Друг і однодумець редакції «Зона відповідальності» написав кілька актуальних та життєво важливих матеріалів для вашого ознайомлення. Читаймо, поширюймо серед друзів і знайомих та чинимо опір москальській навалі.

Друзі, вітаємо! Чергова стаття від нашого, тепер регулярного дописувача, друга. Поки без імен.

https://telegra.ph/Pamyatka-dlya-vsіh-hto-gotuye-chi-gotuvatime-izhu-dlya-nashih-lyudej-02-27

🛏 Доброго дня, в Житомир приїхало багато хлопців зі ЗСУ, котрим не вистачає багатьох базових речей

Тому збираємо кошти на покупку або приймаємо речі напряму, а саме:
• павербанки
• каремати
• спальники
• ліхтарики
• станки для гоління
• піна
• термобілизна
• заряджені павербанки (часто немає світла)
• подушки
• ковдри

Усі речі передамо волонтерському штабу Пласту

Картка: 4149609003309905 (Йовенко Максим Олександрович)
TG: @callingsisterray

Пропаганда - невід'ємна частина будь-якої війни. Але Кремль використовує цю зброю найбільш цинічно та зухвало. Ще з часів Чечні росіяни активно спотворювали дійсність. Саме маніпуляціями та шантажем рф досягає своїх геополітичних цілей. На жаль, всі ці ворожі наративи ми бачимо і у війні проти нас.

https://telegra.ph/Voyenna-metodika-ros%D1%96yan---usp%D1%96h-v-zalezhnost%D1%96-v%D1%96d-sili-brehn%D1%96-03-04

За даними соціологічного опитування "Рейтинг" Олександр Лукашенко в 2019 був найпопулярнішим закордонним політиком для українців. Образ "гарного господарника" сильно імпонував громадянам нашої країни. Лукашенко і піде в колхоз картоплю збирати, і кожну стайню в Білорусі проінспектує. Правда у 2020 році виявилось, що білоруський диктатор заперечував існування небезпечного Covid-19, у 2021 році знов сфальсифікував вибори і втопив революцію у крові, а у 2022 році взагалі відправляє свою армію на убій за наказом одного маніяка.

Приклад Лукашенка не є поодиноким, але яскраво унаочнює одну проблему. Авторитаризм небезпечний для життя і здоров'я кожного і з нас. Як ще вбиває пострадянська диктатура, розглядаємо у цій статті.

https://telegra.ph/CHomu-avtoritarizm-vbivaye-03-08

«…мені здається, в нашій країні поворот до тоталітаризму можливий. Але загрозу необхідно шукати не в органах правопорядку, не в органах безпеки, міліції або навіть не в армії… Ця небезпека полягає в ментальності нас самих, в ментальності нашого народу... Нам всім здається, не приховуватиму, і мені іноді так здається, що якщо навести твердий порядок жорсткою рукою, то всім нам стане жити краще, комфортніше і безпечніше. Насправді ця комфортність дуже швидко закінчиться, адже ця жорстка рука почне нас дуже швидко душити».

Ці слова, датовані 1996 роком, на подив, належить одному з найжорстокіших диктаторів, яких знає світова історія – путіну. Але не він створив ту особливу реальність, описану в цитаті – «руський мір», в якій сьогодні існують росіяни та яку намагаються нав’язати іншим. «руський мір» – це системна ідеологія, що зазнала тривалої еволюції. З метою побудови на руїнах імперії зла нової спільноти вона поєднала всі імперські наративи минулого, якими б суперечливими вони не були. «руський мір» це і православ’я з духовними скрєпамі, й ідеал сильної держави в дусі фашизму, і сталінізм, і євразійство.

Отже, чим принципово спільнота «руського міра» відрізняється від спільноти «радянського народу»? Як руськомірну ідеологію роками нав’язували українцям і чому це не вдалося? Читайте у першій частині статті-реквіємі за «руським міром», який ми, українці, щоденно добиваємо, поки він б’ється у передсмертній агонії.

Чекайте на продовження у другій частині незабаром

https://telegra.ph/ruskij-mіr-yak-sproba-konstruyuvannya-spіlnoti-na-postradyanskomu-prostorі-requiem-for-an-imperial-dream-03-16

«Завдяки омону та путіну ми спимо спокійно, пишемо коментарі». Ця цитата звичайної російської жінки була взята з потоку коментарів, присвячених черговій спробі росіян попротестувати в січні 2021 року. Насправді її слова відображають ціннісну систему «руського міра»: прагнення стабільності, яку символізує державний апарат, та прихильність до самодержця путіна.

