Пам’ятайте, ніхто не приписує випадковості свій успіх — тільки невдачу.

Насім Талеб
«Обдурені випадковістю»

У слави є цікава властивість, яка має власну динаміку. Актор стає відомий певній частині глядачів тому, що він відомий іншій частині глядачів. Динаміка такої слави зростає по спіралі, яка може початися на перших пробах, де вибір буває обумовлений безглуздими дрібницями, відповідно до настрою екзаменатора в цей день.

Насім Талеб
«Обдурені випадковістю»

Прозріння у стосунках з випадковістю настало тоді, коли я усвідомив, що недостатньо розумний і сильний для того, щоб хоча б спробувати перемогти свої емоції.

Насім Талеб
«Обдурені випадковістю»

—  Для тих, хто ніколи не торкається книжки,  — або руки не  доходять, або нецікаво читати,  — ми видаємо інформацію, організовану по пунктах. Наприклад «П’ять умов успіху» або «Вісім технік для саморозвитку». Люди не  здогадуються, що їх шиють у  дурні, що такі книжки ніколи не  зарадять їхньому розвитку. Та важливо інше: моєї мети продавати книжки досягнуто.

Сосуке Нацукава
«Кіт, що рятував книжки»

Я часто сиджу в своєму космічному кораблі й багато читаю про дзен-буддизм, про йогу, про тибетський та індуїстський містицизм. «Заходьте в тишу якомога частіше, залишайтеся в ній якомога довше». Ось про що насправді там ідеться. Це все способи убезпечення свідомості від балаканини.

Роберт Шеклі
«Нотатки про Лангранак»

Зрозуміти означає описати причиново-наслідковий ланцюг. Спроможність спрогнозувати — мірило того, чи справді такий ланцюг виявлено. А кореляція, що вказує на точність прогнозу, є мірою того, яку частку цієї причиновості ми можемо пояснити.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Хоч би який був результат щойно він стає реальністю, причиново-наслідкове мислення змушує сприймати його як цілком поясненний і, власне, передбачуваний.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Незалежно від справжніх причин вашого переконання, ви будете схильні приймати будь-який аргумент, який його підтверджуватиме, навіть коли аргументи неправильні.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Патрицій Анк-Морпорка сидів у своєму простенькому кріслі з яскравою посмішкою дуже зайнятої людини, яка наприкінці важкого робочого дня раптом знайшла у своєму записнику нагадування: «19:00–19:05 — бути веселим, розслабленим та радіти людям».

Террі Пратчетт
«Озброєні»

Він уже багато років керував успішною забігайлівкою, завжди усміхаючись, ніколи не даючи в борг і розуміючи, що більшість його клієнтів вважають, що їжа повинна включати чотири групи харчових продуктів: цукор, крохмаль, жир та підгорілі хрусткі шматочки. Тут потрібен баланс.

Террі Пратчетт
«Озброєні»

Вчися ставитися до життя простіше, пташко. Світ постійно змінюється. Вчися давати собі з цим раду. Якщо всім перейматися, станеш дурною і нещасною – що в цьому доброго?

Елізабет Ґілберт
«Місто дівчат»

З певного віку ми всі ходимо цим світом у тілах, скроєних із таємниць, сорому, смутку і давніх незагоєних ран. Через усі ці страждання наші серця стають зболені й понівечені, та все ж ми сяк-так тягнемо лямку далі.

Елізабет Ґілберт
«Місто дівчат»

Люди, що страждають від нервових розладів, не застосовують принцип наукової ощадливості, тобто найпростішу теорію, яка пояснює певну сукупність фактів. Вони впадають у бароковість.

Філіп Кіндрет Дік
«Валіс»

Значення слів, таких як «великий» і «маленький», повністю залежить від системи відліку. Наприклад, ми можемо зрозуміти таке твердження, як «велика миша видерлася по хоботу маленького слона».

Деніел Канеман
«Шум»

Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками.

Мігель де Сервантес
«Дон Кіхот»

Мандрований рицар без любові — то все одно, що дерево без листу й овочу або тіло без душі.

Мігель де Сервантес
«Дон Кіхот»

— Цих книжок не треба палити, як тамтих: вони не роблять та й не робитимуть такої шкоди, як рицарські романи. Се твори цілком пристойні, вони нікому нічим не загрожують.
— Ох, добродію,— впала в річ небога,— краще буде, як ви і їх на ту кару засудите, бо як вилікуються мій дядько від тої рицарської мани, то їх іще, боронь Боже, на вірші потягне, і забандюриться їм стати пастушком: ходитимуть усе гаями та лугами, співатимуть, у сопілочку свистітимуть або ще й самі поетом зробляться, а то, кажуть, хвороба заразна і невигойна.

Мігель де Сервантес
«Дон Кіхот»

Воно таки й справді краще в себе вдома хліб із цибулею без жадних церемоній та антимоній уминати, аніж гиндичку в гостях, що і помалу жуй, і потроху пий, і раз по раз утирайся, і не чхни, не кашляни, і ще чогось такого не зроби...

Мігель де Сервантес
«Дон Кіхот»

Хто б міг подумати, що після тих страшенних ударів, що ви завдали нещасному мандрованому лицарю, доведеться в свою чергу і нам кийового бою цілий град на спини прийняти?
— Тобі ще, Санчо, нічого,— зауважив Дон Кіхот,— бо для твоєї спини така халепа не первина, а моя ж то делікатніша, звична до батисту й тонкого голландського полотна, то їй ця лиха пригода дужче дошкуляє. Якби я не гадав,— та що це я кажу? — якби я не був цілком певним, що всякі такі недогоди невідлучні від нашого збройного ремесла, то я був би вмер отут на місці з досади.

Мігель де Сервантес
«Дон Кіхот»

...на вишнях у червні проростають зорі...

Микола Хвильовий
«Редактор Карк»

(«Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933»)

Знаєте: колись я вийшов із цеху на повітря після нічної зміни. Цокотіли молотки, гуділи машини, і все задумливо. А вгорі одне небо з зорями – і тільки. За заводським парканом тиша – ніч. Тоді в голові мудро, тоді в серці мудро, тоді я цар життя, і моя голова підпирає темно-синю височінь.

Микола Хвильовий
«Редактор Карк»

(«Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933»)