Девід Скотт-Донелан, легендарний бойовий слідопит, під час служби в Родезії.

Всім гелікоптерів, пацани.

Новий лонгрід, на цей раз не про армію.

https://telegra.ph/V%D1%96jna-zakon%D1%96v-abo-yuridichna-storona-nezalezhnost%D1%96-Rodez%D1%96i-04-18

​​Гелікоптер Алуетт-3, основна робоча машинка Родезійських Повітряних Сил, використовувалася в ході війни чи не щодня. Доставлення десанту, вогнева підтримка підрозділів на полі бою, транспортування озброєння і провіанту- ці гвинтокрили робили все, і навіть більше. Саме тому, саме з ними трапилось найбільше інцидентів- всього 28 аварій, деякі з яких- з летальним результатом для екіпажу.

Після більшості аварій гелікоптери були відремонтовані. Втім, 7 з них відновити так і не вдалось. Пропоную вам ознайомитись з повним списком інцидентів, які трапились з цим гелікоптерчиком за період незалежності Родезії.

1. 22.07.68, бортовий номер R7509. Причини та місце аварії невідомі.

2. 01.07.70, бортовий номер R5117. На базі ВПС "Нью Сарум" з невідомих причин гелікоптер зазнав падіння під час посадки. Пілот та технік внаслідок падіння загинули.

3. 12.10.70, бортовий номер R7506. Під час виконання завдання з невідомих причин рухнув на землю.

4. 04.11.70, бортовий номер R5074. На військовій базі Чарара, під час посадки гвинтокрил розбився.

5. 17.10.72, бортовий номер R5077. В зоні виконання операцій у Гвело, пілот втратив орієнтацію, адже летів вночі під дощем. Внаслідок аварії пілот і технік загинули.

6. 15.02.73 бортовий номер R7500. Падіння унаслідок зіштовхнення з деревом. Пілот і технік загинули.

7. 19.11.73 бортовий номер R5087. Падіння внаслідок зіштовхнення з телефонними проводами.

8. 14.08.74 бортовий номер невідомий. Під часу бою біля Мадзіви, в вертоліт, що стояв на землі, поцілили з РПГ. Пілот загинув на місці.

9. 23.12.75 бортовий номер R5697. Під час операції в Умталі, гвинтокрил піднімав десант в повітря та зачепив електричні проводи. Пілот та чотири десантники загинули, технік вижив.

10. 18.07.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.

11. 25.07.76, бортовий номер R5076. Неподалік Рутенги, гелікоптер врізався в дерево. Технік загинув на місці.

12. 01.09.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.

13. 19.10.76, бортовий номер R5723. Падіння внаслідок відмови хвостового двигуна.

14. 22.12.76, бортовий номер R7524. Падіння з невідомих причин, район Мапаті.

15. 17.03.77, бортовий номер R5172. Гвинтокрил задів електричні проводи, що привело до падіння.

16. 17.05.77, бортовий номер R5725. Внаслідок вогню з землі, загинув боєць родезійського САС.

17. 23.08.77, бортовий номер R5713. Вертоліт був обстріляний стрілецькою зброєю та здійснив аварійну посадку. Без жертв.

18. 10.10.77, невідомий інцидент без жертв.

19. 12.01.78, бортовий номер R5757, район Мкото. Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.

20. 12.01.78, бортовий номер R5701.Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.

21. 28.07.78, бортовий номер R5177. Гелікоптер було збито з РПГ-7, екіпаж загинув.

22. 22.08.78 бортовий номер R5773, в районі Біндури гвинтокрил було обстріляно зі стрілецької зброї, втрат немає.

23. 20.10.78, бортовий номер R7531. У Замбії, у гвинтокрил поцілили з гармати, без втрат.

24. 04.01.79, бортові номери R5170 та R5701. Біля дамби Гвенора, два гелікоптери зіштовхнулись в повітрі. Вижив лише пілот 5701, решта загинули.

25. 26.09.79, бортовий номер R5705. Гелікоптер натрапив на електричні проводи, двоє загиблих.

26. 19.10.79, бортовий номер R5723. Алуетт підстрелили зі стрілецької зброї, втрат немає.

27. 25.12.79, бортовий номер R5876 внаслідок невідомого інциденту, Алуетт впав, а його пілот- загинув.

Обставини, дата та втрати ще одного інциденту залишаються невідомими.

Єдине, що можна сказати впевнено- пілоти Алуеттів ненавиділи проводи, адже саме проводи вбили більше родезійських льотчиків, ніж терористи.

​​Вчитися, панове, необхідно на досвіді- бажано чужому. Жодна людина не є експертом- всі допускають помилки, подекуди фатальні. Сьогодні я розповім вам історію, яка трапилася з вже відомим вам Девідом Скоттом-Донеланом, легендарним родезійським слідопитом.

