Деякі з найрозумніших людей сучасності відчутно присутні в інтернеті. Утім, деякі з найтупіших людей нашої планети лише за клік від них — на наступній сторінці чи за найближчим посиланням.

Томас Ніколс
«Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

...спростування тупої ідеї вимагає озвучення її в процесі дискусії принаймні один раз. Для викладачів та інших фахівців — це мінне поле, адже вони ризикують підтвердити помилку, просто її повторивши.

Томас Ніколс
«Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

І не кажіть, що у вас немає часу. Усе у вас є.

Томас Ніколс
«Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Професіонал, чия фаховість глибока, але вузька, може гірше орієнтуватися в будь-чому, що виходить за межі його спеціалізації. Освіта та дипломи в одній галузі не гарантують фаховості в усіх сферах.

Томас Ніколс
«Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Професіонали іноді припускають, що їхні попередні успіхи та досягнення є свідченням якогось вищого знання, тому виходять за межі своєї компетентності замість того, щоб сказати три слова, які всі фахівці ненавидять: «Я не знаю».

Томас Ніколс
«Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Я помічав, як лінтюх, котрого й з місця, бувало, не зрушиш, коли вже розрухається, то рухатиметься так само затято, як раніше опирався рухові, наче не стільки його боїться, як того, що треба буде зупинитись та знов рушати. І наче ще й пишатиметься, що йому й рухатись, і стояти однаково нелегко.

Вільям Фолкнер
«В свою останню годину»

— ...Будь-хто, хто мав хоч зо дві клепки в голові, це розумів. 
Міс Тік зітхнула: 
— Так. Та що там говорити про дві клепки, якщо важко знайти когось і з однією. 

Террі Пратчетт
«Вільні Малолюдці»

— Слухай сюди! 
— Слухаю, — сказала Тіфані. 
— Добре. А тепер... якщо ти віриш у себе... 
— Так? 
— ...і у свої мрії... 
— Так? 
— ...і йтимеш за своєї зіркою... — вела далі міс Тік. 
— Так? 
— ...тебе все одно перевершуватимуть ті, хто старанно працює, вчиться і не лінується, як ти. На все добре. 

Террі Пратчетт
«Вільні Малолюдці»

На фермі у них був великий старий годинник, який накручували щотижня. Було це так: коли тато йшов на ринок у Джерелосаки, то там уважно дивився, як розміщені стрілки на годиннику, а, повернувшись додому, так само наставляв стрілки на домашньому годиннику.

Террі Пратчетт
«Вільні Малолюдці»

Питали: Яку роботу знаю?
Я відповів: Усіляку. Можу бути інженером, директором, маґістром.
Призначили мене доглядати свиней у якомусь пруському селі.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

У цю хвилину один з наших рекрутів запитав мене, чи я розуміюсь на політиці. Я сказав, що так, бо кожний справжній українець є заразом і політиком: Тоді, він спитав мене, наче на іспиті:
— А ти знаєш, звідки походять бандерівці і мельниківці?
— Знаю. Походять самі від себе — відповів я, і він більше до мене не чіплявся.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Старшини виробили собі про мене думку, що я є містерія. Зверху дурний, всередині мудрий. І товкли мною на всі боки. Не знаю, чи хотіли витовкти з мене верх, чи середину.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Вчили нас про ранги. Це трудна справа. Коли скінчиться війна, закладу братство дивізійників і всі ранги позмінюємо. Буде: селепко, підселепко, надселепко, штабовий селепко, генерал-селепко. Хто умудриться й завчасу звільниться з Дивізії, буде мати титул почесного селепка.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

В надії на кращі часи, сміємося.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Смерть — велика прикрість. Життя таке гарне, а такий марний кінець! Десь я читав, пригадалося, що життя і смерть це так, як би пили смачну чорну каву, а на споді чашки відкрили втоплену мyxy. Є чого дивуватися, що кава смакувала!

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

В кімнаті, на першому поверсі, я побачив Юрія Тиса. Він сидів нерухомо над паперами. Коли я по двох годинах виходив зі штабу, то він далі сидів у цій самій позиції. Його робота звалася: пропаґанда. А я думаю, що він писав тоді якесь своє оповідання.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Коли ми засинали, Остап Проць вийшов і довго не вертався. На другий день мав спухлі уста. Згодом ми довідалися, що цієї ночі він зробив фатальну помилку: дмухнув на дівчину і поцілував свічку.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

— Ви, може, з Бучача? — питає мене, не перериваючи малювання.
— Ні, я не з Бучача.
— А, диви! — каже, — як то люди на війні зустрічаються. Я теж не з Бучача.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Поручник Місько Карпинець розповідав про засідання в урядових німецьких кругах.
— Треба дати українцям рушниці — говорив Ґерінґ.
— Але тільки старі, з першої світової війни — додав Ґеббельс.
— І без набоїв! — це Ріббентроп.
— І тільки на неділі — заґуґнявив райхскомісар Кох.

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Чимраз вищі гори. Нахил доходить до 40°, і то в тіні!

Юрій Тис-Крохмалюк
«Щоденник національного героя Селепка Лавочки»

Шлях есенціаліста — це не новорічні обіцянки частіше казати «ні», не усування зайвого з поштової скриньки, не формування нової стратегії тайм-менеджменту. Це вміння постійно зупинятись і запитувати себе: «Чи тим я займаюсь?».

Ґреґ Маккеон
«Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»