Народжується надія, а разом з нею й бадьорість, і людина знаходить собі раду, якщо тільки це можливо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Така вже вона, людська природа — коли напливають почуття, ми не мислимо. Ми тільки відчуваємо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Чи помічали ви, як дрібні незручності переростають у великі та як вони стають нестерпними, тільки-но ви починаєте на них зважати?...
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Як сумно було сидіти тут, за тринадцять століть до свого народження, і слухати знову ті безглузді, пласкі, бородаті анекдоти, від яких мене, ще в дитячому віці, нудило через тисячу триста років! Я вже майже, переконався, що нового дотепу вигадати неможливо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
...честь і непідкупність не залежать від суспільного становища чи породи, а можуть зрости як на високій горі, в пишному палаці, так і під горою, в кімнатках над бакалійною крамничкою.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Люба Малюсю, ти, мабуть, про мене ніколи не думаєш, бо мені щось не ікається. Якщо ця прикмета вірна, то ти, певне, вважаєш мене своїм найлютішим ворогом. Тобі повинно ікаться з ранку до вечора, з вечора до ранку.
Василь Симоненко «Листи до дружини»
Василь Симоненко «Листи до дружини»
Грошей у мене — кіт наплакав, а живіт працює на повну потужність. Іноді виникає запитання:
Кому б мені дулю дати,
Бо більше нема нічого?
Василь Симоненко «Листи до дружини»
Кому б мені дулю дати,
Бо більше нема нічого?
Василь Симоненко «Листи до дружини»
Ви думавте, що мене не печуть невтолені жадання? Ні, я горю вогнем! Але я стримую себе. Не думайте, ніби я вже здохляк, коли поводжусь у коледжі, мов такий собі статечний цяця-хлопчик. Я молодий. Я живий. Я здоровий і повний снаги. Але я не хочу дати маху. Я стримую себе. Не кваплюсь, не чіпляюсь на перший-ліпший гачок. Я ще тільки готуюся. Але втіх своїх я не прогавлю. Не розіллю свого вина.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Найвизначніше його досягнення було те, що він зумів опертися принадам багатьох вродливих дівчат і натискові їхніх матусь.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
У нього хист добирати людей. Він міг би командувати армією, провадити війну, керувати урядом… чи навіть цирком на три арени.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Він усіх до себе прихиляв і робив своїми друзями, а вже як ні — то найлютішими ворогами. Байдужим до нього ніхто не міг лишатися. Хто з ним стикався, мусив або полюбити його, або зненавидіти.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
— Я люблю гаптувати, — пояспила вона. — Найдорожчі вироби з модних крамниць для мене нічого не варті проти моєї власної роботи, за власним малюнком. Дік перше сердився на мене за це. Він же, знаєте, у всьому вимагає доцільності і казав, що шити мені самій — це марнування часу, коли можна за якусь мізерію наймати швачок, і вони робитимуть не гірше. Та врешті я зуміла втлумачити йому свій погляд.
Це однаково, що музичити самому. Звичайно, я можу за гроші слухати музикантів куди кращих від мене; але сісти самій за фортеп’яно і самій виконати п’єсу, власними руками, власним чуттям, — це дає зовсім інше, глибше задоволення. Чи то змагаєшся з іншим виконавцем, пробуєш його перевершити, чи даєш творові власне тлумачення, вкладаєш у нього свою душу, — однаково. Це творчість, це велика радість.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Це однаково, що музичити самому. Звичайно, я можу за гроші слухати музикантів куди кращих від мене; але сісти самій за фортеп’яно і самій виконати п’єсу, власними руками, власним чуттям, — це дає зовсім інше, глибше задоволення. Чи то змагаєшся з іншим виконавцем, пробуєш його перевершити, чи даєш творові власне тлумачення, вкладаєш у нього свою душу, — однаково. Це творчість, це велика радість.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Того ж то Дік і досягає такого успіху в усьому, за що береться. Якщо не рахувати спроб, він ніколи не починає нічого, не знаючи точно, до останньої мікроскопічної деталі, що саме він робить.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Бо він уважає, що колишнє кохання не дає ніякого права на теперішнє. Кожна година кохання, сказав він якось, повністю оплачує себе обом сторонам, і тут не може бути ніяких боргів, ніяких векселів, а всякі претензії безглузді.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Закон оплати праці, по-моєму, дуже несправедливий, але він діє, і ніщо не може його змінити: чим більшу втіху праця дає, тим краще за неї платять.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Хіба можна жити в країні, де немає підйомних кранів!...
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Загалом Сенді була дівчина лагідна і слухняна, але язиком вона безнастанно молола, мов вітряк, торохтіла, мов колеса екіпажів по міському брукові, від яких у вас стугонить у голові. Якби їй можна було заткнути рота корком, вона була б славним дівчам. Але таким рота не заткнеш, для таких корок — смерть. її тріскачка тріскотіла цілісінький день, і я вже починав побоюватися, що в ній щось зіпсується, та де там! Такі механізми ніколи з ладу не виходять. І не загальмовуються через, скажімо, брак підходящого слова. Вона могла цокотати, й ляскотіти, й патякати, й плескати язиком цілими тижнями, не зупиняючись, щоб набрати мастила, чи пального. А результат усієї цієї роботи був один: своїм язичком вона тільки злегка коливала повітря. Думок у голові в неї не було ніяких — самий туман. Вона була спражня, неперевершена торохтійка: вона базікала, базікала, базікала, теревенила, теревенила, теревенила, цвірінькала, цвірінькала, цвірінькала — без повторів і без угаву.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Але тут я загубив нитку й закуняв, міркуючи про те, який жаль, що люди, наділені такою могутньою силою, — силою, яка дозволяла їм протягом шести годин поспіль, у неймовірно важких залізних панцирах, обливаючись потом, рубати, й штрикати, й гамселити один одного, — не народилися тоді, коли силу їхню можна було б застосувати для чогось корисного. От візьмемо, приміром, осла. Осел наділений не меншою силою, але застосовує її з користю, і всі цінують його саме за те, що він осел; але нікому б не спало на думку цінувати вельможу за те, що він осел.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
"Королів" і "королівств" у Британії було стільки ж, скільки в Палестині за часів Ісуса Навіна, коли жителям доводилося спати, скрутившись калачиком, бо для того, щоб" випростати ноги, треба було мати закордонний паспорт.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Карлсон почуває себе чудово у своїй хатці на даху. Вечорами він сидить на ганочку, попахкує люлькою і дивиться на зорі. З даху, звичайно, зорі краще видно, аніж з будь-якого іншого місця в будинку, отож і дивно, що так мало людей живе на даху.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Сердешна королева з переляку так присмирніла, що навіть не наважилася без моєї згоди повісити композитора. Мені було дуже шкода її, — будь-хто на моєму місці перейнявся б до неї співчуттям, бо вона по-справжньому страждала; я вирішив піти на поблажку й не доводити діла до крайнощів. Поміркувавши трохи, я наказав привести музикантів і зажадав, щоб вони знову виконали "Щастя моє — в твоїх синіх очах". Пісню було виконано. Я переконався, що королева має цілковиту рацію й дозволив їй повішати весь оркестр. Ця невеличка поступка благотворно подіяла на господиню. Державний діяч небагато доможеться, нав’язуючи підлеглим у кожному випадку свою залізну волю, бо це принижує їх, позбавляє ініціативи і тим самим підриває його власну могутність. Час від часу в малому й незначному потурати підлеглим, коли це не шкодить справі, — ось наймудріша політика.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»