Ґілл Дж. Флорентійський собор / пер. з англ. М. Прокопович Львів: Видавництво Українського католицького університету 2016, 442 + xxii с. («Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 3).
 ISBN 978-966-2778-62-5
 
Праця присвячена вселенському соборові, що відбувався у Феррарі, Флоренції та Римі в 1438-1445 роках, й укладеній на ньому «Флорентійській унії» між Римом і Константинополем. У цій праці описано широкий історичний контекст собору – і західний, яким була боротьба папства з конциліяристським рухом та Базельським собором, і східний, який визначали гарячкові намагання візантійських імператорів заручитися військово-політичною допомогою Заходу для боротьби проти турків. З опорою на численні першоджерела докладно висвітлено переговори між греками і латинянами про місце та спосіб проведення об’єднавчого собору, а далі й самі соборові наради. Ретельно зіставляючи східні й західні джерела, автор відтворює перебіг богословських дебатів між греками і латинянами, що стосувалися контроверсійних питань.

Шатц К. Загальні собори – віхи історії Церкви / перекл. з нім. О. Конкевич. Львів: Вид­. УКУ 2018. 360 с.
ISBN 978-617-7608-08-9

Історичні й богословські дослідження останніх десятиліть пролили нове світло на історію церковних соборів. Книжка Клауса Шатца синтезує результати цих досліджень і представляє їх у доступній формі. Автор прослідковує передумови, хід та рецепцію основних церковних соборів – як вселенських, так і загальних – у контексті їхньої епохи.

Отці Церкви про багатство і бідність / ред. М. Горяча. Львів: Вид. УКУ, 2018. 360 с. (Витоки християнства, 4: Джерела, 2)
ISBN 978-617-7608-02-7

До збірника ввійшли вибрані святоотцівські твори ІІІ-V століть на тему нерівномірного розподілу благ між багатими і бідними. Натхненням для соціальних проповідей отців є як біблійні тексти: історія про зустріч Ісуса з багатим юнаком, притча про багача і Лазаря, старозавітна історія про виноградник Навота та інші повчання Ісуса Христа, так і соціальні виклики їхньої доби: соціальна несправедливість, поширення лихварства, незавидне становище бідних, хворих і прокажених, потреба доброчиності й милостині.
Збірник призначений як для богословів, священиків, студентів, дослідників, так і для широкого кола читачів – усіх, хто цікавиться соціальною думкою Церкви і ранньохристиянською літературою.

Книга про причини / перекл. з лат. Р. Паранько. Львів: Вид. УКУ, 2018. іiі+84 с.
ISBN 978-617-7608-00-3

«Книга про причини» («Liber de causis») — виконаний наприкінці ХІІ ст. латинський переклад анонімного арабського тексту, котрий постав століттям раніше в мусульманському інтелектуальному середовищі Багдада як опрацювання витягів з трактату «Елементи теології» пізньоантичного грецького філософа-неоплатоніка Прокла. Саме в латиномовній версії цей текст увійшов у культуру європейського Заходу, ставши предметом широкого вивчення, коментування та рецепції у середньовічній християнській філософії. Серед мислителів, які творчо засвоїли та осмислили «Книгу про причини», — Альберт Великий, Роджер Бекон, Тома Аквінський, Йоан Дунс Скот, Майстер Екгарт, Вітелло, Данте.

Григорій Богослов. П’ять слів про богослов’я / перекл. з давньогрец. У. Головач. Львів: Вид. УКУ, 2018. xcviii + 270 c.
ISBN 978-617-7608-06-5

П’ять слів про богослов’я — монументальний витвір богословської думки, духовної інтуїції та ораторської майстерності одного з найвизначніших Отців Церкви — Григорія Богослова, єпископа Назіанзу і архиєпископа Константинопольського. У Словах Григорія знаходимо авторитетний виклад основних догм тріадології, що їх автор з надзвичайною переконливістю розкриває в живій полеміці з представниками єретичних рухів IV століття. П’ять слів про богослов’я — це важлива історична пам’ятка, яка засвідчує певний етап у розвитку християнського віровчення і водночас фундаментальний богословський текст, в якому сучасний читач знаходить позитивне формулювання троїчного богослов’я Церкви.

Бонавентура. Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов’я / пер. з лат. І. Піговська. Львів: Вид. УКУ, 2014. lxiі + 170 с.


І в особистому житті, і в творчості Бонавентурі (1221-1274) вдавалося поєднати, здавалося б, непоєднуване: францисканське покликання до простоти з інтелектуалізмом академічного богослов’я. У виданні представлено чи не найвідоміші твори видатного богослова, який відіграв також значну роль як очільник та ідеолог Чину францисканців. Ці праці можна вважати програмними не тільки для теологічної і містичної системи Бонавентури, але й для його «життєвого проекту» як Францискового послідовника. У праці «Путівник мислі до Бога» Бонавенутра раціоналізує і докладно осмислює містичний досвід і стигматизацію Франциска, вписує їх в авторитетну традицію містичного богослов’я. Трактат «Про приведення мистецтв до богослов’я» становить собою апологію вченості й освіти.

