етапі. Починаючи від опорних частин, на кшталт концепції, персонажів та сценарію закінчуючи більш дрібними моментами.

Також було повністю перероблено візуал мультфільму, тепер як фони так і персонажі будуть повністю у 3Д. Старого стилю більше не буде, можете починати звикати до нового.

Подробиці про все це будуть трохи пізніше

Нове відео
https://www.youtube.com/shorts/7Wl5XbhW2P0

https://www.tiktok.com/@rina_kellermann
Дублювала відео у свій тікток, намагаюся осовоїти цю прокляту соцмережу

З прийдешнім Новим Роком

Дорош підстригли у новому стилі

Дуже вдячні новому стилю та техніці анімації за те, що тепер персонажі у мультфільмі будуть не тільки кліпати очима

Тепер у них ще розвиватиметься волосся

На жаль, цей пост існує. Не можу ігнорувати те, що відбувається в тіктоку.
Учора мій батько виклав відео, де демонструє свій дім, обвішаний моїми комішками (артами на замовлення), і скаржиться на те, що я суджуся з ним за ці картинки.
Сподіваюся, всім зрозуміло, що я з ним не суджуся і що це просто маячня після 10-денного запою.
Я розумію, це звучить жалюгідно або навіть смішно, але я б нікому з вас не побажала опинитися в ситуації, коли родич на твоїх очах втрачає особистість.
Це не основна тема поста, це лише підводка.
Мені набридло бачити паразитування на моїй старій творчості та імені. Це не обмежується моїми артами, це напряму лізе в моє особисте життя. За останні три роки це переросло в системний сталкінг. Я не буду перелічувати все, але буквально нещодавно мені хотіли підпалити двері за те, що я не дозволила без дозволу використовувати свою ТМ і отримувати з цього гроші. Ще з недавнього, писали моїм старим знайомим із проханням надіслати мої старі арти, фотографії або якусь іншу інформацію, щоб потім займатися продажем цих речей або просто перезаливом заради 50 обдристаних реакцій у телеграмі. Таких історій у мене настільки величезна кількість, що можна зняти відео, яке отримає рекорд Ґіннеса як найбільш абсурдне..
Я загалом звикла не говорити про свої проблеми публічно. Той самий сторитайм про інвалідність і лікарні я розповіла як кумедну історію, опустивши те, як мене скручувало від болю, як помирали мої сусіди по палаті або як люди сходили з розуму у мене на очах і намагалися, наприклад, покінчити з собою. Або як, наприклад, цей самий батя, коли я була після терапії в інвалідизованому стані, кинув мене вночі в Києві, чужому для мене місті, на вулиці й пішов бухати на 2 дні.
До чого це я? Я не виношу на публіку 99% того трешу, який відбувається зі мною перманентно, тому що я просто хочу доробити мультик про свою рідну Донецьку область, зобразивши її такою, якою я її пам’ятаю. Мені не потрібен шок-контент, щоб мене жаліли, скандали мені не потрібні. Просто мультик, розумієте? Я нікого, блять, не чіпаю, я не розумію, чому до мене всі лізуть.