От ми й дісталися до еліти, яку всі ми любимо. Саме на плечах цих титанів лежала левова частка всіх військових успіхів родезійців. В той час, як регулярні підрозділи складалися з, в основному, з призовників- еліта ж формувалась на контрактній основі. Кожен солдат пройшов серйозну підготовку і суровий відбір і коштував десятка терористів на полі бою.
Скаути Грея (мої улюбленці) мали у свому складі три лінійних ескадрони (по 160 вершників), ескадрон підтримки (номінально мав на озброєнні міномети і гранатомети, але частіше виступав в ролі лінійного) та декілька допоміжних взводів. Чисельність Греїв досягала 800.
Скаутів Селуса всі знають і всі люблять. Вони починали як невеличкий підрозділ, але наприкінці війни, як стверджують дослідники, їх загальна чисельність коливалася між 800 та 1000 розвідників.
Полк Родезійської Легкої Піхоти (по факту батальйон) завжди був підрозділом невеликим. Він складався, з трьох лінійних коммандо, коммандо підтримки та допоміжних взводів (як-от у скаутів Грея). Номінально, підрозділ мав складатися з 500-та солдат, але в ньому ніколи не було повного штату: зазвичай бійців RLI було від 300 до 400.
Найменшим з елітних підрозділів був, звичайно, Сквадрон С Родезійського САС. Майже всю війну в ньому було всього близько сотні спецпризначенців (і, знаючи їх операції, ця цифра вражає). Лише в самому кінці війни підрозділ розширили до 250 осіб. До речі, лише два останніх підрозділи традиційно складалися лише з білих. У всіх інших підрозділах служили і чорношкірі- і їх там була абсолютна більшість.
Крім вищезгаданих, існували усілякі там роти забезпечення, працівники складів, три медичні роти і т.д. Їх було небагато, але вони теж робили свій вклад.
Таким чином, на семимільйонну Родезію було всього 20-25 тисяч солдат. в цей самий час, ЗАНУ і ЗАПУ мали по 20 000 солдат, що їм аж ніяк не допомагало на полі бою.
Скаути Грея (мої улюбленці) мали у свому складі три лінійних ескадрони (по 160 вершників), ескадрон підтримки (номінально мав на озброєнні міномети і гранатомети, але частіше виступав в ролі лінійного) та декілька допоміжних взводів. Чисельність Греїв досягала 800.
Скаутів Селуса всі знають і всі люблять. Вони починали як невеличкий підрозділ, але наприкінці війни, як стверджують дослідники, їх загальна чисельність коливалася між 800 та 1000 розвідників.
Полк Родезійської Легкої Піхоти (по факту батальйон) завжди був підрозділом невеликим. Він складався, з трьох лінійних коммандо, коммандо підтримки та допоміжних взводів (як-от у скаутів Грея). Номінально, підрозділ мав складатися з 500-та солдат, але в ньому ніколи не було повного штату: зазвичай бійців RLI було від 300 до 400.
Найменшим з елітних підрозділів був, звичайно, Сквадрон С Родезійського САС. Майже всю війну в ньому було всього близько сотні спецпризначенців (і, знаючи їх операції, ця цифра вражає). Лише в самому кінці війни підрозділ розширили до 250 осіб. До речі, лише два останніх підрозділи традиційно складалися лише з білих. У всіх інших підрозділах служили і чорношкірі- і їх там була абсолютна більшість.
Крім вищезгаданих, існували усілякі там роти забезпечення, працівники складів, три медичні роти і т.д. Їх було небагато, але вони теж робили свій вклад.
Таким чином, на семимільйонну Родезію було всього 20-25 тисяч солдат. в цей самий час, ЗАНУ і ЗАПУ мали по 20 000 солдат, що їм аж ніяк не допомагало на полі бою.
Боже, обожнюю цього дядька. Чесність з нього так і сочиться)
"Увага всім родезійцям! Яну Сміту потрібна допомога для того, аби стримати террів на північ від Замбезі. Єдине, що може йому допомогти-це номер вашої кредитної карти та секретний номер з трьох чисел...
