Сьогодні нас легко можна ввігнати у стан «все пропало» відносно співгромадян: ми загоряємося від статистики прослуховувань російської музики, «бунтів за світло» та через надто повільну декомунізацію. Стан розчарування, який викликають ці подразники, цілком зрозумілий, проте іноді надто перебільшений, адже ми не дивимося на справи у перспективі. Сьогоднішня розмова про те, в якому стані ми перебували у двохтисячні: наскільки маргінальною була українська ідентичність та наскільки популярним був російський шоубіз в купі з меншовартістю.

Наша регулярна Розмова, сподіваємося одноразово, перетворилася на подкаст через відключення світла. Це сумно, проте не критично: сенси головне спожити і не обов'язково їх бачити!

Видання, шановні прихильники, не спить. Ми підготували вам нову Розмову, а незабаром презентуватимемо вам нову статтю. Підтримаймо шлях Свободи та Відповідальності!

Попри провокативну назву відео, у п'ятій Розмові співголовні редактори говорять про те, як сильно лібералам потрібні консерватори, а традиція політичного протистояння насмерть - одна з найгірших речей, яку можна запозичити в американців. Якщо ви задавалися питанням: що таке україноцентризм, то у цьому відео, як завжди, на вас чекають інсайти.

https://www.youtube.com/watch?v=rq_s26UiMkg&t=214s

У 2014-15 роках ми думали, що донатна лихоманка завершується швидко, бо суспільство втрачає інтерес, війна забувається, а життя іде далі. Уже дев’ять місяців ми «лихоманимо» й не плануємо зупинятися: війна стала остаточним знаменником для найбільшої кількості людей в нашій історії. Ми усі лаємося на удари по інфраструктурі, спимо у своїх ліжках, усвідомлюючи, що завдяки одному «пуску» ми можемо уже не прокинутися та щодня читаємо зведення Генштабу – усе це не дає нам забути про війну, вона не перестає муляти нам око і дякувати Богові, що ми маємо намір знищити подразник.

Ми конвертуємо наше обурення, скорботу та лють у пожертви на різноманітні збори. Ми робимо це постійно. Крім «нас» є й «вони» – політики, лідери суспільних думок, вони займаються тим самим, але щось не так… Ми відчуваємо наче вони нечесні з нами, наче роблять недостатньо й лише заради особистої вигоди. Що ж не так, чому буржуйки Порошенка стають причиною обурення, читайте у сьогоднішній статті.

https://telegra.ph/Podyakuyemo-Poroshenku-12-09

Ось і наше друге Розжовування — тепер на тему благодійності, зокрема в українському контексті. Якщо вам більше до вподоби слухати, ніж читати, наші статті, ми запрошуємо вас за посиланням. Цього разу ми зможете почути справжню «їжу для розуму» від співголовного редактора Павла Гуля. Автор пояснює природу благодійності, як нам слід ставитися до благодійників, чому Папа — латентний російський агент, а також розкриває суть зв'язки Свободи та Відповідальності.

https://www.youtube.com/watch?v=ck2g_Eui2ig

В історичній парадигмі багатьох українців литовська доба займає незаслужене місце десь скраю, якщо займає взагалі якесь. По суті, вона є сенсовою дірою в 350 років, через яку люди часто не розуміють підґрунтя для подій наступних, більш відомих епох. А дарма, бо цей період має в собі купу цікавезних і надважливих епізодів, подій та історій, без яких неможливо уявити сучасне становище України та її сусідів у світі.

Пропонуємо сьогодні незвичайну для Видання історичну тематику, якої ми останнім часом уникали. Історія – своєрідний спосіб отримати інсайти про своє буття шляхом окреслення в своєму розумі минулого. Іноді в процесі наш розум задається питаннями з «якби». «Що було б, якби саме русини мали найбільше влади у Великому Князівстві Литовському?». Саме таке питання постане у вас після прочитання статті нашого нерегулярного дописувача про спробу руського князя Швидригайла заволодіти впливом у 15 ст.

https://telegra.ph/Neposidyuchij-SHvidrigajlo-12-16

Мало хто знає, але Розмова — рубрика не тільки для Співголовних редакторів, а й для наших союзників, однодумців — гостей. Сьогодні в Розмові Антон Бондар, дослідник свободи та об'єктивізму, представник Центру Айн Ренд в Україні, член правління ГО "Українські студенти за Свободу". З ним ми говоримо про капіталізм, неправильний об'єктивізм та роздумуємо над тим, як можливо покращити нашу країну, суспільство(якщо таке існує) та себе самих. Запрошуємо до перегляду!

https://youtu.be/Itf0oJJtEww

У третьому випуску регулярної рубрики розжовувань говоримо про статтю Михайла Швида та про період нашої історії, який незаслуженно обділили увагою – литовську добу. Саме тоді українські терени займали своє важливе й цілком органічне для них місце в європейському просторі, а руська шляхта визначала контекст частини континенту. Розмова з автором допоможе заповнити цю сенсову діру в національній пам’яті та ментально повернутися додому, в лоно європейської цивілізації, де Україна – не просто периферія, а смислотворчий фронтир. Запрошуємо до прослуховування!