Ансельм Кентерберійський. Монологіон. Прослогіон / пер. з лат. Р. Паранька. Львів: Вид. УКУ 2012. lxvi + 286 c.

«Монологіон» і «Прослогіон» — головні систематичні твори Ансельма Кентерберійського (1033-1109), видатного богослова, Доктора Церкви, святого, одного із засновників схоластичної традиції в західній філософії та теології. У цих творах набула довершеного вияву Ансельмова програма інтелектуального богопізнання; зокрема, в трактаті «Прослогіон» сформульовано й обґрунтовано славнозвісний «онтологічний аргумент» існування Бога, якому судилася довга й сповнена драматизму історія дискусій pro et contra.

Дворник Ф. Фотієва схизма: історія і легенда / перекл. з англ. Р. Скакун. Львів: Вид. УКУ, 2017. 548 с. («Пам’ятки історично-богословської думки», вип. 4).
ISBN 978-966-2778-86-1

У Західній Церкві константинопольського патріярха Фотія тисячу років ганьбили як архиєретика й архисхизматика. Тим часом на Сході його шанували як святого, вченого, зразкового церковного мужа. Франтішек Дворник, наново дослідивши історію Фотієвого патріяршества, повторно зважує всі аргументи, відокремлює факти від домислів, ще раз перевіряє всі свідчення й доходить висновку, що у випадку з Фотієм західні єрархи, каноністи й історики помилялися – Фотій і справді був видатним церковним діячем. У другій частині своєї праці Дворник з’ясовує причини тої несправедливости, жертвою якої став патріярх Фотій.

До світла воскресіння крізь терни катакомб. Підпільна діяльність та легалізація Української Греко-Католицької Церкви / 2-ге вид., випр. і доп. Львів: Вид. УКУ, 2014. 84 с.
ISBN 978-966-27778-23-6

Ця публікація покликана заохотити читача ознайомитися з життям Української Греко-Католицької Церкви в період її переслідувань радянською владою. В основі книжки – матеріали, зібрані Інститутом історії Церкви УКУ, насамперед спогади та інтерв’ю очевидців, документи з державних архівів, світлини з приватних збірок. У них відображені життєві історії греко-католицьких душпастирів, членів чернечих згромаджень, а також мирян від 1946 до 1989 року, коли УГКЦ в СРСР вважалася офіційно ліквідованою і забороненою.

Мончак І. Флорентійський екуменізм у Київській Церкві. Унійна ідея в помісній еклезіяльній традиції / пер. з англ. Р. Скакуна. Львів: Вид. УКУ, 2012. 364 с.

Монографія написана в історично-богословському ключі й ділиться, відповідно, на дві частини – богословську та історичну. Головна тема першої з них – це еклезіологічний аналіз поняття „помісної Церкви” і формулювання на його основі концепції церковної єдности в різноманітності. В історичній частині автор, спираючись на свої богословські висновки, характеризує Київську Церкву як конкретне історичне втілення “помісности” й обстоює тезу про те, що ідея єдности з Римом, проголошена 1439 року у Флоренції, зберігалася в цій Церкві аж до другої половини ХVI століття та послужила підґрунтям для укладення Берестейської унії 1596 року.

Тафт Р. Візантійський обряд. Коротка історія /пер. Р. Скакуна. Львів: Вид. УКУ, 2011. 136 с.

У праці відомого американського літургіста подано огляд найважливіших етапів формування візантійської богослужбової традиції, показано становлення візантійського обряду як тривалий творчий синтез антіохійської, каппадокійської, александрійської та палестинської богослужбової практики. Цей синтетичний погляд на динаміку й процеси становлення візантійського обряду буде цікавим і корисним не тільки для дослідників східнохристиянської літургії, а й для всіх, хто любить і шанує візантійське богослов’я та богослужбову традицію.

Аввакумов Ю.  Витоки унійного богослов’я: Проблема церковної єдності в обрядових дискусіях між Римом і Константинополем в ХІ-ХІІІ століттях / авторизований переклад з нім. О.Конкевича. Львів: Вид.  УКУ, 2011. xvi + 448 с.
 
Книжка присвячена історії літургійно-обрядових суперечок між Римом і Константинополем в ХІ-ХІІІ століттях. На основі детального дослідження численних латинських та візантійських джерел автор розкриває взаємозалежність між обрядом і християнською єдністю, між літургійним богослов’ям та еклезіологією. Обряд спровокував глибокі еклезіологічні роздуми в середньовічному богослов’ї. Формула una fide – diverso ritu, що з’явилась у ХІІ столітті, стала наріжним каменем у богословському фундаменті, на якому виник і донині існує феномен унійних Церков. Унійне богослов’я було однією з найраніших спроб християнської думки запропонувати модель церковної єдності, в якій еклезіальна реальність перетворюється з уніформної та монолітної структури в багато культурну спільноту помісних Церков sui juris.

Шафран Р. Синоди Києво-Галицької митрополії (1596-1991): Організаційно-душпастирський аспект. Львів: Свічадо, 2008. 296 с.

