Народ, хто тут любить схеми і малюнки?

На каналі часто-густо з'являються фото прекрасних гелікоптерів Alouette, а також згадуються їх варіації та участь у операціях Fireforce.

От вам наглядна схема розміщення екіпажу та та короткий опис деяких особливостей компоновки в цих "робочих кониках" родезійської авіації)

Не міг не запостити.

Мальована жіноча аніме версія (???) найвідомішого родезійця у художній культурі- Денні Арчера.

Треба буде якось передивитись "Кривавий Діамант")

Скаути Грея під час патрулювання в Буші.

Греї зарекомендували себе витривалими і відважними вояками, що були готові невпинно переслідувати і знищувати ворогів.

Втім, їх любов до самостійних нападів на великі за чисельністю групи терористів інколи приводили до неприємностей: відмовляючись від вчасного виклику Фаєрфорсу, Кіннота самостійно залишала себе без підтримки з повітря.

Попри це, переважна більшість боєзіткнень з бойовиками завершувалася розгромом останніх.

Терористи часто виявлялися не готовими протидіяти швидким і агресивним атакам Греїв, які завдяки своїм коням завжди мали перевагу у маневрі.

​​А хочете оповіданнячко про родезійський флот?) Так, всі ми прекрасно знаємо, що виходу до моря в Родезії не було. Але кордон із сусідньою, відверто ворожою, Замбією пролягав посередині озера Каріба- найбільшої рукотворної водойми південної Африки. Крім того, була і сама річка Замбезі, яка розділяла країну з сусідами. Через Карібу та прикордонні річки терористи перекидали свої сили на човнах. Саме тому родезійцям знадобилися власні бойові човни, аби протидіяти подібним діям ворогів.

У складі Родезійських Сил Безпеки був присутній невеличкий Інженерний Човновий Сквадрон, що базувався як раз у містечку Каріба (так, Карібою називалося і водосховище, і місто, і відома дамба). Саме на плечі Сквадрону було покладене завдання з протидії диверсійним групам ЗІПРА на воді. Інжеренри виконали велику кількість бойових операцій, що включали в себе справжні річкові битви. Крім того, човни сквадрону виконували завдання з транспортування бійців спеціального призначення в Замбію (і не тільки) тоді, коли з тих чи інших причин використовувати авіацію не було можливим. З метою ілюстрації родезійських човнових операцій, опишу одну з них, яка трапилася у 1977 році.

Отже, протягом цього року, спостерігачі Сил Безпеки почали час від часу спостерігати у на родезійській стороні озера переміщення надшвидкого спортивного катера, який бойовики використовували для перекидання невеличких груп через кордон. Довжиною у 10 метрів, човен рухався із такою швидкістю, що його перехоплення на воді інженерами Сквадрону вважалося задачею маломожливою. Бійці прозвали цей кораблик "Чорним човном" через його колір. Задача з його знищення стала найважливішим завданням Сквадрону: вони не могли дозволити ЗІПРІвцям і надалі безкарно перетинати озеро.

Врешті-решт, з ініціативи командира сквадрону, спільно з диверсантами з САС було розроблено план зі знищення "Чорного човна" вночі, прямо на стоянці у замбійському доці. Офіцери вирішили, що найкращим часом для виконання завдання стане ніч на суботу: суботній вечір був обраний з огляду на місячне світло та велику ймовірність того, що місцевий гарнізон Замбійської армії побалуває себе алкоголем одразу після дня виплати заробітної плати.

Під покровом темряви, родезійські 7-ми метрові човни тихим ходом наблизилися до невеличкої групи островів неподалік селища Чінепо, де і знаходився ворожий док. На одному з острівців, що служили родезійцям укриттям, було розгорнуто декілька розрахунків 81-мм мінометів зі складу САС. Це озброєння планувалося використати для створення загороджувального вогню. Коли підготовку було завершено, Човновий Сквадрон з САСівцями на борту максимально швидко наблизився до причалу, де і розпочався бій. Під прикриттям мінометів та кулеметного вогню з човнів, команда САС заклала на борт "Човного Човна" вибуховий пристрій і знищила його. Одразу після цього родезійці висунулись до остовів, де забрали свої мінометні розрахунки і відступили. В ході операції замбійцям було нанесено суттєвого удару, в той час як родезійці втрат не понесли.

