Родезійський Фронт

Як ви вже певно помітили, я великий фанат історій, які в тій чи іншій формі оповідав Девід Скотт-Донелан, найвідоміший з родезійських бойових слідопитів. Він, до речі, заснував школу бойових слідопитів у США, яка й досі успішно функціонує, але сьогодні не про це.

Сьогодні я розкажу вам історію, яка трапилася з Девідом та його бійцями на самому початку сімдесятих.

Отже, одного разу, вантажівка португальської армії була знищена радянською протитанковою міною неподалік броду на річці Мукумбура, що розділяла Родезію та Мозамбік. Власне, крім річки Мукумбурою ще називали два населених пункти- невеличке селище на родезійській стороні річки (яке фігурує в відомій пісні) та містечко на португальській стороні. В кожній з цих Мукумбур було по військовій базі- португальській та родезійській відповідно.

На наступний ранок після підриву, португальський військовий комендант звернувся до родезійців з проханням надіслати на місце вибуху команду скаутів-слідопитів, якщо такі є в наявності. Група Скотта-Донелана як раз перебувала на чергуванні, та радо відповіла на це прохання: родезійці завжди раді були попити португальського пива та роздобути португальських сухпаїв, які на всезагальну думку були куди краще родезійських.

Стік слідопитів під командуванням Девіда прибув на місце інциденту та невдовзі знайшов підозрілий слід однієї особи. Ця особа спершу підійшла до місця підриву, а потім пішла геть: скаути одразу зрозуміли, що це їх клієнт.

Сліди вели вздовж сухого русла річки- вниз за течією. Коли слідопити пройшли по ним кількасот метрів, для них стало очевидно, що особа пересувалася вночі: поодинокі кущі і траву невідомий не обходив, як би зробив вдень, а йшов прямо через них.

Метрів за 500 слід повернув строго наліво, та через невеличкий яр вивів скаутів прямо на стежку, яку використовували місцеві. Біля стежки виднівся відпечаток великої дупи на піску. Слідопити співставили розмір слідів та ширину та форму сідниць і прийшли до висновку, що вони вистежують жінку. Підозрювана зняла взуття і продовжила шлях боса, що свідчило про проходження нею базового тренування: терористи знали, що зміна взуття часто може заплутати слідопитів. Втім, цього разу родезійцям пощастило: одразу після вибуху португальські солдати оточили район та заборонили місцевим жителям покидати свої будинки під страхом смерті: таким чином, свіжі сліди могли належати тільки нічному підривнику. Скотт-Донелан прийняв рішення вирушити по сліду босих ніг, що вели в напрямку португальської Мукумбури.

Чи не єдиним, та найбільш популярним місцем в Мукумбурі був бар (за сумісництвом бордель) який всі називали "У Абу". Португальські солдати часто навідувались сюди і були основними клієнтами цього закладу. Слідопитам пощастило не втратити сліду, який привів їх прямо до чорного входу в це місце. Озброєні бійці зайшли до закладу, де їх зустрів сам Абу у супроводі своїх "дівчат". Родезійці прийняли провозицію поснідати (від послуг "дівчат" вони відмовились). Девід добре знав- допитувати Абу не має жодного сенсу: його вже неодноразово підозрювали в купі різноманітних оборудок і допитували багато разів- і жодного разу він не розколовся. Бійці спокійно попили пива, закусили сардинами та вирушили на військову базу, де чітко і ясно доповіли коменданту- одна з "робітниць" Абу і є нічним підривником.

Комендант скаутам не повірив. Лаючись португальськими матюками і бризкаючи слиною, Скотт-Донелан з бійцями були відправлені назад до Родезії (щоправда, кілька пайків у португальців вони таки випросили).

Набагато пізніше стало відомо, що комендант був партнером Абу по бізнесу. Він мав солідний відсоток від грошей, які його бійці витрачали в борделі, а Абу натомість не мав жодних проблем з португальською владою. Можливо саме тому він так сильно відмовлявся вірити висновкам слідопитів.

1.4K views15:34