Фаєрфорс Родезійської Легкої Піхоти веде підрахунок вбитих терористів після чергової операції.

Тіла бойовиків завжди підраховувалися і передавалися в руки поліції із метою їх ідентифікації.

Зазомбовані комуністичною пропагандою злочинці гинули десятками щодня. Але їх лідери відправляли в Родезію все нові і нові групи: стратегія "народної війни" не включала в себе піклування про життя окремого солдата.

І якщо для захоплення влади необхідно було покласти десятки тисяч своїх прибічників- лідери терористів пішли б на це, не задумуючись.

Фото другої хвилі фаєрфорсу RLI, що десантувалися парашутами.

У 1976 році, на коли інтенсивність бойових дій сягнула межі, коли самих лише гелікоптерів не вистачало, кількість стрибків з парашутів почала різко зростати.

При цьому, у тому самому 1976 році, бійці Легкої Піхоти вже отримали свої десантні комбінезони, але намертво відмовлялися їх використовувати. Вони виконували стрибки у своїх улюблених шортах, а десантні шоломи перед стрибком скидали я в купу в куті десантного відсіку "Дакоти".

Втім, зрештою, носіння комбінезону та шолому стало обов'язковим і десантників таки примусили їх вдягати.

Ну, раз вже на те пішло, от вам ще аніме дівчатко)

Втім, на фото присутній ряд неточностей. До прикладу, дівчинка озброєна британським варіантом FN FAL під індексом L1A1, в той час як родезійці її практично не використовували, маючи бельгійські та південноафриканські варіанти.

А от взуття, американські Jungle Boots, дійсно були популярними- але в основному у рядах американських добровольців. Самі ж родезійці носили тенісні туфлі/кеди, або ж шкіряні військові черевики десантної модифікації.

Бійці Родезійських Африканських Стрільців прибувають на навчання.

До питання перманентної підготовки в Родезії ставилися вельми серйозно. Курс підготовки не обмежувався навчальними центрами чи виїздами на полігон раз на рік: тренування переривалися тільки на час виконання бойових операцій. Щойно підрозділ повертався з бойового чергування/патруля, військовослужбовці отримували коротку відпустку. Після неї, вони поверталися до тренувань, за якими слідувала нова ротація.

Командир стіку RLI.

Може шорти і короткі, зате шапка тепла.

Крутих ідей для футболок пост.

Ось такі принти, були популярними в Родезії у розпал війни.

Для тих хто не знає- KQ, він же kill quick, це така собі відповідь родезійських інженерів на засідки терористів. Якщо цікаво про конструкцію і призначення цього пристрою- шукайте десь зверху)

Час від часу цей малюнок трапляється в мережі, з підписом типу "боєць ЗАНЛА", або ж "партизан Мугабе".

Ну, що ж, панове, поспішаю вас заспокоїти. Перед вами типовий родезійський солдат- озброєний португальською G3, в армійських штанях і десантних черевиках.

Так міг би виглядати як солдат RAR, так і звичайний резервіст, або ж навіть приватний охоронець.

А от навіщо автор зобразив бійця зі шнурком замість ременя- то вже питання дискусійне...

Один з цих двох персонажів- злодій, маріонетка у чужих руках, що у своєму прагненні до влади був готовий втопити у крові процвітаючу країну. На службі темним силам ця особа стала відповідальною за те, що процвітаючу держава перестала існувати.

А другий то якийсь іншопланетянин з зоряних війн.

Тут якісь діячі з американського сегменту інтернету зробили ось такий-от прінт на футболки.

Як на мене- прекрасний. Правда навіщо кулеметнику розвантажувальна система під FAL-то питання до американських художників.

А ось і відомий "Пукі", робочий коник команд розміновування Родезійського Інженерного Корпусу.

Цей чудернацький протимінний автомобіль, розроблений спеціально з метою розчищення доріг від протитанкових мін та СВП видався ефективним, хоч і дещо імпровізованим інструментом протимінної боротьби.

Тут в чатику пан Олд нагадує, що сьогодні, взагалі-то, п'ятниця.

Молодий солдат Родезійського Полку- звичайний призовник, що був мобілізований на захист країни, 1978 рік.

Протягом усієї історії людства війна була справою молодиків. Юних, сильних, сміливих хлопців, що ставали на захист держави. В Родезії служили мало не всі- з 16 до 60 років. Адже країну необхідно було захистити.

Особисто мене дуже сильно дивує позиція сучасних "матусь", які впадають у істерику від самої думки про те, що їх "синочки" будуть призвані на строкову службу і опиняться на війні. В Україні подібні істерики і протести призвели до того, що строковики взагалі не воюють.