Але поспішайте! Вже скоро може трапитися так, що Родезія стане Зімбабве!"
https://youtu.be/DAmTAESWMFE
"Увага всім родезійцям! Яну Сміту потрібна допомога для того, аби стримати террів на північ від Замбезі. Єдине, що може йому допомогти-це номер вашої кредитної карти та секретний номер з трьох чисел...
Але поспішайте! Вже скоро може трапитися так, що Родезія стане Зімбабве!"
https://youtu.be/DAmTAESWMFE
YouTube
Attention all Rhodesians
Ian Smith needs your help
Пропоную до вашої уваги значно розширену і доповнену статтю, присвячену Родезійському САС.
Справжні професіонали у справі війни, ці хлопці ще багато років снилися в кошмарах тим терористам, яким дивом вдалося пережити зустріч з ними.
https://telegra.ph/El%D1%96ta-z-el%D1%96t-korotkij-naris-z-%D1%96stor%D1%96i-zaboronenogo-%D1%96-zabutogo-p%D1%96drozd%D1%96lu-SAS-04-14
Справжні професіонали у справі війни, ці хлопці ще багато років снилися в кошмарах тим терористам, яким дивом вдалося пережити зустріч з ними.
https://telegra.ph/El%D1%96ta-z-el%D1%96t-korotkij-naris-z-%D1%96stor%D1%96i-zaboronenogo-%D1%96-zabutogo-p%D1%96drozd%D1%96lu-SAS-04-14
Telegraph
Еліта з еліт: короткий нарис з історії забороненого і забутого підрозділу САС
Коли заходить мова про елітні підрозділи Родезійських сил безпеки, більшості людей приходить на думку підрозділи "Скаути Селуса" та 1-ший батальйон Родезійської легкої піхоти. Дехто із тих, що має якесь уявлення про Війну в Буші, може згадати і Скаутів Грея.…
Одним із парадоксів, які виникли у політиці США щодо Родезії, було питання економічного ембарго. США підтримало введення ембарго проти Родезії у січні 1966 року і це неабияк здивувало родезійську владу. В першу чергу подив викликало питання імпорту США родезійського хрому- важливого стратегічного металу, який використовувався у сфері оборони.
Річ у тім, що до 1965 року, США імпортувало хром з Туреччини, ПАР, Родезії та СРСР. Відмовою від закупівель якісного родезійського хрому, який був дуже потрібен американцям, уряд США мусив би збільшити обсяги імпорту з інших країн- в першу чергу з Росії. Навіть представники американської промисловості висловлювали обурення: "Приєднуючись до економічної блокади та збільшуючи закупівлі у СРСР, ми спонсоруємо комуністів, наших ворогів в той час, як родезійці проти цих комуністів воюють!"
Незадоволеними таким політичним рішенням керівників держави виявились громадяни обох країн. Втім, вихід з цієї ситуації знайшли простий і елегантний: США збільшило постачання хрому не з СРСР, а з ПАР. Очевидно, що велика частина руди з Південноафриканської Республіки була тим самим родезійським хромом, що контрабандно перевозили через кордон і продавали, як власний.
Сказати, що в США цього не розуміли, звичайно, не можна. Закупівля товарів у підсанкційних країн все ж була більш прийнятною, ніж інвестиція в економіку совєтів, а потреби оборонного сектору в металі можна було вирішити тільки імпортним шляхом.
На цьому прикладі можна побачити черговий парадокс світової політики: правою рукою країна голосує за санкції, а лівою, під столом, торгує з тими, кого звинувачує і засуджує.
Думаю, сьогодні я обмежу себе у своїй любові до наведення паралелей із більш близькими нам країнами. Всі й так все розуміють, вірно?
Річ у тім, що до 1965 року, США імпортувало хром з Туреччини, ПАР, Родезії та СРСР. Відмовою від закупівель якісного родезійського хрому, який був дуже потрібен американцям, уряд США мусив би збільшити обсяги імпорту з інших країн- в першу чергу з Росії. Навіть представники американської промисловості висловлювали обурення: "Приєднуючись до економічної блокади та збільшуючи закупівлі у СРСР, ми спонсоруємо комуністів, наших ворогів в той час, як родезійці проти цих комуністів воюють!"