"Я з соромом згадую одне переслідування, в якому я брав участь, де відмова спорядження та моя невдала спроба його перевірити зіграла суттєву роль. Моя команда була неочікувано викликана для переслідування по слідам групи терористів, що перетнули кордон з Замбією для організації військового табору. В той час мені вдалося добути пару військових черевиків португальського виробництва, які мені вже дуже давно подобались. Віра в якість цих черевиків і прагнення перевірити їх в буші змусила мене їх не знімати.

Нас гелікоптером доставили до кордону, де ми знайшли сліди терористів та почали вистеження. Через пів милі, я стер ноги, через милю з них почала злазити шкіра, а через дві милі вони почали кровити і вкрились пухирями знизу і з боків. Я був змушений спершу розрізати черевики, а потім і викинути їх та продовжити переслідування босоніж. В решті-решт мене було усунуто від виконання завдання. Моя команда, вже без мене, таки вистежила терористів, декількох вбила, захопила в полон одного із старших офіцерів терористів та знайшла великий схрон з озброєнням і спорядженням. Висновок: перевірте своє спорядження, перевірте своє озброєння, перевірте засоби зв'язку- ви маєте бути впевненими у тому, що вони вам підходять. Вихід елементу спорядження з ладу- може стати причиною провалу бойової операції."

Від себе додам старого британського віршика, що гарно ілюструє таку ситуацію:

Цвяха не знайшлося,
Підкова пропала.
Підкова пропала-
Коня змарнували.

Коня змарнували-
Командира вбито,
Кіннота тікає,
А військо- розбито.

Битву програли-
Державі кінець.
А винен той коваль,
Що втратив гвіздець.

Кремезний кулеметник)

⚔️@lostinhistory - унікальні історичні артефакти, маловідомі твори мистецтва, захопливі карти, та багато інших цікавинок з історії України та Світу, про які тобі не розкажуть на шкільних уроках. Підписуйся на Викрадення історії!

​​Як відомо, великий ризик нагороджується великими перемогами. Грамотне застосування тактичних прийомів на полі бою може забезпечити успіх. Втім, інколи трапляється, що успіх від повного провалу розділяє чисте везіння, і таких випадків трапляється дуже і дуже багато.

Цікавий випадок трапився з групою слідопитів з Родезійської Легкої Піхоти. Одного ранку, під час переслідування терористів група визначила, що вже наздоганяє свою ціль: трава та дрібні рослини, що були притиснені ногами до землі були ще вологими на дотик. Переслідувачі знали, що група флоппі складалася, приблизно, з тридцяти людей, а тому вони попередили про це групу фаєрфорсу, що рухалася прямо на слідопитів зі сторони терористів. Мала місце спроба застосування тактики "молоту та ковадла", зі слідопитами в ролі ковадла: десантники фаєрфорсу при підтримці своїх Алуеттів мали здійснити висадку прямо перед терористами та боєм примусити їх до відступу- прямо на групу переслідування, що зустріла б вогнем тих, хто пережив боєзіткнення з десантом.

Вже скоро переслідувачі почули звуки вертолітних лопастей, а за кілька секунд пілоти встановили візуальний контакт з терористами, що вже почали розсіюватися по місцевості. Слідопити розгорнулись в розстрільню, якщо так можна назвати стік з чотирьох людей, та повільно висунулися до місця бою. В них не вийшло встановити радіоконтакт з командиром фаєрфорсу: ефір був забитий радіообміном між десантними групами та екіпажами Алуеттів, а тому слідопити зайняли укриття та підготувались до бою.

Втім, вже за кілька секунд залишки банди стрімголов пронеслись повз нашвидкуруч замасковану позицію слідопитів. Гелікоптери вели переслідування терористів з повітря, щедро посипаючи їх градом кулеметного та гранатометного вогню: слідопити були вимушені залягти, прямо поміж тікаючих терористів, намагаючись уникнути вогню з повітря. Якимось дивом, вони зуміли уникнути поранень і були дуже розчаровані тим, що посеред цього хаосу жодному з них не довелося зробити ані пострілу- і все це після 36 годин переслідування флоппі!

Пізніше, слідопити визнали, що відчуття знаходження посеред бою, коли ні вороги, ні союзники про них не знали- було абсолютно ірреальним.

Алуетт-3 після аваріїї.

Шкода пташку(

Бійці RLI після бою розглядають трофейні СКС.

Підірваний на протитанковій міні патрульний автомобіль Британської Південноафриканської Поліції.

Панове, я просто не міг вам про це не розказати. Більшість з вас, я певен, вже чули про цю людину. Втім, один з аспектів її біографії не дуже відомий, але дуже сильно резонує з темою каналу.

