Людям насправді не подобається, коли їм кажуть, що робити. Так, вони, можливо, самі просили порадити — неодноразово, невтомно — але щойно ви таки скажете, що ж їм робити, їхнє мниме полегшення змінюється обуренням.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Неможливість сказати «ні» багато в чому стосується пошуку схвалення — люди вважають, що якщо вони відповідають на щось відмовою, їх не будуть любити. Однак неспроможність сказати «так» — близькості, новій роботі, програмі лікування алкоголізму — більше говорить про відсутність довіри до себе.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Думки — це не факти. Як і почуття. Емоції — це інформація. Але коли ця інформація дуже потужна, інтенсивна й гучна, ми починаємо сприймати її як об’єктивне відображення реальності. Я це відчуваю, тож, мабуть, так і є. У стані емоційного мислення ми бачимо у своїх почуттях докази власних теорій. Навіть коли багато що свідчить про протилежне.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»

Сергій Жадан
«Список кораблів»

Поезія починається там,
де закінчується твій словниковий запас.

Сергій Жадан
«Список кораблів»

То були такі вуса з підвусами, що, у свою чергу, теж мали під-підвуса, і, можна сказати, кожен шар вусів заслуговував на особливу пошану. Дивлячись на такі вуса, так і хотілося поговорити про їхнє змащування, а коли б їх побачила самиця мускусного оленя, у неї б одразу сталася овуляція. Кинувши погляд на такі вуса, Ніцше помер би від заздрощів, якби вже не був мертвий. Якби поєднати три найвеличніші водоспади світу — Ігуасу, Ніагару і Вікторію,— і якось обернути їхні струмені на волосяний покрив на обличчі, вуса цього чоловіка були б майже точною їх копією, до того ж, вони кидали виклик традиційному уявленню про гравітацію, бо росли назовні, вгору і горизонтально. Вуса були вражаючими, і Пфефферкорн був уражений.

Джессі Келлерман
«Чтиво»

Тепер він міг пояснити і таку тривалу популярність поеми, бо «Василій Набочка» мав характерну рису, властиву великій літературі, яка гарантувала, що твір буде читати кожне наступне покоління і оцінювати по-новому: вона не мала жодного сенсу.

Джессі Келлерман
«Чтиво»

Мотиваційні книжки, які кажуть світові просто мислити позитивно, не враховують один факт: люди не можуть контролювати свої думки. Контролювати можна лише реакцію на їхню появу.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»

Подумайте про людину, яку ви безмежно любите. Тепер уявіть, що вона говорить про себе так, як ви говорите про себе. Що б ви їй сказали? Що, на вашу думку, вона мала б у собі розгледіти? Як вона мала б до себе говорити?
Ця вправа допоможе віднайти глибоко сховане співчуття, яке ми часто виявляємо щодо інших, але не щодо себе.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»

Captain Vimes believed in logic, in much the same way as a man in a desert believed in ice — i.e., it was something he really needed, but this just wasn't the world for it.

Terry Pratchett
«Theatre of Cruelty»

Немає жодного виправдання системі, у якій результат залежить від особистості людини, випадково вибраної для винесення професійного судження.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Погані спогади можуть день за днем, ніч за ніччю висмоктувати сили, як вампіри кров, а добрі, навпаки, допомагають жити й дарують радість.

Надія Гуменюк
«Дожити до весни»

Розгляньмо, наприклад, політичного прогнозиста, який визначив імовірності перемоги численних кандидатів на місцевих виборах. Ста кандидатам він дав 70 % шансів на перемогу. Якщо з них зрештою оберуть 70, ми дістанемо вагоме свідчення щодо вміння цього прогнозиста використовувати шкалу ймовірностей. Судження можна перевірити як множину, хоча жодне окреме ймовірнісне судження не можна проголосити правильним або неправильним. Так само упередження на користь або проти певної групи найкраще можна встановити, дослідивши статистичні результати для значної кількості випадків.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Люди, на яких впливають оцінні судження, очікують, що ці судження відбивають цінності системи, а не окремих суддів. Щось, напевно, пішло дуже не так, якщо один клієнт, поскаржившись на несправність ноутбука, дістає повне відшкодування, а інший отримує лише вибачення; або якщо один працівник, який працює у фірмі п’ять років, просить підвищення по службі й отримує його, тимчасом як іншому працівнику з ідентичними показниками ввічливо відмовляють. Системний шум — це непослідовність, а непослідовність підриває довіру до системи.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Загальновизнана максима правильного ухвалювання рішень полягає в тому, що не слід змішувати свої цінності й факти. Правильне ухвалювання рішень має базуватися на об’єктивних і точних прогнозувальних судженнях, на котрі ніяк не впливають надії й страхи або ж преференції й цінності.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Обговорення всередині групи часто додають упевненості, єдності й екстремізму, нерідко у формі підвищеного ентузіазму.

Деніел Канеман
«Шум. Хибність людських суджень»

Він опинився в парадоксальній ситуації: численні читачі вечірніх газет у всіх чотирнадцяти провінціях обурювалися тим, що його, відомого актора, звинувачують у крадіжці та вбивстві: але в той же час численні читачі вечірніх газет дізналися, що Хервасіо — відомий актор, і це сталося тільки тому, що його звинуватили у крадіжці та вбивстві.

Хорхе Луїс Борхес
«Шість головоломок для дона Ісидро Пароді»

— Ви пам’ятаєте Морганті? Він грав у поло, як той звір, а потім купив собі опудало ворона, і це принесло йому нещастя: все пішло шкереберть.
— О ні! — закричав Командор. — Як може homme pensante вірити у такі забобони?! Я, наприклад, здатний легко захистити себе за допомогою ось цієї кролячої лапки, — він вийняв лапку із внутрішньої кишені смокінга й енергійно нею помахав.

Хорхе Луїс Борхес
«Шість головоломок для дона Ісидро Пароді»

Слухай уважно, бо нам з тобою тепер непереливки, як каже український народ, коли зверх звичних і нормальних тягот і бід доводиться йому зазнати ще й якоїсь, у пляні непередбаченої біди.

Майк Йогансен
«Подорож ученого доктора Леонардо...»

«Я хочу сказати, Альчесто, про це дерево», — мовив Леонардо. — «Я не знаю, що є чудесного в самітнім дереві, що винеслося над ліси і дивиться тобі просто в вічі. Може, воно манить душу тим, що за цею горою є знов далекі й незнані поля і знову гори, що немає краю твоїй дорозі і що тайна, за якою ти мандруєш на гори, розтавши за першим верхів’ям, зараз же чудесно народиться за другим і так маюватиме цілий день, поки ти не прийдеш у ніч.
Це дерево, як той потяг, що промчав повз степову станцію і навіки розтав для тебе в долині. Це дерево, як той сон, у якому ти пережила нарешті щастя і забула його на світанку. Воно, як той іґдразил, Ясен германської мітології, що вріс корінням у землю і що на нім тримається всесвіт.»

Майк Йогансен
«Подорож ученого доктора Леонардо...»

The Lancre Volunteer Band was trying to play a medley of popular tunes, and it was only a pity that each musician was playing a different one.

Terry Pratchett
«The Sea and Little Fishes»