Незадоволеними таким політичним рішенням керівників держави виявились громадяни обох країн. Втім, вихід з цієї ситуації знайшли простий і елегантний: США збільшило постачання хрому не з СРСР, а з ПАР. Очевидно, що велика частина руди з Південноафриканської Республіки була тим самим родезійським хромом, що контрабандно перевозили через кордон і продавали, як власний.
Сказати, що в США цього не розуміли, звичайно, не можна. Закупівля товарів у підсанкційних країн все ж була більш прийнятною, ніж інвестиція в економіку совєтів, а потреби оборонного сектору в металі можна було вирішити тільки імпортним шляхом.
На цьому прикладі можна побачити черговий парадокс світової політики: правою рукою країна голосує за санкції, а лівою, під столом, торгує з тими, кого звинувачує і засуджує.
Думаю, сьогодні я обмежу себе у своїй любові до наведення паралелей із більш близькими нам країнами. Всі й так все розуміють, вірно?
Відомий факт- родезійці полюбляли спорт. В той час, у 60-х 70-х роках, процвітало дуже багато видів спортивних змагань, які були популярні в Родезії: футбол, регбі, гольф, парашутний спорт, баскетбол та волейбол, кінне поло... Крім того, в південній Африці загалом і в Родезії зокрема великою популярністю користувались автоперегони, а особливо- Формула-1.
Попри міжнародну ізоляцію та ембарго, в Родезії проводилися власні чемпіонати з Формули-1 та інших видів перегонів. В місті Булувайо, на базі аеропорту, щороку встановлювали трек. Ця траса використовувалася як один з етапів з елементів Південноафриканського чемпіонату. На змагання прибували пілоти з багатьох країн Європи та країн співдружності. Найкращий гонщик Родезії, Джон Лоу, вигравав змагання у рідному Булувайо шість разів.
Цікавий випадок стався наприкінці 1969 року. Джон Лоу зумів перемогти в змаганнях, та після отримання традиційного лаврового вінку з рук прем'єр міністра Яна Сміта, підготувався до виконання кола пошани. Він зайняв своє водійське крісло і жартома вказав Смітові на пасажирське сидіння свого Lola T70 . Сміт жарт оцінив- і хутко застрибнув на запропоноване місце.
Поки Лоу і Сміт на шалених швидкостях неслися по треку, між спортсменами з інших країн сталася цікава розмова. Крістіна Бекерс, бельгійка, що була єдиною жінкою-гонщиком на цих змаганнях, сказала: "Хотіла б я, щоб наш прем'єр теж викидав такі штуки". На що Грехам Хілл, гонщик з Британії, відповів "Наш би на таке не наважився".
Попри міжнародну ізоляцію та ембарго, в Родезії проводилися власні чемпіонати з Формули-1 та інших видів перегонів. В місті Булувайо, на базі аеропорту, щороку встановлювали трек. Ця траса використовувалася як один з етапів з елементів Південноафриканського чемпіонату. На змагання прибували пілоти з багатьох країн Європи та країн співдружності. Найкращий гонщик Родезії, Джон Лоу, вигравав змагання у рідному Булувайо шість разів.
Цікавий випадок стався наприкінці 1969 року. Джон Лоу зумів перемогти в змаганнях, та після отримання традиційного лаврового вінку з рук прем'єр міністра Яна Сміта, підготувався до виконання кола пошани. Він зайняв своє водійське крісло і жартома вказав Смітові на пасажирське сидіння свого Lola T70 . Сміт жарт оцінив- і хутко застрибнув на запропоноване місце.
Поки Лоу і Сміт на шалених швидкостях неслися по треку, між спортсменами з інших країн сталася цікава розмова. Крістіна Бекерс, бельгійка, що була єдиною жінкою-гонщиком на цих змаганнях, сказала: "Хотіла б я, щоб наш прем'єр теж викидав такі штуки". На що Грехам Хілл, гонщик з Британії, відповів "Наш би на таке не наважився".
