...– Але те, що я роблю несвідомо, мене не цікавить, бо тут я нічого не можу вдіяти, а отже, й не відповідаю за це...
...– Якби ми відповідали тільки за те, що робимо свідомо, дурні першими були б оголошені невинними. Але річ у тому, мій любий Флайшмане, що людина повинна знати. Людина мусить відповідати за своє незнання. Незнання - це провина.

Мілан Кундера
«Колоквіум»

Згадаймо основний висновок про групову поляризацію: поспілкувавшись між собою, люди зазвичай зрештою доходять до екстремальнішого погляду, який відповідає їхнім початковим нахилам.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Поети давно вже облишили спроби оспівати це місто. Найспритніші тепер намагаються знайти йому виправдання.

Террі Пратчетт
«Рухомі картинки»

Наші щоденні розмови — це було щось надзвичайне. До них дуже підходить ота утерта, заяложена фраза: «Зустрілися споріднені душі». — Вона покрутила в руках голубий конверт. — Я завжди вважала, що любов — це передусім властивість людського духу, хоч тіло часом не хоче цього визнавати. Тіло живе лише задля себе. Воно тільки те й робить, що їсть, п’є і чекає, коли настане ніч. Бо самою своєю суттю належить ночі. А дух, Вільяме, народжений від сонця, і йому призначено бути невсипущим і допитливим багато тисяч годин нашого життя. То чи можна віддати перевагу тілу, цьому жалюгідному, себелюбному створінню, перед усеосяжним, сповненим ясного світла розумом? Не знаю. Я знаю тільки, що ті дні, коли мій дух спілкувався з вашим, були найпрекрасніші в усьому моєму житті.

Рей Бредбері
«Кульбабове вино»

Їх можна їсти, — вибачливо промимрив він. — Якщо додати масло й сіль, смакує як солоне масло.

Террі Пратчетт
«Рухомі картинки»

Якщо щось ненормальне задовго триває, воно стає нормальним. Просто коли намагатися розтлумачити це комусь сторонньому, це все звучить химерно.

Террі Пратчетт
«Рухомі картинки»

Дуже важливо здавати іспит на тверезу голову. Брак розуміння цього простого факту спричинився до появи чималої кількості доволі непоганих кар’єр, пов’язаних із підмітанням вулиць, збиранням фруктів і бриньканням на гітарі в підземних переходах.

Террі Пратчетт
«Рухомі картинки»

Люди, які вважають себе здатними на неймовірно високий рівень точності в прогнозуванні, не просто надмірно самовпевнені. Вони не просто заперечують ризик шуму й зміщення у своїх судженнях і не просто вважають себе кращими за простих смертних. Вони вірять у передбачуваність подій, які насправді непередбачувані, неявно заперечуючи реальність невизначеності. У термінах, які ми використовуємо тут, таке ставлення означає заперечення незнання.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Сьогодні ви ходите в театр, але вже за кілька років під вашими вікнами цілком можуть пролунати перші постріли у війні всіх проти всіх за вбогі ресурси.

Макс Кідрук
«Теорія неймовірності»

Маленьких дітей люблять найбільше, але при цьому їх найчастіше розуміють неправильно.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Як і у випадку з фізичним розвитком, психологічне зростання не гарантоване, якщо не будуть створені правильні умови.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

На жаль, ми не можемо прискорити, наказати, вимагати, підстьобнути, підштовхнути, витягнути, домогтися підкупом, погрозами або винагородами, задобрити або дати якусь пігулку, щоб діти нарешті виросли.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Правильний розвиток вимагає терпіння і довіри. Проблема з підштовхуванням і контролем полягає в тому, що вони заважають давати дітям те, що їм дійсно потрібно, і створюють напружене середовище, в якому дітям здається, що з ними щось не так. Коли маленьких дітей дуже рано штовхають до незалежності, це змушує їх чіплятися за нас через почуття небезпеки.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Наприклад, можна змусити маленьких дітей говорити «пробач» або «дякую», але це не викличе у них почуттів каяття або подяки. Вони і самі відчувають нещирість такої ввічливості і говорять одне одному невдоволено: «Скажи "вибач" по-справжньому!» Коли ми змушуємо їх говорити «пробач» або «дякую», ці слова виявляються відірваними від тієї емоції, яка має керувати ними, небайдужості й турботи.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Дитину можна навчити різним сценаріям, щоб вона виглядала вихованою, але це буде поведінка, позбавлена будь-якої глибини.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Маленькі діти не роблять кілька справ одночасно, не думають двічі й не говорять нічого подібного: «З одного боку, мені хочеться кинути тобі вагончик у голову, а з іншого мені здається, що потрібно домовлятися словами». Вони не споглядають свої почуття, вони їх втілюють.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Одна з поширених помилок, яку допускають із чутливими дітьми, це перевантаження сенсорною інформацією через те, що вони такі тямущі від природи. Більше не означає краще. Це може викликати захисну реакцію, яка взагалі відключить надходження сенсорної інформації. Чутливим дітям потрібен час і простір, зокрема великий простір для гри, щоб обробляти всі стимули, які вони отримують.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Кожен виражає фрустрацію по-своєму, а сильні емоції затьмарюють добрі наміри.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Двоє садівників
Антуан де Сент-Екзюпері «Цитадель»

Якщо трапляються проблеми, варто поставити собі такі питання: чи не була ситуація, в якій знаходилася дитина, не під силу для неї з точки зору розвитку, чи могла вона витримати це, чи були очікування з приводу поведінки реалістичними.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»

Важливо зберігати ваші взаємини неушкодженими і не витісняти одну емоцію дитини іншою. Наприклад, коли маленька дитина фрустрована і вибухає гнівними тирадами, дорослий може викликати в ній тривогу криком або погрозами, щоб та припинила. Фрустрацію дитини змінить страх, що може погіршити її емоційний стан. Крім цього, витісняючи першу емоцію дитини, ми позбавляємо її можливості зрозуміти, що її схвилювало спочатку.

Дебора Макнамара
«Спокій, гра, розвиток»