Щось просте і смішне.

Ця потішна карикатура була намальована кимось з ветеранів вже опісля війни. Її часто можна зустріти у якості наліпки вдома у ветеранів війни.

Самоіронія- це гарна характеристика, притаманна лише кращим з нас)

​​Замітка в родезійській газеті, присвячена типовому солдату полку Родезійських Африканський Стрільців:

ЩАСТЯ ЦЕ ПИВО, ЖІНКИ ТА БІЙ

ВІН НЕНАВИДИТЬ націоналістів, терористів, полкового сержант-майора, полкового поліцейського, змій та земляний горiх бамбара (африканський горох, що часто-густо бував у солдатській пайці RAR).

Він любить шинку, вбивати терористів, відпустки, гострий перець, пиво, жінок, тренування та бої, а також паради- але, схоже, ніколи не отримує усе це в достатній для нього кількості. Жінки його люблять, бармени- ненавидять, а полковий поліцейський, схоже, його терпить.

Хто він? Солдат Родезійських Африканських Стрільців, якщо вірити опису другого лейтенанта Дж. Т. Фолтона з роти В, який пише для родезійського військового журналу- "Ассегай".

Лейтенант Фултон стверджує, що солдат RAR є втіленням абсолютної ледачості під час несення служби в наряді чи роботі по табору, але і втіленням відваги в той момент, коли цей солдат має в руках гвинтівку. "По суті, все чого він прагне- це щастя. І він твердо вірить в те, що досягти цього щастя можна лише вбиваючи терористів? що намагаються відняти у нього його свободу та створюють неприємності для його сім'ї, поки він не вдома", стверджує Фултон.

"На його переконання, все що стоїть між ним та його щастям має бути або посунуте в сторону, або повністю знищене. Так мислили його батьки й діди раніше, і так він мислить сьогодні."

"Він може бути позбавленим відчуття гумору, але натренуй його, дай йому кілька банок пива та мотивацію- і тоді він покаже, що його руйнівна спроможність не поступається атомній бомбі."

Солдат RAR пройшов крізь джунглі Бірми та Малаї, а також через пляжі Аракану. "В ньому ніколи не варто сумніватись"- стверджує лейтенант Фултон.
"Після того, як гарячка бою спадає, коли навколо все знову стає спокійно, на його чорному обличчі, вкритому потом, можна мимольотом побачити білосніжну посмішку. Напевно, цей найбільш запевнювальне явище, на яке взагалі людина могла б сподіватися, адже це означає: "Я з тобою до кінця, Мамбо"."

Він сповнений енергії Бушменів, навичок виживання печерної людини, хитрості шакала та агресії лева. Думаю, жодній людині абсолютно нічого протиставити тій хитрості, з якою він вигадує причини того, чому він має піти у відпустку, взяти грошей в борг, пізно повернутись з вихідного і чого він не має бути оштрафованим за порушення статуту. Його ініціативність в цих питаннях може бути описана виключно як неймовірна.

"Свої гроші він витрачає на вино, жінок та пісні. Все, що залишилось, він витрачає на дурниці. Пияка, коханець та вбивця- ось хто він є, зі своїми перевагами та недоліками- як і всі люди. Може він і не є бездоганним, але його мотивація, відвага, рішучість та характер- ось що робить солдата RAR тим, хто він є".

Іноді фізично важко бачити, до якого стану африканці можуть довести зброю.

Для типового терориста/пірата абсолютно не має значення, що в його руках, по суті, ексклюзивний музейний експонат. Для нього це просто палка-стрілялка, за якою і слідкувати-то не треба.

Від підписника.

Я якось вже писав про руків'я для переносу FAL, який родезійці не любили.

Пов'язано це з тим, що одного разу трапився випадок, коли під час тренувальної стрільби це руків'я відлетіло від гвинтівки і вибило стрільцеві око.

З тих пір їх використання було припинено, а самі руків'я з гвинтівок... Скажемо, демонтувалися.

Солдати RLI та їх пухнаста знахідка.

Родезійці взагалі любили і цінували африканську живу природу.

Наприклад, одного разу їм у буші трапився поранений гепард, якого бійці привезли на базу, виходили і лишили за талісман батальйону.

Стиль виглядає саме так.

Думаю, що модним тактикульним операторам просто недоступний цей рівень аллі (британський військовий стленг, ally, означає крутий вигляд спорядження у
військових).

Найстильніша армія у всесвіті.

📣 Любите споглядати цікаві історичні фотознімки людства?

Тоді канал @retrospective_photo саме те, що вам потрібно.

У них:

🔸розкриті неймовірні історії кожного знімка;
🔸унікальні тематичні рубрики;
🔸багато цікавих ідей і планів.

Тільки там ви знайдете фото з теоретичних занять з серфінгу у Каліфорнії, блокноти Марії Кюрі, запуски космічних ретрансляторів та багато іншого: @retrospective_photo пам'ятає про всі злети і падіння. Заходьте за щоденною порцією історії у фото.

P.S. На фото кастинг чорних котів на роль у фільмі за мотивами Едгара По. Всього «прийшло» 152 конкурсанти.

Родезійські резервісти.

