Весь цей ранок якось дивно не міг нічим завершитись, ніби щось розладналось у механізмах, якими я керувався. Щось не складалось. Я мовби стояв у просторому приміщенні, до якого запустили якихось не відомих мені людей, а після цього вимкнули світло. І хоч приміщення було мені знайомим, присутність цих чужих людей, котрі стояли поруч і мовчали, щось від мене приховуючи, насторожувала. Ладно, подумав я, вже засинаючи, — в разі чого завжди можна поїхати додому.

Сергій Жадан «Ворошиловград»

Інша, кольору промислової міді, говорила нервово й нерозбірливо, ніби маючи повне горло річкового каміння, дослівно назвалась так — Бгалинда Бгедоробна, значити це мало, вочевидь, Галина Федорівна абощо, але про себе я її назвав Брунгільда Петровна, і називати її якось інакше моя свідомість навідріз відмовлялась.

Сергій Жадан «Ворошиловград»

Я рада, і в той же час жалкую. Я жалкую, тому що ця поїздка була така приємна, а я завжди жалкую, коли приємні речі закінчуються. Щось приємне може статися потім, але Ви ніколи точно не знаєте. І так часто відбувається, що це може бути не зовсім приємне.

Люсі Монтгомері «Енн із Зелених Дахів»

Спокій — перша передумова успішного виходу з будь-якої небезпечної ситуації.

Карл Май
«Віннету І»

Помирання і вбивання так сильно шкодять організмові, що лише зрідка вдається це пережити.

Карл Май
«Віннету І»

— До речі, кінь вам теж знадобиться, але купувати його тут не варто: коні тут погані й дуже дорогі. А далі у прерії будь-який фермер продасть вам недорого хорошого коня. А от сідло треба купити тут.
— Боже мій! Ви хочете, щоб я, як і ви, ходив із сідлом на спині?
— А що тут такого? Ви соромитеся з’являтися так на людях? Та кого це обходить? Якщо я ношу сідло на спині, значить, мені так подобається. А захочу, куплю диван і буду тягати його по прерії, щоб час від часу відпочивати на ньому. І змушу розкаятися кожного, хто наважиться посміятися з мене. Соромно має бути хіба через несправедливість або гріх.

Карл Май
«Віннету lІ»

— Є тут хто-небудь? — запитав я, насилу повертаючи язик.
— І навіть не хто-небудь, а я власного персоною, качка б мене копнула! Я завжди вважав, що я — це краще, ніж хто-небудь.

Карл Май
«Віннету lІ»

Він регоче безперестанку, але хто з дитинства має кислу пику, то це погана ознака для майбутнього.

Шарль де Костер
«Легенда про Уленшпігеля»

— Чим ти думаєш нас потішити?
— Літатиму в повітрі, — відповів Уленшпігель.
— Як же ти це зробиш? — запитав маркграф.
— А чи ви знаєте, що коштує менше ніж булька з мила, коли вона лусне?
— Ні, не знаю, — відповів маркграф.
— Розкрита таємниця, — відповів Уленшпігель.

Шарль де Костер
«Легенда про Уленшпігеля»

Ой лихо! Чи то ж не жорстоко, чи то ж справедливо, що вона мститься на мені, невинному бідоласі, за те, що не знайшла собі жениха, бо дуже бридка?

Шарль де Костер
«Легенда про Уленшпігеля»

Ви чуєте? «Жити» — це моє гасло,
І жити — у світлі дня.
Одна шкура — то моя власна,
А друга — сталева броня.

Шарль де Костер
«Легенда про Уленшпігеля»

– Що ж тепер? – запитав брат Августин, такий пригнічений, що в нього ставало серце і зупинялося дихання, від чого його бородате обличчя набуло дивовижного синюватого відтінку.
– Почнемо все спочатку, – відповів пан Янек Кукань із Кукані.
– Але ж це ще сім років праці! – задихаючись вигукнув чернець.
Пан Янек відповів чудовою формулою, яку історія вкладає в уста тільки найзначніших своїх мужів:
– Саме тому ми не маємо права гаяти ані секунди.

Владімір Нефф «Королеви не мають ніг»

Коли Петр зрозумів, що його звалив з ніг звичайнісінький землетрус, він відчув полегкість, бо спершу був подумав, що хтось навмисне збив його з ніг; природні катастрофи не такі страшні, як людська підступність і злоба.

Владімір Нефф «Королеви не мають ніг»

Коли справа доходить до конфлікту між розумом і справедливістю, то це означає, що або з розумом, або зі справедливістю щось не гаразд.

Владімір Нефф «Королеви не мають ніг»

Вважаю себе щасливою людиною, яка може собі дозволити заробити сьогодні рівно стільки, скільки потрібно на завтра.

Карл Май «Віннету ІІІ»

Момент, коли жінка усвідомлює, що не має нічого, заради чого варто жити — ні любові, ні обов’язку, ні мети, ні надії, — є для неї гіркішим за смерть.

Люсі Монтгомері «Блакитний замок»

Яка це розкіш, коли можеш говорити правду! Можливо, я не зроблю багато з того, чого хочу, але не робитиму нічого того, чого не хочу.

Люсі Монтгомері «Блакитний замок»

Типово американське й доволі сумне, воно віддзеркалює вічну надію на те, щоб стати такою, як Атланта, дарма що нема таланту й несила підкорятися самодисципліні. А люди ж то стають сильними особистостями саме завдяки цим чеснотам.

Френсіс Фіцджеральд
«Я віддав би життя за тебе»

Не намагайся знати більше, ніж дозволяє тобі здоров’я.

Владімір Нефф
« Перстень Борджіа»

...імпровізація вдається тільки тоді, коли її грунтовно приготувати.

Владімір Нефф
«Перстень Борджіа»