Життя в Україні не обходиться без Росії, і поки ми цю ситуацію не виправили, нам доводиться потерпати від її інформаційно-психологічних операцій. Наш ворог не спав і засіював український та й свій, москвабадський, простори новими надбудовами над радянським наративом. Мені не відомо, чи це такий хворобливо-холодний раціоналізм, чи хитрий прорахунок, але факт залишається фактом: росіяни подарували нам наратив "вони проплачені". Бачте, деякі люди, чия свідомість стала більш відкритою перестали бачити у "плювку в лице" державі велику проблему, натомість, через те, що ніщо нікуда не зникає і ні звідкіля не берецця, вакуум пострадянського мислення мусив бути заповненим. Відповідно, виникла логічна зв'язка нового покоління, яка еволюційно пересягла думки про те, що держава – свята, і ставити під питання правильність її руху - не можна і взагалі гріх. Вона формулююється приблизно так: чесний протест - це нормально у відносинах з державою, але зараз усі протести проплачені. Це неймовірно хитрий та важкий наратив, адже будь-яка людина жадає, аби "протест був чесним". Цей наратив найбільш важко зламати, бо його обожнюють інфо-помийки, типу Страна.юа, і безконтрольно юзають щодо кожного непроросійського протесту. Проблема його в тому, що тут зіграє фактор критичного мислення. Якщо в радянській формі антипротесний наратив витікає через відсутність політичного мислення і свідомості в принципі, то в пострадянській моделі, яка вже пізнала буття політичне, відсутнє критичне мислення. Частіше за усе, коли кажуть "мітинг проплачений", довести це майже не можливо, бо докази такого, якщо якиймось (магічним) чином були віднайдені, можна легко підробити. Звісно, пам'ятаю і випадки, коли підстави були вагомі, наприклад з тітушнею, але всеодно знаходилися люди, з того ж табору, які цією хворобою страждає, що це просто підробка. Тому фактично, коли такі люди чують із заросійських ЗМІ про проплачений протест, вони вірять на слово, не перевіряють фактів та вважають себе володарями неймовірних інсайдів. В принципі, заросійські пропагандисти часто використовують пихатість посттоталітарного мислення на свою користь, даючи: "слухайте нас, адже ви критично мислите". З такої затравочки вже витікає образ Шарія, який під соусом фактажу та критичного милсення передає свою пропагандистську повісточку. Неймоврні еволюції, так? Наративи взагалі цікаві: ми можемо зустріти трьох різних людей, з трьох різних поколінь, і в усіх трьох може бути спаплюжена свідомість різними, але рідними між собою, наративами.

Хотілося б зачепити ще одну гілку сім'ї із антипротестного мислення. Ми, українці, маємо маленьку проблему - меншовартість, яку розвинули завдяки своєму підімперському статусу та пригадали у перше десятиліття творення Незалежності. Наступний наратив - покруч тоталітарного та патріотично-українського. Часто ми можемо почути слова про те, що не можна розхитувати українську державність, бо вона свята, або ж, більш меншовартісне – не можна розхитувати українську державність, бо вона посипеться. Цей наратив – найбільша заноза в сраці. Виступиш проти нього - отримаєш в ніс за неукраїнську позицію. Справа в тому, що він базується на тому, що протести справді можуть розхитати державу завдяки засиллям ворога, проте наратив не враховує, що більшість протестів не антидержавні. Більшість протестів спрямовані на те, аби держава прибрала за собою, чи перестала гадити у під'їзді. Тут і випливає ще тонша проблема: вважається, що сила держави вимірююється її розміром (пам'ятаєте наратив про втрачену промисловість?), а не якістю надання послуг.