Новий лонгрід, на цей раз не про армію.
https://telegra.ph/V%D1%96jna-zakon%D1%96v-abo-yuridichna-storona-nezalezhnost%D1%96-Rodez%D1%96i-04-18
https://telegra.ph/V%D1%96jna-zakon%D1%96v-abo-yuridichna-storona-nezalezhnost%D1%96-Rodez%D1%96i-04-18
Telegraph
Війна законів, або юридична сторона незалежності Родезії
Криза "родезійського питання", що виникла внаслідок провалу перемовин між Яном Смітом та Гарольдом Уілсоном, привела до ряду дуже цікавих, я б навіть сказав унікальних, юридичних прецедентів. На жаль, українських ВНЗ на кафедрах міжнародного права не приділяють…
Гелікоптер Алуетт-3, основна робоча машинка Родезійських Повітряних Сил, використовувалася в ході війни чи не щодня. Доставлення десанту, вогнева підтримка підрозділів на полі бою, транспортування озброєння і провіанту- ці гвинтокрили робили все, і навіть більше. Саме тому, саме з ними трапилось найбільше інцидентів- всього 28 аварій, деякі з яких- з летальним результатом для екіпажу.
Після більшості аварій гелікоптери були відремонтовані. Втім, 7 з них відновити так і не вдалось. Пропоную вам ознайомитись з повним списком інцидентів, які трапились з цим гелікоптерчиком за період незалежності Родезії.
1. 22.07.68, бортовий номер R7509. Причини та місце аварії невідомі.
2. 01.07.70, бортовий номер R5117. На базі ВПС "Нью Сарум" з невідомих причин гелікоптер зазнав падіння під час посадки. Пілот та технік внаслідок падіння загинули.
3. 12.10.70, бортовий номер R7506. Під час виконання завдання з невідомих причин рухнув на землю.
4. 04.11.70, бортовий номер R5074. На військовій базі Чарара, під час посадки гвинтокрил розбився.
5. 17.10.72, бортовий номер R5077. В зоні виконання операцій у Гвело, пілот втратив орієнтацію, адже летів вночі під дощем. Внаслідок аварії пілот і технік загинули.
6. 15.02.73 бортовий номер R7500. Падіння унаслідок зіштовхнення з деревом. Пілот і технік загинули.
7. 19.11.73 бортовий номер R5087. Падіння внаслідок зіштовхнення з телефонними проводами.
8. 14.08.74 бортовий номер невідомий. Під часу бою біля Мадзіви, в вертоліт, що стояв на землі, поцілили з РПГ. Пілот загинув на місці.
9. 23.12.75 бортовий номер R5697. Під час операції в Умталі, гвинтокрил піднімав десант в повітря та зачепив електричні проводи. Пілот та чотири десантники загинули, технік вижив.
10. 18.07.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.
11. 25.07.76, бортовий номер R5076. Неподалік Рутенги, гелікоптер врізався в дерево. Технік загинув на місці.
12. 01.09.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.
13. 19.10.76, бортовий номер R5723. Падіння внаслідок відмови хвостового двигуна.
14. 22.12.76, бортовий номер R7524. Падіння з невідомих причин, район Мапаті.
15. 17.03.77, бортовий номер R5172. Гвинтокрил задів електричні проводи, що привело до падіння.
16. 17.05.77, бортовий номер R5725. Внаслідок вогню з землі, загинув боєць родезійського САС.
17. 23.08.77, бортовий номер R5713. Вертоліт був обстріляний стрілецькою зброєю та здійснив аварійну посадку. Без жертв.
18. 10.10.77, невідомий інцидент без жертв.
19. 12.01.78, бортовий номер R5757, район Мкото. Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.
20. 12.01.78, бортовий номер R5701.Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.
21. 28.07.78, бортовий номер R5177. Гелікоптер було збито з РПГ-7, екіпаж загинув.
22. 22.08.78 бортовий номер R5773, в районі Біндури гвинтокрил було обстріляно зі стрілецької зброї, втрат немає.
23. 20.10.78, бортовий номер R7531. У Замбії, у гвинтокрил поцілили з гармати, без втрат.
