Люди, які вважають себе здатними на неймовірно високий рівень точності в прогнозуванні, не просто надмірно самовпевнені. Вони не просто заперечують ризик шуму й зміщення у своїх судженнях і не просто вважають себе кращими за простих смертних. Вони вірять у передбачуваність подій, які насправді непередбачувані, неявно заперечуючи реальність невизначеності. У термінах, які ми використовуємо тут, таке ставлення означає заперечення незнання.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Сьогодні ви ходите в театр, але вже за кілька років під вашими вікнами цілком можуть пролунати перші постріли у війні всіх проти всіх за вбогі ресурси.

Макс Кідрук
«Теорія неймовірності»

Маленьких дітей люблять найбільше, але при цьому їх найчастіше розуміють неправильно.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Як і у випадку з фізичним розвитком, психологічне зростання не гарантоване, якщо не будуть створені правильні умови.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

На жаль, ми не можемо прискорити, наказати, вимагати, підстьобнути, підштовхнути, витягнути, домогтися підкупом, погрозами або винагородами, задобрити або дати якусь пігулку, щоб діти нарешті виросли.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Правильний розвиток вимагає терпіння і довіри. Проблема з підштовхуванням і контролем полягає в тому, що вони заважають давати дітям те, що їм дійсно потрібно, і створюють напружене середовище, в якому дітям здається, що з ними щось не так. Коли маленьких дітей дуже рано штовхають до незалежності, це змушує їх чіплятися за нас через почуття небезпеки.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Наприклад, можна змусити маленьких дітей говорити «пробач» або «дякую», але це не викличе у них почуттів каяття або подяки. Вони і самі відчувають нещирість такої ввічливості і говорять одне одному невдоволено: «Скажи "вибач" по-справжньому!» Коли ми змушуємо їх говорити «пробач» або «дякую», ці слова виявляються відірваними від тієї емоції, яка має керувати ними, небайдужості й турботи.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Дитину можна навчити різним сценаріям, щоб вона виглядала вихованою, але це буде поведінка, позбавлена будь-якої глибини.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Маленькі діти не роблять кілька справ одночасно, не думають двічі й не говорять нічого подібного: «З одного боку, мені хочеться кинути тобі вагончик у голову, а з іншого мені здається, що потрібно домовлятися словами». Вони не споглядають свої почуття, вони їх втілюють.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Одна з поширених помилок, яку допускають із чутливими дітьми, це перевантаження сенсорною інформацією через те, що вони такі тямущі від природи. Більше не означає краще. Це може викликати захисну реакцію, яка взагалі відключить надходження сенсорної інформації. Чутливим дітям потрібен час і простір, зокрема великий простір для гри, щоб обробляти всі стимули, які вони отримують.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Кожен виражає фрустрацію по-своєму, а сильні емоції затьмарюють добрі наміри.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Двоє садівників
Антуан де Сент-Екзюпері «Цитадель»

Якщо трапляються проблеми, варто поставити собі такі питання: чи не була ситуація, в якій знаходилася дитина, не під силу для неї з точки зору розвитку, чи могла вона витримати це, чи були очікування з приводу поведінки реалістичними.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Важливо зберігати ваші взаємини неушкодженими і не витісняти одну емоцію дитини іншою. Наприклад, коли маленька дитина фрустрована і вибухає гнівними тирадами, дорослий може викликати в ній тривогу криком або погрозами, щоб та припинила. Фрустрацію дитини змінить страх, що може погіршити її емоційний стан. Крім цього, витісняючи першу емоцію дитини, ми позбавляємо її можливості зрозуміти, що її схвилювало спочатку.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Незважаючи на те, що гра може здаватися легковажним заняттям, емоції, які стоять за нею, цілком серйозні.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Цінності, які переймає дитина, це здебільшого результат того, до кого вона прив'язана, а не того, чого її вчили.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

В людях закладена потреба ділитися тим, що на душі, оголюючи свою вразливість. Не потрібно плутати це з трансляцією свого внутрішнього стану кожному зустрічному, як це буває в знеособлених спробах тимчасово «залатати діру» в прив'язаності, яка так поширена сьогодні в соціальних мережах.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Перед тим, як давати вказівки маленьким дітям, необхідно заволодіти ними, включаючи при цьому інстинкт прив'язаності. З огляду на те, що вони здатні направляти увагу тільки на щось одне в кожен момент часу, попереднє заволодіння дуже полегшує відволікання від гри, повернення додому й інші перехідні моменти. Якщо ви не перебуваєте в центрі уваги дитини, ви будете поза межами поля впливу.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Саме правильні стосунки роблять серця і вуха дітей відкритими для нашого впливу, а зовсім не посада вихователя, педагогічна освіта, законні права або влада над ними.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Завдання дорослих – задовольняти потреби, а не вимоги.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Стратегія з маленькими дітьми полягає в тому, щоб не давати їм помічати або відчувати, що наші наміри сильніші, ніж їхні власні, особливо якщо нам потрібна їхня співпраця — як у випадку зі сном, їжею, одяганням, привчанням до горщика і щоденними гігієнічними процедурами.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»