https://youtu.be/OZ4C_c29j80

«Зона відповідальності» продукує сенси, яких так мало на ринку уже 11 місяців, даючи читачам можливість наповнювати свій розум інсайтами. Сьогодні в якості підсумовування нашої роботи за 2022 рік ми пропонуємо вам підбірку найкращих статей, що містять небанальні та важливі сенси й мали вплив на формування ціннісних позицій видання. А для тих, хто доєднався до нас нещодавно, пропонуємо ознайомитися зі своєрідною класикою доробків наших авторів. Ми продовжуємо робити те, за що ми стоїмо: продукуємо сенси на противагу тренду на споживацькі тексти та просуваємо цінності Свободи та Відповідальності.

https://telegra.ph/Najkrashchі-stattі-vidannya-Zona-vіdpovіdalnostі-za-2022-rіk-12-30

«Чому хорошим людям нічого не вдається, коли вони потрапляють в політику?», «Чи є сенс у боротьбі, якщо усі найкращі гинуть на фронті?» — такі провокативні питання лунали у Розмові, яка покликана допомогти підібрати аргументи для тих, хто постійно чує, що усе втрачено й сенсу в розвитку немає. Зі співзасновником найбільшої молодіжної лібертаріанської організації в Європі «Українських студентів за Свободу», випускником Могилянки та людиною, що була однією з тих, хто стояв біля витоків відродження українського громадянського суспільства в період постмайданного розчарування, Даніїлом Лубкіним.

https://youtu.be/uer54UrgmB0

На тлі бойових дій на своїй землі усе може здаватися неважливим, разом з тим виникає безліч досить складних питань, зокрема доцільність заповнення інфопростору «неукраїнськими» проблемами. Однак насправді ігнорування проблем міжнародної спільноти, яке здається чимось благородним, насправді є нічим іншим, аніж пострілом собі в ногу. Тему досліджує Арсеній Войтенко у своїй новій статті «Відповідальність кличеться Небайдужість», де розмірковує на тему шкідливості та небезпечності ізоляціонізму, та майбутньої відповідальності українців за Молдову та Білорусь.

https://telegra.ph/Vіdpovіdalnіst-klichetsya-Nebajduzhіst-12-28

Тизер фільму «Похорони путіна» скандального олексія арестовича обурив багатьох. Наша критика ідеї вийшла за межі коментування особистості арестовича. У цій розмові говоримо про доцільність пропаганди патріотизму у фільмах, про помилки риторики незламності та будівництво міфу про війну.

https://youtu.be/F2j2lUd7JUY

Українській інтелігенції часто на голову сипляться різні докори за те, що вона недостатньо «українська»... Ми вважаємо таких як Грицак або Андрухович Мойсеями української нації, але це уявлення боляче зіштовхується з реальністю, в якій вони спілкуються з російськими лібералами. Можливо, причина непорозуміння полягає в тому, що ми не зовсім коректно мислимо про інтелігенцію, а вона – про нас?

https://responszone.medium.com/nam-ne-potribna-inteligentsia-80430990de8e

​​Видання святкує річницю

Не достатньо робити щось хороше та суттєве, це потрібно робити постійно й максимально довго. Так ми думали впродовж року й думатимем надалі. Видання, створене на День Соборності 2022 року, та те, яке існує зараз відрізняються безліччю речей: ми маємо цілісне бачення нашої місії, написали пів сотні статей, опублікували десять годин безперервного аудіовізуального контенту, охопивши десятки тисяч людей.

Ми вдячні нашим читачам, патронам, союзникам, друзям та ворогам за увагу, приділену проєктові. Натомість ми пропонуємо вам статус першовідкривачів, людей, які пишатимуться, що були тими, хто приєднався раніше сонм інших. Ми пропонуємо вам в цьому році побачити, на що здатні гідні люди, які мають цінності. Ми продовжимо боротися за суспільство свобідних та відповідальних. Робитимем усе, аби долати когнітивну катастрофу. Більше рубрик, більше облич, більше суттєвих проєктів, більше доданої вартості — видання «Зона відповідальності».

Свобідним стає лиш відповідальний. Тільки ти вимірюєш, де закінчується твоя зона відповідальності.

P.s: Вітання приймаються у вигляді поширень цього допису та приєднання до #відповідальна_критика, опублікувавши відгук на свою улюблену, чи крайню статтю Видання. Або ж у формі донатів на монобанку та патреон.

Хто понесе відповідальність за коментарі, що підіграють пропаганді?

Розмірковуємо про коментаторів, агентів психологічних операцій з росії, «порохоботів» та «зелеботів» через призму злочину відповідальності. Чому люди чинять такі злочини й чому йдуть з «фабрик»?

Читайте у сьогоднішньому вимірювачі — «Злочин на вулиці відповідальності: милість до російського ІПСОшника»

#Вимірювач, 7 хвилин, Мар'яна Крамар, «Зона відповідальності».

