На мить вона зупинилася біля дівчини й провела зморщеною, порепаною рукою по золотистому волоссю, а тоді ніжно торкнулася щоки. Вона усміхалася. Так відкрито, щиро,любовно, що Мар’яна точно знала, що бабуся не тримає на неї зла. Вкотре ця стара, неграмотна жінка читала думки й мовчки на них відповідала.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

— Ти хочеш знати: що робити, коли щось накоїв? Ніколи не перепрошуй, малий! Нічого не кажи. Посилай квіти. Без листів. Самі квіти. Вони покривають усе. Навіть могилу.

Еріх Ремарк «Три товариші»

З две­рей пах­ну­ло сіном. Анарх заліз на сіно­вал і, ко­ли ліг, по­чув млос­ний за­пах чеб­ре­цю: він був гли­бо­кий, мов мисль, і су­хий. Так пах­нуть і сте­пові мо­ги­ли, і буй­ний трав­не­вий цвіт. «Так, ма­буть, пах­не й смерть», - чо­мусь по­ду­мав він. А дух­мяні по­то­ки чеб­ре­цю тек­ли й тек­ли.

Микола Хвильовий «Повість про санаторійну зону»

Місяць високо підбився над фабричним дахом. Він дедалі яснішав і висів тепер на гілках сливи, як жовтий лампіон. Гілки ледь погойдувалися на слабкому вітрі.
— Дивна річ, — сказав, трохи помовчавши, Ленц, — чого це ставлять пам’ятники різним людям, а чому не місяцеві або такому ось усіяному цвітом дереву…

Еріх Ремарк «Три товариші»

Не знаю, що зі мною діється. В небі стільки зірок-магнітів, а сила тяжіння прив'язує мене до землі.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Аби ідея зазнала успіху, аби вона стала корисною та мала довготривалий ефект, аудиторія повинна:
1. Звернути на неї увагу (Несподіваність)
2. Зрозуміти та запам'ятати її (Конкретність)
3. Погодитись з ідеєю/повірити в ідею (Достовірність)
4. Перейнятися ідеєю (Емоційність)
5. Діяти відповідно до неї (Розповідність)

Чіп Хіз, Ден Хіз «Приліпи! Ефективність ідей»

...а душа ж потребує собі рівних, щоб у часи критичні черпати собі силу з їхньої сили, щоб кріпити себе снагою душі іншої.

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Для чого потрібна алгебра?

Чіп Хіз, Ден Хіз «Приліпи! Ефективність ідей»

Я потрапив у скрутне становище: очима кидав злісні погляди на цю комедію материнських почуттів, що її розігрували переді мною сусідки, а устами силкувався говорити в слухавку привітні слова, — отже, від маківки до носа я був як гроза, а від носа до підборіддя — як залитий сонцем весняний краєвид…

Еріх Ремарк «Три товариші»

Дівчині хотілося озирнутися назад, але позаду горіли мости, а диму вона не любила. Від нього завжди різало в очах.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

...У цьому й полягає перевага світу ідей: будь-хто з нас правильною позицією та правильним повідомленням може забезпечити успіх власному задуму.

Чіп Хіз, Ден Хіз «Приліпи! Ефективність ідей»

Земля, виходить, водночас і пустельна й багата. Багата оазами дружби, потаємними, скритими оазами, до яких нелегко дістатись і до яких, одначе, не сьогодні-завтра неодмінно приводить нас наше ремесло. Можливо, життя й відриває нас від товаришів, не дає нам багато думати про них, а все одно вони десь є — не дуже знаєш, де саме, проте десь є, мовчазні і забуті, але такі вірні! І якщо наші дороги сходяться, як щиро вони радіють, як весело термосять нас!

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

- От що, - ска­зав він ти­хо, - кілька років то­му по­ча­лась но­ва епо­ха. Це бу­ли прек­расні, не­за­бутні дні. Я тоді був зовсім хлоп'яком. Але я й тоді по­чув цей надз­ви­чай­ний гро­хот… Чо­го ж мені так скуч­но? І сьогодні стоїть ту­ман, і завт­ра бу­де ту­ман. І в цих ту­ма­нах я нічо­го не ба­чу. Де ж моя епо­ха? От­же, до по­ба­чен­ня, то­ва­ри­шу, - рап­том, по­вер­та­ючись, ска­зав Хло­ня. - Піду шу­ка­ти своєї епо­хи!

Микола Хвильовий «Повість про санаторійну зону»

Мені все ще здавалося неймовірним, що все минулося так добре, і я дав собі слово бути завтра таким серйозним, як, приміром, генеральний директор похоронного бюро.

Еріх Ремарк «Три товариші»

Чоловік з елегантною зачіскою. Каштанове волосся пересіяне сивиною. Дорога сумка, дороге взуття. Дуже доречне вбрання. Дивиться під ноги, погляд зосереджений. Аналізує. У нього добрі очі. Здається, він таки щасливий. На нього вдома чекає сім’я. Якщо в чоловіка такі добрі й спокійні очі, в нього обов’язково є надійна опора.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Вийшовши з крамниці, ми пішли подивитися на собор. Кон заявив, що це чудовий взірець чогось, — не пам'ятаю, чого саме.

Ернест Гемінґівей «Фієста»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Еріх Ремарк «Іскра життя»

Справді-бо, ніхто ніколи не замінить втраченого товариша. Давніх друзів собі не створюють. Нема скарбу дорожчого, аніж спільні спогади, пережиті разом тяжкі години, сварки, примирення, душевні поривання.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Його олівець притупився, тож він підточує його над попільничкою. Я подумки всміхаюся й вирішую, що це найправильніше її використання.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

— Та й справді! Грамофон — це ніби щось подібне до альбома на вірші; раніш писали туди вірші, а тепер дарують пластинки. Коли мені хочеться про щось згадати, то тільки поставлю пластинку з тих часів — і все переді мною знову оживає.
Я глянув на купи пластинок, що лежали на долівці.
— Якщо по цьому міряти, то у вас, Ерно, мабуть, чимало згадок...
Підвівшись, вона провела рукою по своєму рудуватому волоссю.
— Так, — сказала вона, відсунувши ногою купу пластинок, — але нехай би краще була одна, та справжня...

Еріх Ремарк «Три товариші»