Людина, що продає своє сумління менше, ніж за шестизначну цифру, падає у власних очах. Принаймні так вважаю я. Заради мільйона ще можна б ризикнути. Та й то — після цього спокійно не спатимеш…

Роберт Стівенсон «Корабельна катастрофа»

Ніщо так не розвиває підозри, як постійне стеження: досить людині, за якою ми назираємо, висякатись — і ми вже ладні звинуватити її в чорних замірах.

Роберт Стівенсон «Корабельна катастрофа»

Я не з тих, хто закохується з першого погляду. Але Стамбул мене зачарував - я люблю це місто від самого ранку, навіть сильніше, ніж учора. Саме вчора ввечері я прилетіла сюди й одразу захопилася. Минула лише одна ніч, а всередині вже визріло щось схоже на любов. Це трохи дивно, але я намагаюся ні про що не думати. Любов усе одно неможливо осмислити, хоч як старайся.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Усміхнулася тому, що - ні, звичайно, я йому про це не сказала - дуже люблю розмовляти з дітьми. Вони завжди зайняті чимось таким важливим: бавляться, будують піщані замки, збирають мушлі, сміються, бігають і водночас непомітно для всіх ростуть і дорослішають. Вони кажуть дурниці, які чомусь завжди мають сенс. Принаймні, дарують радість слухачам. Мені - то вже однозначно.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

- От знаєш, що прекрасне в друзях?
- Ти мені не просто подружка, ти мені - як сестра!
- І того ти вирішив, що можна мене перебивати? І з чого ти взагалі взяв, що мова про тебе?
- А я помилився?
- Ні.
- Ну от. То що в мені прекрасне?
- Що коли в тебе є нагода показати мені язика, то ти питаєш, як у мене справи.
- А знаєш, що в сестрах незрозуміле?
- М-м?…
- Що коли в них питаєш, як у них справи, то вони заговорюють тобі зуби.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Шарф вийшов пухким і майже невагомим, але все ж таким теплим і затишним. Візерунок удався досконало, а клубочок ниток зменшився до розміру ну зовсім маленького, ще, мабуть, сліпого кошеняти. З нього вона виплела камізельку для свого улюбленою горнятка - щоби не так обпікало пальці й довше зберігало тепло. А якщо чесно, то просто заради краси.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

А перед теплом ніщо не встоїть, навіть гаманець.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

...щоб зберегти свою доброчесність? Хіба ви не знаєте трьох найцінніших речей у житті?
— Як же мені їх знати, пане верховний прокуроре, коли я ще не знаю самого життя?
— Доброчесність, наївність і молодість, — проголошує Ґеорґ. — Хто раз позбудеться цих якостей, той уже більше ніколи не матиме їх. А що може бути безнадійніше за досвід, старість і голу інтелігентність?
— Бідність, хвороба й самотність, — заперечую я і стаю вільно.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

Співчуття – кепський товариш подорожі, та ще гірший у ролі мети.

Еріх Ремарк «Життя у позику»

— Війна скінчилась чотири з половиною роки тому, — повчально говорить він. — Тоді безмежне лихо зробило нас людьми. Сьогодні ж безсоромне полювання за наживою знову перетворило нас на розбійників. І, щоб замаскувати це, нам тепер потрібен лоск.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

— Я й сам це знаю. Я не ідіот.
Нам нічого відповісти на це. Тільки ідіоти завжди таке твердять. А їм перечити — безглуздо.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

Це товар для заможнішого середнього стану — роботодавців, комерсантів, власників більших крамниць і, звичайно, для мужніх невдах — вищих чиновників, яким, так само як і дрібним, щоб не принизити своєї гідності, доводиться витрачати на смерть більше, ніж вони заробляли за життя.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

– Як на мале село товариство здається доволі міжнародним, – зауважив Клерфе.
– Бо таке і є. Смерть так і не стала шовіністкою.

Еріх Ремарк «Життя у позику»

Людина не може жити чужим розумом. Люди живуть почуттями, а для почуттів байдуже, хто має рацію.

Еріх Ремарк «Життя у позику»

Дивно, однак якби родичі багатьох покійників піклувалися про них за життя хоч наполовину так, як піклуються тоді, коли це вже все ні до чого, ті радо відмовилися б від найдорожчого склепу — але така вже людська вдача: ми цінуємо по-справжньому тільки те, чого не маємо.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

В цьому не було нічого дивного: в будинку для божевільних знайомитись одне з одним не треба: тут не зважають на формальності, люди розмовляють, коли хочуть і без якихось довгих вступів. Говорять одразу про те, що спадає на думку, не турбуючись, чи їх розуміють, — то вже справа другорядна. Тут навіть не думають переконувати чи пояснювати: просто стоять собі й говорять. Часто двоє людей розмовляють між собою про зовсім різні речі і чудово розуміють одне одного, бо жоден з них не слухає, що каже інший.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

...а сьогодні грубі манери може собі дозволити тільки той, у кого є товстий гаманець, щоб прикрити їх.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

...смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті, — чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих.

Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск»

Што значить проста мужва? Ніякого понятія нєту, ніякой делікатной хвантазії... так і пре! А вот у меня в галавє завсегди такий водеволь, што только мерсі, потому — образованний чоловєк!

Михайло Старицький «За двома зайцями»

–Хіба ж вас не Сірком дражнили та й тепера дражнять усі на Подолі?
–Не Сірко, а Сєрков!
–Куди ж пак? Запаніли наші! А в однім чоботї ходите!
–Я в своїй хаті властен і голий ходити!

Михайло Старицький «За двома зайцями»