Черговий лонгрід (і справді досить довгий), присвячений неймовірно цікавій особі.

Презентую вашій увазі Пола Ле Ру, та його власну варіанцію на тему Make Zimbabwe Rhodesia Again

https://telegra.ph/M%D1%96ljoni-dolar%D1%96v-torg%D1%96vlya-narkotikami-desyatki-vbivstv-privatna-arm%D1%96ya-ta-kriptovalyuta-tayemnij-rodez%D1%96jskij-proekt-korolya-dark-04-20

Перед стрибком.

Панове, пропоную до вашої уваги ті з моїх статей, що були оформлені на платформі Telegraph. Якщо ви щось пропустили, то зможете знайти це тут.

Окрім них, на каналі повно інших матеріалів, які оформлені у вигляді звичайних повідомлень- гортайте стрічку і обов'язково натрапите на щось цікаве!

Над пошуком матеріалу, написанням статей і їх розміщенням працюю я один. Це займає багато часу і сил, а тому я завжди буду вдячний за допомогу у вигляді джерел, англомовних статей та фотоархівів.

Нагадую, що за бажанням ви можете підтримати проект матеріально, купивши один з наших родезійських патчиків)

1. Мільйони доларів, торгівля наркотиками, десятки вбивств, приватна армія та... криптовалюта? Таємний родезійський проект короля даркнету

2. Війна законів, або юридична сторона незалежності Родезії

3. Еліта з еліт: короткий нарис з історії забороненого і забутого підрозділу САС

4. Уроки на помилках: поради партизан щодо контрпартизанської боротьби

5. Шорти, як елемент військового спорядження, або "міні" для Скаутів: відповідь на найважливіше питання війни в буші.

6. Хто вижив- той вижив: найважчий курс відбору в історії сучасних армій

7. Погляд одного чоловіка: "Родезія не схиляється"

8. (не)Британська (не)Південноафриканська (не тільки)Поліція- на сторожі правопорядку в Родезії

9. HK G3: Оскар "За кращу роль другого плану" серед стрілецької зброї родезійської армії

10. Аеромобільні підрозділи як відповідь на терористичну загрозу: родезійська тактика фаєрфорсу

11. Достатньо й чотирьох: тактика родезійських стіків

12. Забуте мистецтво читати сліди: таємна зброя родезійських Скаутів

13. Гладкоствольна зброя на війні в Родезії: Browning Auto-5, улюблена рушниця Скаутів

14. Карабін Northwood Developments R76: виробництво цивільної зброї в ізольованій Родезії

15. "Шалений Макс" по-родезійськи, або артилерія для цивільних: зброярське законодавство фортеці в облозі.

16. "Права рука вільного світу" в правильних руках: пригоди FN FAL в Родезії

17. Відмінник у війні, неук у політиці: короткий нарис життя командуючого Родезійських Сил Безпеки

18. Хороших підрозділів забагато не буває: історія заснування Скаутів Селуса

19. Солсбері: втрачена перлина Африки

20. Смерть українця від рук родезійця: єдине боєзіткнення родезійського САС та СРСР

21. Кіннота як елемент сучасної армії: короткий нарис історії Скаутів Грея

22. Політична криза британсько-родезійських відносин: шлях до незалежності

23. Наша пісня гарна й нова, починаєм її знову, або нарис про те, як родезійську САС тричі формували

24. Чорні проти тероризму: чому вони билися?

25. В Замбію- і додому, або історія однієї засідки

26. Операція "Еланд", або 60 до 1: коли якість важливіша за кількість.

27. Хто завгодно, але не родезієць: аналіз маніфесту масового вбивці Ділана Руфа

28. Родезійський Планокурний Полк, або історія провалу охоронних підрозділів

29. Традиції Родезійської Легкої Піхоти: прапори, марші, алкоголь

30. Пропаганда як основа міфу про "расистський режим" у Родезії

31. Найманці в Родезії: останні дні озброєних фрілансерів

32. Чому перемога у всіх битвах не гарантує перемоги у війні?

33. Чергове провальне політичне вбивство, або операція "Бастилія"

34. Родезійський бойовий дух як зразок наслідування

35. Коротко про джерело походження терористичних загонів ЗАНЛА і ЗІПРА

36. Найближчий друг, найважча втрата: короткий нарис португало-родезійських відносин

37. Добро зі зброєю в руках, або добре ім'я Сесіла Родса.

38. Про "родезійський патрон" для дробовика.

39. Зброярська філософія: родезійський досвід

40. Спогади ветеранів: Страйкфорс Легкої Піхоти у пошуках пригод

А ще є мої скромні потуги в художню літературу: коротеньке оповідання "Здобич"

Пафос, крутизна, пов'язка як у Рембо.

Вікторія-фоллс в усій красі.

Плакат з рекламою туризму в Родезії.