​​Прослідковуючи за цим деревом антипротестного наративу, я мусив обрізати перехідні гілки, кущі та інші метафори щодо дерева. Найголовніша ідея, яка їх частіше за усе поєднює, є ідея одночасної могутності і непохитності держави, яка, у вигідних моментах, мімікрує в ідею максимальної її крихкості. Єдиним рішенням для лікування таких хвороб я бачу поширення розуміння, що держава має забезпечувти елементарні потреби у безпеці та якісні послуги, а не золоті гори і суспільний добробут. Задумайтеся: кому максимально вигідно, аби ви боготворили державу і не йшли проти її свавілля? У кого залишається монополія, у кого є інструменти та домовленості?

Автор поста: Павло Гуль
Нижче: картина, яка безпосередньо відповідає на задані запитання - « Політична платформа», 2013 рік, автор - Іван Семесюк.

Вітаємо, друзі! Сьогоднішня стаття, присвячена сучасному теоретику лібертаріанського руху, Гансу-Герману Гоппе, була підготовлена у співпраці з АСП.
Цікавишся політикою?
Слідкуєш за світовими подіями? Хочеш розширити знання, але не знаєш де знайти раціональне зерно?
Тоді АСП: Асоціація Студентів Політологів створена для тебе!

Допоможуть розібратись в складних речах та дізнатись більше. Внутрішня кухня політології й основні терміни політолога, ексклюзивні зустрічі з відомими політичними діячами, актуальні новини та свіжа аналітика - все це ти знайдеш в АСП!

Тримай руку на пульсі та підписуйся на @kma_politology!

Вчорашнє звернення володимира путіна було переповнене різноманітними гіпертрофованими пропагандистськими наративами, акумульованими за 31 рік існування Незалежної України. Редакція «Зони відповідальності» вважає, що російський лібералізм мало чим за своєю суттю відрізняється від путінської доктрини. Попри досвід восьмирічної війни та цинізм, лицемірство та брехню, яку ми почули вночі, залишаються люди, які вірять в існування хороших росіян. Деякі українці шукають друзів серед російських лібералів. Однак їхній справжній «діагноз»  – великодержавницький шовінізм під личиною прогресивних ідеалів свободи. Розповсюджуйте даний допис серед друзів та знайомих, які живлять такі надії, адже до споживання політичного контенту потрібно ставитися відповідально.
 
https://telegra.ph/SHCHo-ne-tak-z-rosіjskim-lіberalіzmom-02-21

​​Відповідь на агонію одного маленького диктатора, або некролог імперії брехні.

Будь-яка імперія за своєю суттю ненажерлива, прагне загарбити якомога більше. Українська нація знає про це з власного багатовікового досвіду. росія вторгалася в український простір зі збоченою та нав’язливою ідеєю «руського міра» протягом 31 року нашого незалежного існування, намагалася знищити нашу ідентичність, поставити нас на коліна перед своїм триколором. Війна була перманентною, проте «гарячі» та «холодні» фази чергувалися. Сьогодні українці прокинулися від початку чергової гарячої фази. 
 
Маленький та ниций диктатор вова путін мовив зі своєї столиці, побудованої на болотах, до терплячих та слухняних підданих про те, що відповідь росії тим, в кого виникне намір «втрутитися у події, що відбуваються» (а саме розгортання військової операції на Донбасі), буде негайною та призведе до таких наслідків, з якими вони у своїй історії ще не стикалися. Він боїться повторити долю срср, адже знає, що імперія брехні – правонаступниця імперії зла – рано чи пізно розпадається. В традиціях пітєрського гебістського сленгу він нарікає, що НАТО «кинули» росію, порушивши обіцянку не на дюйм не розширюватися в напрямку Східної Європи. Очевидна агонія та страх маленького диктатора в найбільшій країні світу, історія якої заплямована кров'ю людей, що не хотіли коритися та прагнули свободи. Сучасна росія постала в результаті смерті мільйонів, але як постала, так і загине. Українська нація має намір наблизити це.
 