Я опинився на війні у 19 років. І коли до мене доходили чутки та новини про подібні протести істеричок і їх дебелих синків-боягузів, мені залишалося тільки дивуватися.

Завдяки тому, що строковики не воюють вони, по суті, стали безоплатно робочою силою. Такі собі безвольні раби, а не воїни.
Схоже, такий перебіг справ влаштовує і боягузів, і їх мам.

В воюючій країні так справи не робляться.

Трошечки про унікальні природні особливості Родезії.

Ви бачите перед собою так звані балансуючі камені- природну структуру, що складається з велетенських валунів, що тримаються один на одному в ідеальному балансі. Утворені такі кам'янисті структури самою природою- скелі обдувалися вітром мільйони років, видуваючи м' яку породу, а граніт залишався.

Такі камені є в багатьох районах колишньої Родезії. Конкретно це фото було зроблене у сімдесятих, неподалік Солсбері.

Цікавий факт- балансуючі камені були мало не об'єктом поклоніння місцевих племен. Після утворення Зімбабве їх навіть зображали на банкнотах (поки в Зімбабве ще ходила власна валюта).

Це фото курсує інтернетом з наступним підписом: "Через помилку пілота, бійцям було скинуто вантаж, призначений для жіночого батальйону, січень 1980, Родезія".

Взагалі-то історія схожа на правду, от тільки не зрозуміло наступне: що саме за підрозділ перед нами? Чорні хлопці озброєні гвинтівками СКС, тобто вони явно з терористичних рухів. А хлопці у сорочках хакі то хто?

І який, вбіса, жіночий батальйон?)

UPD: спільне дослідження зі старожилами нашого чату (до речі, приєднуйтесь) призвело до очікуваного відкриття. На фото- військовослужбовці так званих "миротворчих сил Співдружності", а конкретно- британці. Це підрозділ, що був направлений в Родезію для контролю проведення останніх в історії країни виборів. По суті, вони відповідали за реалізацію плану по знищенню країни.

З ними на фото-бойовики ЗАНЛА. Вантаж був призначений як для миротворців, так і для терористів, які безкоштовно отримували провізію і спорядження від британців.

І жіночі труси- теж для терористів: тих жінок, що воювали у ЗАНЛА.

Ще одне фото дива родезійської інженерної думки- розмінувальної машини "Пукі".

Напис на дверях є грою слів- "Have a sapper for supper", що можна приблизно перекласти як "на вечерю маємо сапера".

Кілька ящиків пива на задньому фоні, як на мене, є чудовим доповненням такої от вечері)

Сумна за змістом, але весела за формою інфографіка: коротка історія Родезії від Віка Маккензі.

Ті, хто знає інгліщ- насолоджуйтесь.

Знаю, тут багато хто очікує загальну статтю, що роз'яснювала б родезійські питання новоприбулим. Вона обов'язково буде!

Але потім)

Фаєрфорс за роботою.

Насправді нам дуже пощастило, що серед стомлених до біса бійців RLI, що мандрували країною від однієї зони бою до іншої, знайшлися люди, що вміли відкривати очі від землі а насолоджуватися краєвидами.

За усіма цими військовими фотографіями та історіями іноді можна забути саму причину, що побудила цих юнаків битися.

І краса їх країни, їх дому, їх рідної землі, яку вони не хотіли віддавати нікому- ось одна з таких причин.

Захист свого.

Що, панове, скучили за статтями? Ох, а я-то як скучив!

Попри неймовірну робочу завантаженість (а Родезійський Фронт то покликання, але не робота) зміг таки приділити час одному цікавому питанню. Як ми знаємо, такі діячі як Нкомо і Мугабе преспокійно собі прожили всю війну. Але хіба у Родезії не було надійного інструментарію для їх ліквідації?

Яскравим прикладом проілюструю, як виглядали операції з ліквідації ватажків терористів, а також розкажу про причини проведення операцій як таких. Ну і про їх ефективність, звичайно, куди ж без цього. На основі одного конкретного епізоду, звичайно, судити не правильно, але в майбутньому я обов'язково розкажу про інші подібні випадки, що траплялися протягом війни.

Пропоную до вашої уваги коротку історію про коротку операцію, що провели Сили Безпеки у 1979.

Вертольоти Х'юї, бракована вибухівка, смертельна африканська забудова і чому САС намагався вбити росіянина- все це у статті нижче.

Приємного прочитання, друзяки)

https://telegra.ph/Operac%D1%96ya-Kilim-abo-%D1%96stor%D1%96ya-odnogo-vbivstva-sumn%D1%96vna-peremoga-rodez%D1%96jskoi-SAS-08-09