Термін soft power описав Джозеф Най — як здатність країни впливати на інших не силою, а привабливістю: культурою, ідеями, стилем життя. Китай цю ідею перетворив на стратегію — масштабну, централізовану й добре профінансовану. Але на відміну від Заходу, китайська "м’яка сила" часто має жорстке підґрунтя.

Через Інститути Конфуція Китай просуває свою мову й культуру по всьому світу. Вони виглядають як культурні центри, але насправді уникають тем, що кидають тінь на КНР — Тайвань, Тибет, цензура. Те саме з глобальними медіа — канали CGTN чи China Daily транслюють позитивний імідж, уникаючи критики влади. На великих платформах 👍 та 🎵присутні команди модераторів, які шукають правопорушників. Негативний коментар з політичним контекстом, може бути розцінений як неприязнь до влади

Один з важливих інструментів — освіта. Китай приваблює студентів із країн, які не мають доступу до західної освіти. Так формується нове покоління лояльних еліт, готові інвестувати власні ресурси та сили в економіку 🇨🇳

Через інфраструктурну ініціативу «Один пояс, один шлях» Китай будує дороги, залізниці, порти в бідних країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Але зазвичай, вони не мають змоги оплатити борги, тому розплачуються політичною залежністю, і мовчазною підтримкою Китаю на міжнародній арені 🏟️

🔻
М’яка сила Китаю — це цілеспрямована стратегія розширення впливу через культуру, освіту, медіа та економічну присутність. Вона реалізується централізовано, з чіткими політичними цілями: зміцнити міжнародні позиції, посилити підтримку на глобальній арені та сформувати сприятливе ставлення до китайської моделі розвитку. Основна мета — не взаєморозуміння, а зміна балансу впливу у світі на користь Китаю.

🤫🤫🤫
@redpowersun