Наразі офіційно відомо, що о п'ятій ранку по всій Україні, від Луганська до Житомира, почалися обстріли військових об'єктів. CNN зафіксували, як танки заходять в Україну через Білорусь, а Державна служба з надзвичайних ситуацій повідомляє, що ворожі війська  перейшли кордон у Чернігівській, Сумській, Луганській, Харківській областях. У результаті обстрілу позицій прикордонників в Херсонській області загинув прикордонник. Попри це українська армія відбила місто Щастя на Луганщині, а ворог поніс втрати у вигляді 50 цинкових москалів. Генеральний штаб ЗСУ повідомляє, що на об'їзній дорозі міста Харків спалено 4 російських танки. Коли стрічка новин невпинно оновлюється і відчувається інформаційний передоз, варто на мить зупинитися та усвідомити, що за кожною новиною про обстріл або відбиття наступу стоїть життя українця, який хоче жити вільно на своїй землі, і життя московського прихвостня, що нахабно зазіхнув на неї. Перший вийде з цієї війни переможцем, що гідно відстояв свободу та незалежність, а останній – вперед ногами, розібраний по частинах, переживши пекло, яке йому тут влаштують.
 
Друзі, бережіть своє життя, щоби насолодитися видами палаючого кремля. Не піддавайтеся паніці та фейкам, адже найнадійніша зброя – холодний розум та тверезе мислення. Допомагайте Збройним силам України і пам'ятайте, що будь-який внесок у спільну справу боротьби з ворогом є цінним. Вчора наша нація продемонструвала колосальний рівень самоорганізації та відповідальності, коли фонд «Повернись живим» став найбільшим проектом на Patreon за сумою щомісячних платежів. Це неймовірне надихає, адже суспільство, яке бореться за високу мету, за ідеал свободи та незалежності завжди переможе когорту тварин з покрученою свідомістю та збоченими бажаннями відтяпати шматок чужого.
 
Будьте відповідальними за своє життя та Україну.
 
Автори: Уляна Костенко та Павло Гуль, співголовреди «Зони відповідальності».
Нижче: кадр з улюбленого мультфільму дитинства співголовредів, ідеологічні корені їхнього світобачення.

Друг і однодумець редакції «Зона відповідальності» написав кілька актуальних та життєво важливих матеріалів для вашого ознайомлення. Читаймо, поширюймо серед друзів і знайомих та чинимо опір москальській навалі.

Друзі, вітаємо! Чергова стаття від нашого, тепер регулярного дописувача, друга. Поки без імен.

https://telegra.ph/Pamyatka-dlya-vsіh-hto-gotuye-chi-gotuvatime-izhu-dlya-nashih-lyudej-02-27

🛏 Доброго дня, в Житомир приїхало багато хлопців зі ЗСУ, котрим не вистачає багатьох базових речей

Тому збираємо кошти на покупку або приймаємо речі напряму, а саме:
• павербанки
• каремати
• спальники
• ліхтарики
• станки для гоління
• піна
• термобілизна
• заряджені павербанки (часто немає світла)
• подушки
• ковдри

Усі речі передамо волонтерському штабу Пласту

Картка: 4149609003309905 (Йовенко Максим Олександрович)
TG: @callingsisterray

Пропаганда - невід'ємна частина будь-якої війни. Але Кремль використовує цю зброю найбільш цинічно та зухвало. Ще з часів Чечні росіяни активно спотворювали дійсність. Саме маніпуляціями та шантажем рф досягає своїх геополітичних цілей. На жаль, всі ці ворожі наративи ми бачимо і у війні проти нас.

https://telegra.ph/Voyenna-metodika-ros%D1%96yan---usp%D1%96h-v-zalezhnost%D1%96-v%D1%96d-sili-brehn%D1%96-03-04

За даними соціологічного опитування "Рейтинг" Олександр Лукашенко в 2019 був найпопулярнішим закордонним політиком для українців. Образ "гарного господарника" сильно імпонував громадянам нашої країни. Лукашенко і піде в колхоз картоплю збирати, і кожну стайню в Білорусі проінспектує. Правда у 2020 році виявилось, що білоруський диктатор заперечував існування небезпечного Covid-19, у 2021 році знов сфальсифікував вибори і втопив революцію у крові, а у 2022 році взагалі відправляє свою армію на убій за наказом одного маніяка.