«Руський мір» – це не тільки складні ідеологічні концепти, а те, що супроводжує ледь не щодня, є частиною рутини, адже транслюється по телебаченню, викладається у школі або поститься у соцмережах. Як виявляється, цінності «руського міра» – це не тільки безглуздо відправляти тисячі солдат на чужі терени за ефемерні ідеали.
Детальніше про це читайте у другій частині статті-реквіємі за «руським міром»:

https://telegra.ph/ruskij-mіr-yak-sproba-konstruyuvannya-spіlnoti-na-postradyanskomu-prostorі-requiem-for-an-imperial-dream-CHastina-2-03-16

За даними соціологічного опитування «Рейтинг», 72% українців абсолютно впевнені у тому, що ми переможемо у війні з окупантами, 21% - скоріше впевнені. Непоганий результат для країни, яку четвертий тиждень тероризують балістичними й крилатими ракетами по мирних містах, для країни, що воює з ядерною державою і впевнено тримає лінії фронту під контролем, на окремих ділянках якого навіть ходить у контрнаступи. Проте зневіра все одно є регулярним супутником наших душ у ці важкі часи, тому в цій статті я доведу вам: боятися нічого і ми завершимо справу остаточної деколонізації України не тільки в просторі, але й у головах наших співвітчизників - справу, яку розпочали наші предки 430 років тому.

https://telegra.ph/Bog-lyubit-trіjcyu-03-28

Буча. Колись мирне передмістя Києва, тепер місце злочину всіх росіян проти українців. Назва міста вже на шпальтах світових газет, а доля його мешканців обговорюється на Радбезі ООН. Звірства, скоєні рашистами, змусили Генасламбею ООН проголосувати за призупениння діяльності рф в Раді ООН з прав людини. Той акт геноциду, що відбувся в Бучі, не буде ні забутим, ні пробаченим українцями. Вся нація прагне лише одного - покарання злочинців. Кара має настигнути всіх, де б вони не були та, що вони не робили б.

Українське суспільство вже шукає інструменти, які дозволили б втілити покарання. Багато хто звертає свою увагу на «Моссад» та його операції щодо пошуку нацистських злочинців чи арабських терористів. Досвід розвідки Ізраїлю дійсно може бути корисним для нас, тому пропоную розібратись в чому полягає їх успіх та які реформи нам треба втілити, щоб його повторити.

https://telegra.ph/Gnіv-Bozhij-04-09

Повномасштабна фаза російсько-української війни стала перевіркою на стійкість як української нації, так і російського імперського проекту «русского міра» і росії як держави. Нагадаємо: кількість тих, хто підтримує дії путіна, зокрема агресії проти України, а отже, й тих, хто вірить в успіх «спецоперації», становить 71%. Однак війна, що так чи інакше створює кризові умови, доводить міцність української національної ідеї та слабкість і приреченість російської державності.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/Mіsyac-povnomasshtabnoi-vіjni-perevіrka-na-antikrihkіst-04-07

Нам весь час говорили, що ми якісь недороблені: не маємо національної ідеї. Насправді вона є, але це не те, чого ви очікували. Важливіше для нас є слово бачення, бачення тієї України, яку ти хочеш мати. Як це бачення реально впливає на її будівництво?

Ці питання будуть розглянені у цій статті. Автор спробує показати яким чином працює система очікувань - бачень і як механізм їх розвитку схибив на мовному питанні, яке розгорілося в полярності галичани-біженці.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/SHo-buduyem-Problema-yaka-n%D1%96kudi-ne-pod%D1%96lasya-p%D1%96slya-24-lyutogo-04-16

Російська православна церква далеко відійшла від Божих законів. Попи благославлють вбивць та виправдовують у молитвах геноцид українського народу. Церква і держава захоплені ідеями православного фундаменталізму, який є невід’ємною частиною державної ідеології. В історії його формування розбираємось у статті.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/Gra-z-vognem-rosіjska-derzhava-і-pravoslavnij-fundamentalіzm-04-27

Російсько-українська війна породила цілу низку питань, які є потреба проговорити. Саме тому спів-головні редактори «Зони відповідальності» Уляна Костенко та Павло Гуль провели інтерв’ю-рефлексію з Анатолієм Дідиком, другим операційним директором ГО «Українські студенти за свободу», засновником проєкту «Голосуй гаманцем» та спізасновником Київгумштабу.