Місс Родезія 1976, Джейн Бьорд.

Вона намагалася взяти участь у конкурсі Місс Світу, та прилетіла у Лондон для реєстрації.

Втім, організатори відмовили їй в участі у зв'язку із "політичною ситуацією" в Родезії.

​​"Родезійська війна в буші"- надзвичайно вдала назва. Кожне слово характеризувало один із аспектів того періоду, і якщо поняття "Родезія" і "війна" я, так чи інакше, вже розкривав, то сьогодні настав час проговорити про "буш". Умови в яких доводилося вести війну були, м'яко кажучи, несприятливими.

Буш, що являв собою малопрохідну місцевість, вкриту кущами- вкривав більшу частину території Родезії, і саме на такій місцевості доводилося проводити більшість військових операцій. При цьому, висота і густота кущів варіювалася: в одних місцях місцевість на десятки кілометрів була вкрита слоновою травою, висотою по груди- без жодних дерев і укриттів від сонця. В інших- кущі були непролазними, висотою в людський зріст- першому бійцю з групи доводилося прорубати шлях ножем під назвою "панга"- багато годин поспіль. Від трави і кущів солдати вічно були вкриті подряпинами- які в цих умовах починали швидко гноїтися. Камуфляжну форму, яка в таких умовах швидко рвалася- лагодили прямо тут, в буші. 5-6 патрулів і форму замінювали на нову, адже стара вже перетворювалася в лахміття.

Кліматичні умови, в яких родезійцям доводилося вести бойові дії стали для армійців чи не більшою проблемою, ніж терористи. Поза межами центральних регіонів Родезії, де середня температура була досить комфортною- 23-26 градусів, літо було надзвичайно жарким. В літку великою проблемою було поповнення запасів води- термін операції і маршрут групи часто корегувався в залежності від наявності такого ресурсу. Найбільш популярним місцем для засідки був колодязь: і знаючи це, бійці все одно йшли поповнювати запаси: терористи мали шанс їх вбити, але спрага вбила б точно. Іноді, в критичних умовах, бійці пили фізрозчин, яким розбавляли сублімовані бульйони, аби хоч якось побороти спрагу. Солдати постійно пітніли, піт заливав очі- саме тому можна часто побачити на фото пов'язки, які вони накладали на лоба з метою вберегти очі від соленого поту. Про постійні сонячні теж не додавали бійцям боєздатності.

​​Зима характеризувалася постійними опадами і була більш прохолодною. І хоч проблема з джерелами води зникала сама собою, додавалась інакша- тропічні інфекції. У річках і озерах часто водилися місцеві прісноводні молюски та їх личинки-паразити, що при вживанні необробленої термічно води, або купанні в ній призводили до більгарціозу, важкій тропічній хворобі.

Великі калюжі ж, своєю чергою, кишіли личинками малярійних москітів- а, відповідно, і самими москітами. Малярія була дуже розповсюдженою. І хоча від малярії існували спеціальні таблетки, солдати їх не любили: вони викликали слабкість і сонливість. Часто солдати брехали лікарям, що перенесли малярію в дитинстві, аби тільки не вживати їх. Часто це небажання пити препарати завершувалося у госпіталі ж важкою формою хвороби. Також солдати страждали від різноманітних тропічних інфекцій, деякі з яких лікарі навіть не в силах були діагностувати. Всі бійці, після повернення на базу з бушу, проходили обов'язкове медичне обстеження. Від банальної дизентерії і різних паразитичних і грибкових захворювань до смертельної чуми, приправленої маловідомими і надзвичайно рідкими тропічними інфекціями- ось з чим доводилося боротися родезійським та південноафриканським лікарям, коли їх з бушу в собі привозили солдати.

Втім, москіти були не єдиними комахами, які заважали солдатам жити. Мухи-мопачі, невеличкі літаючі паскуди- зліталися на запах солі і поту. Вони роїлися навколо солдат сотнями- і чим більше боєць їх вбивав, тим більше їх зліталось. Протимоскітні сітки, які бійці носили з собою- не дуже то й допомагали, коли сотні мух обліпляли їх настільки щільно, що через сітку вже неможливо було нормально дивитись. Крім вищезазначених комах були ще й тропічні оси, шершні, павуки і скорпіони. Навіть отруйні метелики, що зліталися на запах аміаку, що міститься в людській сечі.

Отже, навіть просте перебування в буші може просто вбити людину. Додайте до цього причину перебування в цьому буші- бойові дії і отримаєте приблизне уявлення про те, як же непросто було вести цю війну. І все одно- буш був частиною Родезії, частиною Батьківщини цих солдат- і тому вони готові були воювати там, натягуючи посмішку на роздряпане кущами, покушене комахами, вкрите потом, хворобливе і втомлене обличчя.