Приклад Лукашенка не є поодиноким, але яскраво унаочнює одну проблему. Авторитаризм небезпечний для життя і здоров'я кожного і з нас. Як ще вбиває пострадянська диктатура, розглядаємо у цій статті.

https://telegra.ph/CHomu-avtoritarizm-vbivaye-03-08

«…мені здається, в нашій країні поворот до тоталітаризму можливий. Але загрозу необхідно шукати не в органах правопорядку, не в органах безпеки, міліції або навіть не в армії… Ця небезпека полягає в ментальності нас самих, в ментальності нашого народу... Нам всім здається, не приховуватиму, і мені іноді так здається, що якщо навести твердий порядок жорсткою рукою, то всім нам стане жити краще, комфортніше і безпечніше. Насправді ця комфортність дуже швидко закінчиться, адже ця жорстка рука почне нас дуже швидко душити».

Ці слова, датовані 1996 роком, на подив, належить одному з найжорстокіших диктаторів, яких знає світова історія – путіну. Але не він створив ту особливу реальність, описану в цитаті – «руський мір», в якій сьогодні існують росіяни та яку намагаються нав’язати іншим. «руський мір» – це системна ідеологія, що зазнала тривалої еволюції. З метою побудови на руїнах імперії зла нової спільноти вона поєднала всі імперські наративи минулого, якими б суперечливими вони не були. «руський мір» це і православ’я з духовними скрєпамі, й ідеал сильної держави в дусі фашизму, і сталінізм, і євразійство.

Отже, чим принципово спільнота «руського міра» відрізняється від спільноти «радянського народу»? Як руськомірну ідеологію роками нав’язували українцям і чому це не вдалося? Читайте у першій частині статті-реквіємі за «руським міром», який ми, українці, щоденно добиваємо, поки він б’ється у передсмертній агонії.

Чекайте на продовження у другій частині незабаром

https://telegra.ph/ruskij-mіr-yak-sproba-konstruyuvannya-spіlnoti-na-postradyanskomu-prostorі-requiem-for-an-imperial-dream-03-16

«Завдяки омону та путіну ми спимо спокійно, пишемо коментарі». Ця цитата звичайної російської жінки була взята з потоку коментарів, присвячених черговій спробі росіян попротестувати в січні 2021 року. Насправді її слова відображають ціннісну систему «руського міра»: прагнення стабільності, яку символізує державний апарат, та прихильність до самодержця путіна.

«Руський мір» – це не тільки складні ідеологічні концепти, а те, що супроводжує ледь не щодня, є частиною рутини, адже транслюється по телебаченню, викладається у школі або поститься у соцмережах. Як виявляється, цінності «руського міра» – це не тільки безглуздо відправляти тисячі солдат на чужі терени за ефемерні ідеали.
Детальніше про це читайте у другій частині статті-реквіємі за «руським міром»:

https://telegra.ph/ruskij-mіr-yak-sproba-konstruyuvannya-spіlnoti-na-postradyanskomu-prostorі-requiem-for-an-imperial-dream-CHastina-2-03-16

За даними соціологічного опитування «Рейтинг», 72% українців абсолютно впевнені у тому, що ми переможемо у війні з окупантами, 21% - скоріше впевнені. Непоганий результат для країни, яку четвертий тиждень тероризують балістичними й крилатими ракетами по мирних містах, для країни, що воює з ядерною державою і впевнено тримає лінії фронту під контролем, на окремих ділянках якого навіть ходить у контрнаступи. Проте зневіра все одно є регулярним супутником наших душ у ці важкі часи, тому в цій статті я доведу вам: боятися нічого і ми завершимо справу остаточної деколонізації України не тільки в просторі, але й у головах наших співвітчизників - справу, яку розпочали наші предки 430 років тому.

