Одна справа — читати в новинах як нейронки огортають самотніх людей і будують навколо них мур ескапічного егоцентризму (вся ця алгоритмічна запопадливість вимагає нового терміну; щось типу доброзичливого газлайтингу)

Інша — спостерігати це в своєму просторі. Декілька днів тому в політичному чаті зʼявилася людина з шизоафективним розладом (офіційно) та нарцисичною травмою (емпірично). Дискурс детально описувати не буду, там впізнаване егоцентричне месіанство. Цікавіше форма. Людина спілкується через ШІ, які, як він вважає, допомагають йому структурувати думки. А по дорозі активно кивають головою. Наскільки активно? Ну, настільки, щоб побачити в співбесіднику представника таргет-групи, що заслуговує вивчення, а, відновідно, і безкоштовного преміуму. Уявіть, нейронка кормиться цими полотнами запитів і така — опа, наш клієнт. 100% знижка.

Погляньте скріншоти. Ллмки все ще шукають модель своєї монетизації, і напрямок, в якому вони шукають — жахає. Вони відсіюють користувачів, що хочуть покращений гугл і фокусуються на тих, хто обіцяє вічний ретеншен. Залежних, потребуючих неперервної валідації та підтримки. Людину, що й так позбавлена базової соціальної інтеграції, підхоплюють та ведуть під ручки в світ її шизо-фантазій. Така людина — вічний генератор промтів. Вона буде звертатися до свого ші-друга, щоб в черговий раз почути про власну геніальність та вузьколобість бидла, що оточує. Розмова з дзеркалом перетворюється на новий комунікаційний стандарт.

Іноді мені здається, що світ неможливо зробити більш самотнім, ніж він є зараз. Але капіталізм завжди знаходить рішення.

—

(останній скріншот, якщо що — як чатжпт коментує те, що його клієнт погрожував ножем лікарці через свою ваву)

stop making sense (1984)