От дивлюсь на це фото, а зрозуміти не можу: невже сприйняття температури у африканців та європейців настільки різне, що при однаковій температурі повітря першим потрібна шапка, а другим- шорти на голу дупу?)

G3 в руках офіцера та солдатів RAR.

Велика кількість цих гвинтівок зі старих португальських запасів потрапила в руки родезійців після 1975 року.

Попри те, що солдати надавали перевагу своїм FN через значно кращу ергономіку, G3 теж прекрасно себе зарекомендували.

Знаєте чого в нас давно не було?

Родезійських аніме-дівчат)

Знамените фото, що не раз з'являлося у військових журналах.

Фаєрфорс Легкої Піхоти прибув на допомогу патрулю RAR.

Здоров, народ. Я вам почитати приніс.

Знаю, що тему першої війни з матабеле я вже підіймав, але я вважаю, що Родс заслуговує набагато більшого, ніж просто кількох згадок у блозі

Сподіваюсь, стаття вам сподобається. Якщо хтось має знайомих ліваків, що люблять помахати прапорцем за БЛМ, можете роздрукувати текст і жбурнути лівакові в обличчя.

Друкувати рекомендую 120 шрифтом.
На цеглі.

https://telegra.ph/Dobro-z%D1%96-zbroyeyu-v-rukah-abo-dobre-%D1%96mya-Ses%D1%96la-Rodsa-08-19

Творчість підписників

Іноді просто захоплююсь вашим креативом, народ)

Один з ветеранів Війни в Буші, що проходив службу у звичайному піхотному підрозділі, поділився тим, яке саме спорядження брали з собою піхотинці на триденні піші патрулі.

Розвантажувальний жилет і невеличкий рюкзак, повний лише найбільш необхідного. Піший патруль проходив за день десятки кілометрів- чим легше буде укладка в таких умовах, тим краще.

Звичайний привал під час пішого патруля.

Одним з найцікавіших відкриттів, які я зробив спілкуючись з ветеранами Війни в Буші, є їх кардинально відмінність від типового образу ветерана війни, що тиражується у ЗМІ.

Родезійці, особливо колишні бійці спецпідрозділів, мало того, що пишаються своєю службою попри поразку Родезії, так ще й розповідають про свою участь у війні як про пригоду.

З тієї війни пройшло вже 40 років, а лиця сивих дідуганів опроміюються щирими посмішками підлітків, які згадують щось приємне.

Можливо, час вимив усе погане. Лишилася лише гордість, відчуття братерства та приємні спогади про холодне пиво після чергового рейду.

Хочеться думати, що і ми, ветерани Україно-кацапської Війни у свої 70 згадуватимемо війну з гордістю і посмішкою.

На фото- так званий родезійський ніж для Бушу.

Взагалі, культові джунглеві ножі характерні великій кількості армій британської та американської традиції. У американців був знаменитий ніж Боуі, знамениті кукрі, що британці запозичили в своїх східних колоніях, а про розповсюдженість мачете і згадувати й не треба.

У родезійців ж був цей ніж. Його дизайн бере виток з традиційного ножа "панга", що полюбляли місцеві.

Ну, якщо вже мова зайшла про ножі, то ось такий ніж родезійці використовували ще за часів Федерації Родезії та Ньясаленда, у 50-х роках ХХ століття.

Прості і примітивні, так звані hack knives, протрималися в армії на других ролях аж до самого кінця війни у 1980 році.

Цей грубий інструмент годився лише для такої ж грубої роботи- як от рубання дерев для організації злітно-посадкового майданчика для гелікоптера.

Втім, поза усілякими сумнівами, ножі-кукрі та мачете-панги були набагато більш популярними.

​​Самореклами пост.

Панове, радий вам повідомити, що робота над новим відеоподкастом активно ведеться.

Разом з професійним парамедиком ЗСУ та, за сумісністю, моїм побратимом та близьким другом, я підготував для вас величезний матеріал про парамедицину в Родезії. Впевнений, усім тим, хто цікавиться як Родезією, так і суровою бойовою медициною, буде не тільки цікаво, але і корисно ознайомитись з результатом нашої праці.

І поки я готую відео до випуску (монтаж, як виявилось, це штука непроста), патрони каналу вже отримали доступ до аудіоверсії. Все ж таки треба хоч якось віддячувати спонсорам, які своїми донатами допомагають каналу розвиватися.

До речі, друзі. Якщо хтось має бажання підтримати канал, ви завжди можете підписатися на Патреон, або ж зробити внесок на банківську карту (необхідні посилання в описі каналу).

Крім того, ви все ще можете придбати бомбезні прапори Родезії, деяка кількість яких все ще чекає на майбутніх власників. Необхідні посилання знайдете в закріплених коментарях.

Ще одне знамените, навіть канонічне, зображення Скаутів Селуса.

До родезійців, до речі, так і не дісталася британська мода на обрізання полів панам.

Командир стіку Родезійської САС за чисткою кулемету РПД.

Хоча конструкція кулемету є досить простою (місцями, до речі, скопійованою з німецьких кулеметів), він є досить вибагливим до обслуговування- попри всі завіряння у зворотньому.

Родезійські коммандос, гарно вишколені і чудово навчені, завжди тримали зброю в чистоті, аби гарантувати її роботоспроможність у важких умовах африканського бушу.