https://telegra.ph/Bog-lyubit-trіjcyu-03-28

Буча. Колись мирне передмістя Києва, тепер місце злочину всіх росіян проти українців. Назва міста вже на шпальтах світових газет, а доля його мешканців обговорюється на Радбезі ООН. Звірства, скоєні рашистами, змусили Генасламбею ООН проголосувати за призупениння діяльності рф в Раді ООН з прав людини. Той акт геноциду, що відбувся в Бучі, не буде ні забутим, ні пробаченим українцями. Вся нація прагне лише одного - покарання злочинців. Кара має настигнути всіх, де б вони не були та, що вони не робили б.

Українське суспільство вже шукає інструменти, які дозволили б втілити покарання. Багато хто звертає свою увагу на «Моссад» та його операції щодо пошуку нацистських злочинців чи арабських терористів. Досвід розвідки Ізраїлю дійсно може бути корисним для нас, тому пропоную розібратись в чому полягає їх успіх та які реформи нам треба втілити, щоб його повторити.

https://telegra.ph/Gnіv-Bozhij-04-09

Повномасштабна фаза російсько-української війни стала перевіркою на стійкість як української нації, так і російського імперського проекту «русского міра» і росії як держави. Нагадаємо: кількість тих, хто підтримує дії путіна, зокрема агресії проти України, а отже, й тих, хто вірить в успіх «спецоперації», становить 71%. Однак війна, що так чи інакше створює кризові умови, доводить міцність української національної ідеї та слабкість і приреченість російської державності.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/Mіsyac-povnomasshtabnoi-vіjni-perevіrka-na-antikrihkіst-04-07

Нам весь час говорили, що ми якісь недороблені: не маємо національної ідеї. Насправді вона є, але це не те, чого ви очікували. Важливіше для нас є слово бачення, бачення тієї України, яку ти хочеш мати. Як це бачення реально впливає на її будівництво?

Ці питання будуть розглянені у цій статті. Автор спробує показати яким чином працює система очікувань - бачень і як механізм їх розвитку схибив на мовному питанні, яке розгорілося в полярності галичани-біженці.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/SHo-buduyem-Problema-yaka-n%D1%96kudi-ne-pod%D1%96lasya-p%D1%96slya-24-lyutogo-04-16

Російська православна церква далеко відійшла від Божих законів. Попи благославлють вбивць та виправдовують у молитвах геноцид українського народу. Церква і держава захоплені ідеями православного фундаменталізму, який є невід’ємною частиною державної ідеології. В історії його формування розбираємось у статті.

Авторка ілюстрації: Олександра Нечипоренко

https://telegra.ph/Gra-z-vognem-rosіjska-derzhava-і-pravoslavnij-fundamentalіzm-04-27

Російсько-українська війна породила цілу низку питань, які є потреба проговорити. Саме тому спів-головні редактори «Зони відповідальності» Уляна Костенко та Павло Гуль провели інтерв’ю-рефлексію з Анатолієм Дідиком, другим операційним директором ГО «Українські студенти за свободу», засновником проєкту «Голосуй гаманцем» та спізасновником Київгумштабу.

Про волонтерську діяльність після 24 лютого, дух бюрократизму, меми під час війни, ненависть до нон-профіту, добро та зло, критику влади, мусорів та психотерапевта для всієї нації, феномен українського волонтерства, антропологічні дослідження росії, проблему добра та зла у цій війні та світовий порядок дізнавайтеся з цієї глибокої розмови.

Дивитися в Youtube:
https://www.youtube.com/watch?v=2ddSDQEu3Z4

Слухати в Anchor, Слухати в SoundCloud