Боєць сквадрону С родезійської САС веде вогонь з чогось великого і монструозного)

А ну, знавці, що це за штуковина? Хто правильно відповість, той молодець)

Музична перерва)

Мене час від часу запитують про родезійську музику, як того часу, так і сучасну, що висвітлює тему. Що ж, от вам невеличка підбірка з YouTube, що включає в себе декілька пісеньок- від державного гімну і Едмонда, до крутяцької групи Rome.


1. Rise, o voices of Rhodesia - national anthem
https://youtu.be/LIMms9H2xr0
2. One fire - Rome
https://youtu.be/UkXEjzApCXo
3. I wish I was a blue job - John Edmond
https://youtu.be/clIjgSPRSqY
4. Battle of Bambezi - John Edmond
https://youtu.be/0r9vADFIVX4
5. Green leader - John Edmond
https://youtu.be/LJlP7t6n_2E
6. The great white tribe - John Edmond
https://youtu.be/cVrqEk4pwek
7. Salisbury town - John Edmond
8. George - Jhon Edmond
https://youtu.be/Ys2xk5Ca7Lk
9. Rhodies everywhere - John Edmond
https://youtu.be/h_s7L0vrjOI
10. It's a long way to Mukumbura - Mike Wescott & Leprechaun
https://youtu.be/Mf0cA0udjRk
11. I'm just a shumba drinker - Mike Wescott & Leprechaun
https://youtu.be/OlhiUSCO8cM
12. When the Saints go marching in - Quick March of RLI
https://youtu.be/Pcn7qAXHFuo
13. Rhodesians never die - Clem Tholet
https://youtu.be/41-dLH5YqeU

Кінологічний відділ Британської Південноафриканської Поліції вистежує бойовиків.

Короткі шорти, Browning A5 та німецька вівчарка- що ще потрібно родезійцю для хорошої прогулянки?

Фаєрфорс Родезійської Легкої Піхоти веде підрахунок вбитих терористів після чергової операції.

Тіла бойовиків завжди підраховувалися і передавалися в руки поліції із метою їх ідентифікації.

Зазомбовані комуністичною пропагандою злочинці гинули десятками щодня. Але їх лідери відправляли в Родезію все нові і нові групи: стратегія "народної війни" не включала в себе піклування про життя окремого солдата.

І якщо для захоплення влади необхідно було покласти десятки тисяч своїх прибічників- лідери терористів пішли б на це, не задумуючись.

Фото другої хвилі фаєрфорсу RLI, що десантувалися парашутами.

У 1976 році, на коли інтенсивність бойових дій сягнула межі, коли самих лише гелікоптерів не вистачало, кількість стрибків з парашутів почала різко зростати.

При цьому, у тому самому 1976 році, бійці Легкої Піхоти вже отримали свої десантні комбінезони, але намертво відмовлялися їх використовувати. Вони виконували стрибки у своїх улюблених шортах, а десантні шоломи перед стрибком скидали я в купу в куті десантного відсіку "Дакоти".

Втім, зрештою, носіння комбінезону та шолому стало обов'язковим і десантників таки примусили їх вдягати.

Ну, раз вже на те пішло, от вам ще аніме дівчатко)

Втім, на фото присутній ряд неточностей. До прикладу, дівчинка озброєна британським варіантом FN FAL під індексом L1A1, в той час як родезійці її практично не використовували, маючи бельгійські та південноафриканські варіанти.

А от взуття, американські Jungle Boots, дійсно були популярними- але в основному у рядах американських добровольців. Самі ж родезійці носили тенісні туфлі/кеди, або ж шкіряні військові черевики десантної модифікації.