📍Навігація рубриками видання

Сенси можуть легко загубитися в потоці інформаційного споживацтва та одноденних дописів, тому пропонуємо вам зручну навігацію по новим рубрикам видання:

▪️ #стоїк
«Український стоїк» — записки людей, які дивляться на світ стійким, витриманим, поглядом. Присвячена новим межамам наших свідомостей і світоглядів

▪️ #неспоживач
«Сенсовий (не)споживач» — короткі есеї з нещадною, але конструктивною критикою споживацьких медіа, або з сенсовим доповненням якісної публіцистики

▪️ #симулякр
«Софістичний симулякр» — колонка, в якій рецензуємо культурні й мистецькі продукти, зазираючи за лаштунки оболонки в їхній зміст без зайвого писаризму

▪️ #вимірювач
«Вимірювач зон відповідальності» — класична рубрика есеїв-ваговиків, присвячена ставленню, вирішенню моральних дилем, суспільно-політичних проблем та метафізичних катастроф.

▪️ #великий_голос
«Один великий голос» — колонки запрошених авторів, лідерів суспільних думок, на яких ми заслуговуємо, з їхніми принциповими поглядами на важливі проблеми й реальними пропозиціями щодо того, як будувати суспільство Свободи та Відповідальності

▪️ #кривда
«Кривда» — авторська колонка про конспірологію та все, що з нею пов'язане. Її мета — психологічне осмислення віри в теорії змов, опис найяскравіших з них без зайвого моралізаторства, простою мовою, далекою від крамольників.

▪️ #сенс
«Сенс» — короткі замітки поза контекстом звичної есеїстики, в яких викладені гострі та ємнісні думки.

А для того, щоби не пропускати нагоду отримати додаткову порцію інсайтів, закликаємо вас також увімкнути сповіщення на наш телеграм-канал. Ми не публікуємо нічого зайвого та не засмічуємо ваші свідомості.

​​Держава зовсім не сприяє розвитку українського кіно!

Штучні перепони Держкіно у призначенні Олени Гончарук директоркою Довженко-Центру можуть свідчити на користь цієї думки, без якої не обходиться жодна дискусія про українське кіно. Однак з цією тезою багато чого не так, адже якби ми постійно ставали в позу «дайте», то навряд чи б змогли вийти зі стану забуття у 2014 році. Як повʼязаний розвиток українського кіномистецтва та проактивна позиція?

Читайте у свіжому софістичному симулякрі — «Дайте? Візьміть»: як робити українське кіно всупереч»

#Симулякр, 4 хвилини, Уляна Костенко, «Зона відповідальності».

​​Україна – не частина європейської цивілізації, а 51 штат.

Саме ця провокативна думка пронизує нашу нову відеорозмову. Ми впевнені, що насправді в українців набагато більше спільного з жителем Техасу, ніж Мюнхену. Як це повʼязано з повагою державних інститутів та, часом, безвідповідальним ідеалом «вишневого садку»?

Дивіться на YouTube або слухайте у вигляді подкасту на будь-якій зручній вам платформі

російська федерація — це криптоколонія Британії?

Подібними істериками про договорняки та продаж країни Заходу супроводжувався відхід
зс рф з-під Києва, Куп'янська, Ізюму та Херсону. У дебютній роботі анонімного автора ви дізнаєтеся усі секрети цієї теорії: як американські програмісти викрали «русскую душу» та в чому полягає кайф від думки, що тебе колонізували.

Зʼясовуємо у новій кривді — «Чому російський патріот вірить, що його криптоколонізували?»

#Кривда, 4 хвилини, Анонім із залаштунків, «Зона відповідальності».

​​У чому різниця між Аліною Паш та опзж і як їх правильно скасовувати?

Продовжуємо дискусію з «Зейгарнік ефект». На цей раз пропонуємо альтернативний та відповідальний погляд на культуру скасування. Новомодне західне cancel culture останнім часом стає популярним інфоприводом для різних медіа. Українці використовують його як інструмент для покарання за негідні вчинки та висловлювання, однак часом ризикують нівелювати цим відповідальність. Як використовувати кенселинг так, щоби інститут репутації запрацював, а суспільство тільки виграло?

Читайте у сьогоднішньому сенсовому (не)споживачі — «Як не вбити ідею відповідальності кенселингом?»

#неспоживач, 5 хвилин, Уляна Костенко, «Зона відповідальності».

​​Я за геїв, ти — ні? Отже, проросійський

Для того, щоби перемогти опонента в дискусії, достатньо назвати його проросійським. Українські ліві та праві добре втямили цю стратегію та послуговуються нею по відношенню одне до одного. Однак навіть нашої нової короткої замітки вистачить для того, аби довести її поверхневість.

Читайте сьогоднішню замітку — «Усі ліві та праві — проросійські»

#сенс, 3 хвилини, Олекса Андрощук, «Зона відповідальності».