24. 04.01.79, бортові номери R5170 та R5701. Біля дамби Гвенора, два гелікоптери зіштовхнулись в повітрі. Вижив лише пілот 5701, решта загинули.
25. 26.09.79, бортовий номер R5705. Гелікоптер натрапив на електричні проводи, двоє загиблих.
26. 19.10.79, бортовий номер R5723. Алуетт підстрелили зі стрілецької зброї, втрат немає.
27. 25.12.79, бортовий номер R5876 внаслідок невідомого інциденту, Алуетт впав, а його пілот- загинув.
Обставини, дата та втрати ще одного інциденту залишаються невідомими.
Єдине, що можна сказати впевнено- пілоти Алуеттів ненавиділи проводи, адже саме проводи вбили більше родезійських льотчиків, ніж терористи.
Після більшості аварій гелікоптери були відремонтовані. Втім, 7 з них відновити так і не вдалось. Пропоную вам ознайомитись з повним списком інцидентів, які трапились з цим гелікоптерчиком за період незалежності Родезії.
1. 22.07.68, бортовий номер R7509. Причини та місце аварії невідомі.
2. 01.07.70, бортовий номер R5117. На базі ВПС "Нью Сарум" з невідомих причин гелікоптер зазнав падіння під час посадки. Пілот та технік внаслідок падіння загинули.
3. 12.10.70, бортовий номер R7506. Під час виконання завдання з невідомих причин рухнув на землю.
4. 04.11.70, бортовий номер R5074. На військовій базі Чарара, під час посадки гвинтокрил розбився.
5. 17.10.72, бортовий номер R5077. В зоні виконання операцій у Гвело, пілот втратив орієнтацію, адже летів вночі під дощем. Внаслідок аварії пілот і технік загинули.
6. 15.02.73 бортовий номер R7500. Падіння унаслідок зіштовхнення з деревом. Пілот і технік загинули.
7. 19.11.73 бортовий номер R5087. Падіння внаслідок зіштовхнення з телефонними проводами.
8. 14.08.74 бортовий номер невідомий. Під часу бою біля Мадзіви, в вертоліт, що стояв на землі, поцілили з РПГ. Пілот загинув на місці.
9. 23.12.75 бортовий номер R5697. Під час операції в Умталі, гвинтокрил піднімав десант в повітря та зачепив електричні проводи. Пілот та чотири десантники загинули, технік вижив.
10. 18.07.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.
11. 25.07.76, бортовий номер R5076. Неподалік Рутенги, гелікоптер врізався в дерево. Технік загинув на місці.
12. 01.09.76, бортовий номер невідомий. Техніка було вбито вогнем стрілецької зброї з землі.
13. 19.10.76, бортовий номер R5723. Падіння внаслідок відмови хвостового двигуна.
14. 22.12.76, бортовий номер R7524. Падіння з невідомих причин, район Мапаті.
15. 17.03.77, бортовий номер R5172. Гвинтокрил задів електричні проводи, що привело до падіння.
16. 17.05.77, бортовий номер R5725. Внаслідок вогню з землі, загинув боєць родезійського САС.
17. 23.08.77, бортовий номер R5713. Вертоліт був обстріляний стрілецькою зброєю та здійснив аварійну посадку. Без жертв.
18. 10.10.77, невідомий інцидент без жертв.
19. 12.01.78, бортовий номер R5757, район Мкото. Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.
20. 12.01.78, бортовий номер R5701.Гелікоптер був обстріляний стрілецькою зброєю, бортовий стрілець загинув.
21. 28.07.78, бортовий номер R5177. Гелікоптер було збито з РПГ-7, екіпаж загинув.
22. 22.08.78 бортовий номер R5773, в районі Біндури гвинтокрил було обстріляно зі стрілецької зброї, втрат немає.
23. 20.10.78, бортовий номер R7531. У Замбії, у гвинтокрил поцілили з гармати, без втрат.
24. 04.01.79, бортові номери R5170 та R5701. Біля дамби Гвенора, два гелікоптери зіштовхнулись в повітрі. Вижив лише пілот 5701, решта загинули.
25. 26.09.79, бортовий номер R5705. Гелікоптер натрапив на електричні проводи, двоє загиблих.