Про волонтерську діяльність після 24 лютого, дух бюрократизму, меми під час війни, ненависть до нон-профіту, добро та зло, критику влади, мусорів та психотерапевта для всієї нації, феномен українського волонтерства, антропологічні дослідження росії, проблему добра та зла у цій війні та світовий порядок дізнавайтеся з цієї глибокої розмови.

Дивитися в Youtube:
https://www.youtube.com/watch?v=2ddSDQEu3Z4

Слухати в Anchor, Слухати в SoundCloud

Українізація. Солодке слово, яке так і хочеться вимовити, коли роздумуєш над тим, що могло б вирішити всі проблеми на світі, і в Україні зокрема. Це слово фігурує у величезному пласті соціального, культурного й політичного контенту. Всі знають про його існування, всі знають, як його вимовити і в якому контексті вжити, але що це відомо відносно малій кількості розумом осяяних.

Щодня після кожного кашлю нашої гаубиці вмирає кілька десятків окупантів, що дає нам зрозуміти: перемога ймовірна, вона відносно близько. А це означає лише одне: скоро буде можна критикувати Зеленського деокупація власних територій стане одним з актуальних питань. Часто ця справа закінчується на військовому відновленні української влади, але в містах, які пробули в окупації 8 років, у яких виховано покоління дітей, що не бачили іншої політичної і культурної реальності, деокупація на встановленні українського права не може бути завершеною. Так само і в містах, які були під українським контролем, але все одно мали “українські” проблеми, доведеться проводити щось подібне. То про що нам варто не забути?

https://telegra.ph/Ukrain%D1%96zac%D1%96i-05-30

Стаття написана у тісній співпраці з «Українським Наступом», на який запрошуємо підписатися. Українізуймо все!

Здавалося б, Україна до 24 лютого та після – це дві різні дійсності, в кожній з яких свої, відмінні правила для влади й громадян. Мораторій на критику дій влади нібито органічно вписався в нову реальність. Однак чи дійсно це те, що нам потрібно сьогодні? Чому критичність – це насправді конструктив, а не спосіб посіяти розбрат, читайте в сьогоднішній статті.

https://telegra.ph/Kritikuvati-ne-mozhna-vihvalyati-abo-vіdnosins-ukraincіv-z-vladoyu-pіd-chas-vіjni-06-05

Ану бігом читати, репостити та ставити реакції

На фейсбук-сторінці «Зони відповідальності», на яку ми закликаємо наших читачів підписатися, вийшла стаття «Російська пастка Заходу, або «зрозуміти росію». Вона присвячена чи не найболючішому для нас питанню багаторічних теплих відносин між росією та Заходом, які підкріплювалися торгівельними зв’язками. Загалом проблема взаємин між Заходом і росією залишається незрозумілою для нас саме тому, що з нашої, української, перспективи роль і наміри росії здаються очевидними як день: багатовікова авторитарна імперія, яка ніколи не знала свободи та демократії (адже навіть коли в ній починалися якісь демократичні процеси, вони швидко оберталися невдачею), займалася невпинним загарбанням сусідів і асиміляцією поневолених народів… І це все триває до наших днів. Про яке глибоке партнерство тут може йти мова?

Щоб зрозуміти, як так вийшло, що колективний Захід десятиліттями наступав на одні й ті самі граблі, щоразу закриваючи очі на агресивні дії росіян й даючи їм «ще один шанс», читайте у дебютній статті нерегулярного дописувача «Зони відповідальності» Максима Марциновського за посиланням.

Для багатьох українців заяви європейських політиків, на кшталт Макрона чи Шалленберга, які пропонують новий формат євроінтеграції, чи обіцянки Шольца, які він не виконує, викликають зневіру та фрустрацію. Однак ми забуваємо, що росіяни воюють не лише проти нас на нашій землі, вони всіляко дискредитують нас в європейських країнах. У цій статті, написаній разом з ПОЛІТклубом Українського католицького університету ми розглянемо, як Кремль впливає на політичні та бізнес-кола європейських країн.

https://telegra.ph/YEvropejskij-front-06-14