Бійці Родезійських Африканських Стрільців прибувають на навчання.

До питання перманентної підготовки в Родезії ставилися вельми серйозно. Курс підготовки не обмежувався навчальними центрами чи виїздами на полігон раз на рік: тренування переривалися тільки на час виконання бойових операцій. Щойно підрозділ повертався з бойового чергування/патруля, військовослужбовці отримували коротку відпустку. Після неї, вони поверталися до тренувань, за якими слідувала нова ротація.

Командир стіку RLI.

Може шорти і короткі, зате шапка тепла.

Крутих ідей для футболок пост.

Ось такі принти, були популярними в Родезії у розпал війни.

Для тих хто не знає- KQ, він же kill quick, це така собі відповідь родезійських інженерів на засідки терористів. Якщо цікаво про конструкцію і призначення цього пристрою- шукайте десь зверху)

Час від часу цей малюнок трапляється в мережі, з підписом типу "боєць ЗАНЛА", або ж "партизан Мугабе".

Ну, що ж, панове, поспішаю вас заспокоїти. Перед вами типовий родезійський солдат- озброєний португальською G3, в армійських штанях і десантних черевиках.

Так міг би виглядати як солдат RAR, так і звичайний резервіст, або ж навіть приватний охоронець.

А от навіщо автор зобразив бійця зі шнурком замість ременя- то вже питання дискусійне...

Один з цих двох персонажів- злодій, маріонетка у чужих руках, що у своєму прагненні до влади був готовий втопити у крові процвітаючу країну. На службі темним силам ця особа стала відповідальною за те, що процвітаючу держава перестала існувати.

А другий то якийсь іншопланетянин з зоряних війн.

Тут якісь діячі з американського сегменту інтернету зробили ось такий-от прінт на футболки.

Як на мене- прекрасний. Правда навіщо кулеметнику розвантажувальна система під FAL-то питання до американських художників.

А ось і відомий "Пукі", робочий коник команд розміновування Родезійського Інженерного Корпусу.

Цей чудернацький протимінний автомобіль, розроблений спеціально з метою розчищення доріг від протитанкових мін та СВП видався ефективним, хоч і дещо імпровізованим інструментом протимінної боротьби.

Тут в чатику пан Олд нагадує, що сьогодні, взагалі-то, п'ятниця.

Молодий солдат Родезійського Полку- звичайний призовник, що був мобілізований на захист країни, 1978 рік.

Протягом усієї історії людства війна була справою молодиків. Юних, сильних, сміливих хлопців, що ставали на захист держави. В Родезії служили мало не всі- з 16 до 60 років. Адже країну необхідно було захистити.

Особисто мене дуже сильно дивує позиція сучасних "матусь", які впадають у істерику від самої думки про те, що їх "синочки" будуть призвані на строкову службу і опиняться на війні. В Україні подібні істерики і протести призвели до того, що строковики взагалі не воюють.

Я опинився на війні у 19 років. І коли до мене доходили чутки та новини про подібні протести істеричок і їх дебелих синків-боягузів, мені залишалося тільки дивуватися.

Завдяки тому, що строковики не воюють вони, по суті, стали безоплатно робочою силою. Такі собі безвольні раби, а не воїни.
Схоже, такий перебіг справ влаштовує і боягузів, і їх мам.

В воюючій країні так справи не робляться.

Трошечки про унікальні природні особливості Родезії.

Ви бачите перед собою так звані балансуючі камені- природну структуру, що складається з велетенських валунів, що тримаються один на одному в ідеальному балансі. Утворені такі кам'янисті структури самою природою- скелі обдувалися вітром мільйони років, видуваючи м' яку породу, а граніт залишався.

Такі камені є в багатьох районах колишньої Родезії. Конкретно це фото було зроблене у сімдесятих, неподалік Солсбері.

Цікавий факт- балансуючі камені були мало не об'єктом поклоніння місцевих племен. Після утворення Зімбабве їх навіть зображали на банкнотах (поки в Зімбабве ще ходила власна валюта).