26. 19.10.79, бортовий номер R5723. Алуетт підстрелили зі стрілецької зброї, втрат немає.
27. 25.12.79, бортовий номер R5876 внаслідок невідомого інциденту, Алуетт впав, а його пілот- загинув.
Обставини, дата та втрати ще одного інциденту залишаються невідомими.
Єдине, що можна сказати впевнено- пілоти Алуеттів ненавиділи проводи, адже саме проводи вбили більше родезійських льотчиків, ніж терористи.
Вчитися, панове, необхідно на досвіді- бажано чужому. Жодна людина не є експертом- всі допускають помилки, подекуди фатальні. Сьогодні я розповім вам історію, яка трапилася з вже відомим вам Девідом Скоттом-Донеланом, легендарним родезійським слідопитом.
"Я з соромом згадую одне переслідування, в якому я брав участь, де відмова спорядження та моя невдала спроба його перевірити зіграла суттєву роль. Моя команда була неочікувано викликана для переслідування по слідам групи терористів, що перетнули кордон з Замбією для організації військового табору. В той час мені вдалося добути пару військових черевиків португальського виробництва, які мені вже дуже давно подобались. Віра в якість цих черевиків і прагнення перевірити їх в буші змусила мене їх не знімати.
Нас гелікоптером доставили до кордону, де ми знайшли сліди терористів та почали вистеження. Через пів милі, я стер ноги, через милю з них почала злазити шкіра, а через дві милі вони почали кровити і вкрились пухирями знизу і з боків. Я був змушений спершу розрізати черевики, а потім і викинути їх та продовжити переслідування босоніж. В решті-решт мене було усунуто від виконання завдання. Моя команда, вже без мене, таки вистежила терористів, декількох вбила, захопила в полон одного із старших офіцерів терористів та знайшла великий схрон з озброєнням і спорядженням. Висновок: перевірте своє спорядження, перевірте своє озброєння, перевірте засоби зв'язку- ви маєте бути впевненими у тому, що вони вам підходять. Вихід елементу спорядження з ладу- може стати причиною провалу бойової операції."
Від себе додам старого британського віршика, що гарно ілюструє таку ситуацію:
Цвяха не знайшлося,
Підкова пропала.
Підкова пропала-
Коня змарнували.
Коня змарнували-
Командира вбито,
Кіннота тікає,
А військо- розбито.
Битву програли-
Державі кінець.
А винен той коваль,
Що втратив гвіздець.
"Я з соромом згадую одне переслідування, в якому я брав участь, де відмова спорядження та моя невдала спроба його перевірити зіграла суттєву роль. Моя команда була неочікувано викликана для переслідування по слідам групи терористів, що перетнули кордон з Замбією для організації військового табору. В той час мені вдалося добути пару військових черевиків португальського виробництва, які мені вже дуже давно подобались. Віра в якість цих черевиків і прагнення перевірити їх в буші змусила мене їх не знімати.
Нас гелікоптером доставили до кордону, де ми знайшли сліди терористів та почали вистеження. Через пів милі, я стер ноги, через милю з них почала злазити шкіра, а через дві милі вони почали кровити і вкрились пухирями знизу і з боків. Я був змушений спершу розрізати черевики, а потім і викинути їх та продовжити переслідування босоніж. В решті-решт мене було усунуто від виконання завдання. Моя команда, вже без мене, таки вистежила терористів, декількох вбила, захопила в полон одного із старших офіцерів терористів та знайшла великий схрон з озброєнням і спорядженням. Висновок: перевірте своє спорядження, перевірте своє озброєння, перевірте засоби зв'язку- ви маєте бути впевненими у тому, що вони вам підходять. Вихід елементу спорядження з ладу- може стати причиною провалу бойової операції."
Від себе додам старого британського віршика, що гарно ілюструє таку ситуацію:
Цвяха не знайшлося,
Підкова пропала.
Підкова пропала-
Коня змарнували.
Коня змарнували-
Командира вбито,
Кіннота тікає,
А військо- розбито.
Битву програли-
Державі кінець.
А винен той коваль,
Що втратив гвіздець.