Автор цієї праці поставив собі за мету на основі джерел – рішень та постанов синодів Києво-Галицької митрополії – дослідити та проаналізувати розвиток та організацію душпастирської діяльності Київської Церкви. Досі в українській канонічно-богословській літературі не було жодної цілісної монографії на таку тему. Зазвичай дослідники цієї проблематики, аналізуючи питання синодальної діяльності Київської Церкви, а також розвитку її душпастирських структур, зосереджуються тільки на деяких аспектах, не опрацьовуючи згадану тематику загалом. З’ясування цієї теми дасть можливість краще зрозуміти фундаментальні правди, пов’язані з історією та організаційною структурою Київської Церкви.

Соціально зорієнтовані документи Української Греко-Католицької Церкви (1989-2008) / заг. ред. Л. Коваленко. Львів: Вид. УКУ, 2008. xxviii + 711 с. (Джерела християнського суспільного вчення та служіння, 1)
 
У першому томі серії «Джерела християнського суспільного вчення та служіння» вперше зібрано та представлено разом офіційні документи і матеріали, що унаочнюють позицію Української Греко-Католицької Церкви після її легалізації щодо суспільних питань. Збірник містить, зокрема, звернення предстоятелів, рішення синодів і соборів, заяви комісій, а також документи, видані спільно з іншими Церквами та релігійними організаціями.

Церква і соціальна комунікація: Найголовніші документи Като­лицької Церкви про пресу, радіо, телебачення, інтернет та інші медіа / упор. і наук. ред. М. Перун. Львів: Вид. УКУ, 2004. 440 с.

Цей збірник — перше в нашій країні видання українською мовою най­головніших документів Католицької Церкви у сфері соціальної комунікації за 1936-2003 роки. Про підходи Церкви до питань кіно, радіо, телебачення, журналістики, реклами, книговидавництва, аудіовізуальної продукції, ком­п’ютерної мережі тощо йдеться у вміщених тут папських енцикліках, декреті Другого Ватиканського Собору, документах Папської Ради у справах соціаль­ної комунікації та інших інституцій Ватикану, посланнях Святіших Отців з нагоди щорічного Всесвітнього дня комунікації, а також у документах окремих місцевих Церков чи Єпископських Конференцій.
Видання цієї книги є актуальним як для відродження та розвитку церков­ної діяльності у сфері соціальної комунікації, так і для всіх зацікавлених робо­тою й проблемами мас-медіа.

Баркер А. Як стають мунітами: добровільно чи їм промивають мізки? / Пер. з англ. О. Дем’янчук. Київ: Вид. Р. Халікова, 2024. 562 с.
ISBN 978-617-8310-26-4
 
У книзі британська соціологиня Айлін Баркер досліджує феномен релігійного руху мунітів (Церква Об'єднання), зосереджуючись на питаннях вибору та промивання мозку. Баркер аналізує, чи дійсно приєднання до цього руху є результатом особистого вибору або ж наслідком маніпуляцій та психологічного впливу. Використовуючи методи соціологічних досліджень, авторка спілкується з членами руху, їхніми родичами та критиками, надаючи збалансований погляд на це складне питання. Книга є важливим внеском у розуміння сучасних релігійних рухів та соціальної динаміки, що стоїть за ними.

Шюре Е. Великі посвячені: Нарис езотерики релігій. Київ: Арій, 2024. 420 с. (Таємниці історії)
ISBN 978-966-498-855-8
 
Пропоноване видання знайомить читача з головною працею Едуарда Шюре (1841–1929) — французького письменника, філософа, музикознавця та історика, автора романів, п’єс, історичних, поетичних та філософських творів. Саме «Великі посвячені» принесли автору всесвітню славу та були перекладені багатьма мовами світу.
Читач довідається про життя, долі, світогляд і одкровення великих засновників світових релігій і філософів, ідеї яких мали колосальний вплив на історію людства. Основна думка, якою пронизана ця книга — у всі часи, у всі епохи існує непереборна жага людства до світла Великої Душі, що не гасне. Власне, всі Великі Посвячені приходили в різні періоди лише з єдиною метою — дати поштовх людству до саморозвитку.

Ґживоч К., Прусак Я. Підіть кудись на самоту. Усамітнення, спільнота і досвід Бога / Пер. Пер. Т. Різун. Львів: Свічадо, 2024. 144 с.
ISBN 978-966-938-735-6

Яка різниця між усамітненням і самотністю?
Як усамітнення відкриває нам правду про нас і наші стосунки з Богом?
Як полюбити себе, якщо у житті ми досвідчили відкинення?
Наскільки важливе усамітнення у близьких стосунках?
Чому краще молитися коротше, ніж довше?
Що спільного між усамітненням і християнською спільнотою?
Отець Кшиштоф Ґживоч та отець Яцек Прусак запрошують до роздумів на тему зрілости, молитви та усамітнення, що для багатьох із нас є хлібом насущним. Глибокі богословські та психологічні знання авторів, а також доступна форма викладу роблять книжку корисною для кожного, хто хоче поглибити свої стосунки з Богом, собою та іншими людьми. Для кожного, хто хоче знайти Бога навіть у тому, що в його житті важке і сповнене страху.