Чимраз вищі гори. Нахил доходить до 40°, і то в тіні!

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Шлях есенціаліста — це не новорічні обіцянки частіше казати «ні», не усування зайвого з поштової скриньки, не формування нової стратегії тайм-менеджменту. Це вміння постійно зупинятись і запитувати себе: «Чи тим я займаюсь?».

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Якщо ви самі не визначите пріоритети у власному житті — хтось зробить це за вас.

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Усе, що ми бачимо в магазинах, ресторанах, взагалі всюди, де щось продають, — усе влаштовано так, щоби відмовитись було важко. Коли ми слухаємо політичну рекламу, її мета — вплинути так, щоби нам і на думку не спало проголосувати за когось іншого. Коли телефонує теща або свекруха (окрім моєї, звісно) і просить щось зробити — зрозуміти, що вибір є, може бути найскладнішим завданням на світі. Якщо ми поглянемо в такий спосіб на своє буденне життя, нас навряд чи здивує, що ми забуваємо про своє право на вибір.

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Ми почуваємося винними. Ми не хочемо розчаровувати людину. Ми хвилюємося, що відмова зашкодить стосункам. Але ці думки затьмарюють нам розум. Вони відволікають нас від реальності: можна сказати «ні» і шкодувати декілька хвилин, а можна сказати «так» і шкодувати багато днів, тижнів, місяців, навіть років.

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Коли я прошу директорів розповісти про свої межі, їм рідко це вдається. Вони знають, що мають щось таке, але описати словами не можуть. Реальність проста: якщо ви не можете описати межі самі для себе або для інших людей, тоді годі чекати від інших, що вони їх поважатимуть чи принаймні знатимуть про них — це може бути нереально.

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Мучитися через минулі помилки чи перейматися можливими майбутніми невдачами — природна людська поведінка. Однак кожна секунда нервувань щодо минулого і майбутнього відволікає нас від того, що важливо тут і зараз.

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»

Our shop had an exceptionally interesting stock, yet I doubt whether ten per cent of our customers knew a good book from a bad one. First edition snobs were much commoner than lovers of literature, but oriental students haggling over cheap textbooks
were commoner still, and vague-minded women looking for birthday presents for their nephews were commonest of all.

George Orwell
«Bookshop memories»

Modern books for children are rather horrible things, especially when you see them in the mass. Personally I would sooner give a child a copy of Petrenius Arbiter than PETER PAN, but even Barrie seems manly and wholesome compared with some of his later imitators.

George Orwell
«Bookshop memories»

— Не знати — хороший початок, — каже він і це раптово здається відкриттям. Я марную стільки часу, намагаючись розібратись у всьому, ганяючись за відповіддю, а виявляється, не знати — це нормально.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Якщо ми витрачаємо сьогодення на спроби виправити минуле чи контролювати майбутнє, ми застигаємо на місці й нескінченно про все жалкуємо.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Людям насправді не подобається, коли їм кажуть, що робити. Так, вони, можливо, самі просили порадити — неодноразово, невтомно — але щойно ви таки скажете, що ж їм робити, їхнє мниме полегшення змінюється обуренням.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Неможливість сказати «ні» багато в чому стосується пошуку схвалення — люди вважають, що якщо вони відповідають на щось відмовою, їх не будуть любити. Однак неспроможність сказати «так» — близькості, новій роботі, програмі лікування алкоголізму — більше говорить про відсутність довіри до себе.

Лорі Ґоттліб
«Хочете про це проговорити?»

Думки — це не факти. Як і почуття. Емоції — це інформація. Але коли ця інформація дуже потужна, інтенсивна й гучна, ми починаємо сприймати її як об’єктивне відображення реальності. Я це відчуваю, тож, мабуть, так і є. У стані емоційного мислення ми бачимо у своїх почуттях докази власних теорій. Навіть коли багато що свідчить про протилежне.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»

Сергій Жадан
«Список кораблів»

Поезія починається там,
де закінчується твій словниковий запас.

Сергій Жадан
«Список кораблів»

То були такі вуса з підвусами, що, у свою чергу, теж мали під-підвуса, і, можна сказати, кожен шар вусів заслуговував на особливу пошану. Дивлячись на такі вуса, так і хотілося поговорити про їхнє змащування, а коли б їх побачила самиця мускусного оленя, у неї б одразу сталася овуляція. Кинувши погляд на такі вуса, Ніцше помер би від заздрощів, якби вже не був мертвий. Якби поєднати три найвеличніші водоспади світу — Ігуасу, Ніагару і Вікторію,— і якось обернути їхні струмені на волосяний покрив на обличчі, вуса цього чоловіка були б майже точною їх копією, до того ж, вони кидали виклик традиційному уявленню про гравітацію, бо росли назовні, вгору і горизонтально. Вуса були вражаючими, і Пфефферкорн був уражений.

Джессі Келлерман
«Чтиво»

Тепер він міг пояснити і таку тривалу популярність поеми, бо «Василій Набочка» мав характерну рису, властиву великій літературі, яка гарантувала, що твір буде читати кожне наступне покоління і оцінювати по-новому: вона не мала жодного сенсу.

Джессі Келлерман
«Чтиво»

Мотиваційні книжки, які кажуть світові просто мислити позитивно, не враховують один факт: люди не можуть контролювати свої думки. Контролювати можна лише реакцію на їхню появу.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»

Подумайте про людину, яку ви безмежно любите. Тепер уявіть, що вона говорить про себе так, як ви говорите про себе. Що б ви їй сказали? Що, на вашу думку, вона мала б у собі розгледіти? Як вона мала б до себе говорити?
Ця вправа допоможе віднайти глибоко сховане співчуття, яке ми часто виявляємо щодо інших, але не щодо себе.

Джулі Сміт
«Чому мені раніше цього не казали?»