Земля, виходить, водночас і пустельна й багата. Багата оазами дружби, потаємними, скритими оазами, до яких нелегко дістатись і до яких, одначе, не сьогодні-завтра неодмінно приводить нас наше ремесло. Можливо, життя й відриває нас від товаришів, не дає нам багато думати про них, а все одно вони десь є — не дуже знаєш, де саме, проте десь є, мовчазні і забуті, але такі вірні! І якщо наші дороги сходяться, як щиро вони радіють, як весело термосять нас!

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

- От що, - ска­зав він ти­хо, - кілька років то­му по­ча­лась но­ва епо­ха. Це бу­ли прек­расні, не­за­бутні дні. Я тоді був зовсім хлоп'яком. Але я й тоді по­чув цей надз­ви­чай­ний гро­хот… Чо­го ж мені так скуч­но? І сьогодні стоїть ту­ман, і завт­ра бу­де ту­ман. І в цих ту­ма­нах я нічо­го не ба­чу. Де ж моя епо­ха? От­же, до по­ба­чен­ня, то­ва­ри­шу, - рап­том, по­вер­та­ючись, ска­зав Хло­ня. - Піду шу­ка­ти своєї епо­хи!

Микола Хвильовий «Повість про санаторійну зону»

Мені все ще здавалося неймовірним, що все минулося так добре, і я дав собі слово бути завтра таким серйозним, як, приміром, генеральний директор похоронного бюро.

Еріх Ремарк «Три товариші»

Чоловік з елегантною зачіскою. Каштанове волосся пересіяне сивиною. Дорога сумка, дороге взуття. Дуже доречне вбрання. Дивиться під ноги, погляд зосереджений. Аналізує. У нього добрі очі. Здається, він таки щасливий. На нього вдома чекає сім’я. Якщо в чоловіка такі добрі й спокійні очі, в нього обов’язково є надійна опора.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Вийшовши з крамниці, ми пішли подивитися на собор. Кон заявив, що це чудовий взірець чогось, — не пам'ятаю, чого саме.

Ернест Гемінґівей «Фієста»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Еріх Ремарк «Іскра життя»

Справді-бо, ніхто ніколи не замінить втраченого товариша. Давніх друзів собі не створюють. Нема скарбу дорожчого, аніж спільні спогади, пережиті разом тяжкі години, сварки, примирення, душевні поривання.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Його олівець притупився, тож він підточує його над попільничкою. Я подумки всміхаюся й вирішую, що це найправильніше її використання.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

— Та й справді! Грамофон — це ніби щось подібне до альбома на вірші; раніш писали туди вірші, а тепер дарують пластинки. Коли мені хочеться про щось згадати, то тільки поставлю пластинку з тих часів — і все переді мною знову оживає.
Я глянув на купи пластинок, що лежали на долівці.
— Якщо по цьому міряти, то у вас, Ерно, мабуть, чимало згадок...
Підвівшись, вона провела рукою по своєму рудуватому волоссю.
— Так, — сказала вона, відсунувши ногою купу пластинок, — але нехай би краще була одна, та справжня...

Еріх Ремарк «Три товариші»

Як важко підшукати слова, коли дійсно є що сказати.

Еріх Ремарк «Три товариші»

Та й взагалі — не треба впадати в гістерію, а треба йти проти всього з відкритим чолом, навіть проти найстрашнішого.

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Розділ 21
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Але сьогодні нас мучить спрага. І тільки сьогодні ми робимо відкриття: криниця, про яку ми знали, ніби осяває все довкола. Так жінка, навіть не показуючись, може надати чарівності всьому дому. Криниця сягає далеко, мов кохання.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Благословенна щедрість! Все від неї,
Від щедрості думок, сердець і рук.
Краса сповита матір’ю-землею
Від щедрості страждань її і мук.

І ми народжені од щедрості любові,
Нас годувала щедрість матерів.
Ми теж її вихлюпувать готові
Із душ своїх, мов рибу з ятерів.

І все ж прожити, певне, так годиться,
Щоб старість не промовила, бува:
— Ти був, козаче, щедрим на дурниці
І на красиві та пусті слова!..

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Глянеш на якусь шафу і здогадуєшся, що досить прочинити її дверцята — і звідти поваляться паки пожовклих листів, прадідусеві квитанції, зв'язки ключів — їх куди більше, ніж у всьому домі замків, і до жодного замка вони, звісно, не підходять. Ключі настільки непотрібні, що збивають з пантелику, і в уяві постають підземелля, заховані скрині, скарби старовинних золотих монет.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

— А чого це в тебе меланхолія?
— Та отак просто. Бо темніє. Порядна людина завжди впадає в меланхолію, як тільки вечоріє. Не з яких-небудь причин, а так... Хтозна й чого...

Еріх Ремарк «Три товариші»

Джером Селінджер «Ловець у житі»

Правда, не варт усього переймати, що по воді пливе.

Михайло Коцюбинський «На віру»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»