Невже ти не розумієш, що кожен співає свою маленьку пісню, будучи переконаним, що це найпрекрасніша пісня з усіх, які чув цей світ. Ми самі створюємо власні тернові колючки і навіть не думаємо зупинитися і замислитися про наслідки. Все, що ми можемо, — це страждати від болю і запевняти себе, що він був того вартий.
Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»
Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»
Померлі не мають до нас претензій, живі вміють нас напружити.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
Вниз пішли приватні будинки з палісадниками, там майже ніхто не живе. Але ніхто й не помирає.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
На пошуки кращого життя зі своїми меблями не рушають.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
Юра ще подумав, що люди з такими широкими та беззахисними посмішками зазвичай і потрапляють до найбільш глибоких кар'єрних ям. Вони дивляться на світ настільки широко розплющеними очима, що просто не бачать, куди йдуть.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
У дитинстві Фіма був переконаний, що кандидати наук становлять більшість населення цього міста. А доценти становлять його меншість.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
Ми довго з ним обіймались, розпитували про новини, хоча й так усе один про одного знали: світ тісний, життя коротке, люди схильні до пліткування.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Сергій Жадан «Месопотамія»
В чому сутність поезії?
Писати про те, що всім давно відомо.
Говорити про речі, яких ми позбавлені,
озвучувати наші розчарування.
Говорити так, щоби викликати
злість і любов, заздрість, ненависть
і співчуття. Говорити
під місяцем, що висить
над нами, тиснучи всім своїм
жовтим відлунням.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Писати про те, що всім давно відомо.
Говорити про речі, яких ми позбавлені,
озвучувати наші розчарування.
Говорити так, щоби викликати
злість і любов, заздрість, ненависть
і співчуття. Говорити
під місяцем, що висить
над нами, тиснучи всім своїм
жовтим відлунням.
Сергій Жадан «Месопотамія»
З нами стається лише те, чого ми хотіли,
або те, чого ми боялись. Питання лише,
що переважить — бажання чи страх.
Сергій Жадан «Месопотамія»
або те, чого ми боялись. Питання лише,
що переважить — бажання чи страх.
Сергій Жадан «Месопотамія»
Блейк думав сам собі, що працює куди більше за хазяїна і що його хазяїн дивовижний мастак винаходити роботу для інших людей.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Скільки можна зробити приємного, як у когось ночуєш! Можна їсти бутерброди з ковбасою в ліжку, стелити постіль і воювати подушками. Почнімо з бутербродів.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Якщо ти подзвониш один раз, — сказав він, — то це буде «Приходь негайно», якщо двічі, то «Будь ласка, не приходь», а як тричі, то «Уяви собі, що на світі нема такого вродливого, і розумного, і до міри затовстого, і відважного, і в усьому найкращого, як ти, Карлсоне».
— Навіщо ж мені дзвонити про таке? — здивувався Малий.
— Ну… бо приємні й підбадьорливі слова треба казати своїм приятелям приблизно кожні п’ять хвилин, а я не можу так часто прилітати сюди, збагнув?
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Навіщо ж мені дзвонити про таке? — здивувався Малий.
— Ну… бо приємні й підбадьорливі слова треба казати своїм приятелям приблизно кожні п’ять хвилин, а я не можу так часто прилітати сюди, збагнув?
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Бідні норландці, яка в них погода! Та нехай тішаться, що взагалі мають погоду. Уяви собі, якби вони сиділи там зовсім без погоди!
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Мамо, то я народився тут, у Стокгольмі? — спитав Малий.
— Ну звичайно, в Стокгольмі, — відповіла мама.
— Але ж Боссе й Бетан народилися в Мальме?
— Так, у Мальме.
— А ви, тату, народилися в Гетеборзі? Ви якось мені казали…
— Авжеж, — відповів тато.
— А ви, мамо, де народилися?
— В Ескільтуні, — сказала мама.
Малий палко обняв її.
— Яке щастя, що ми всі зустрілися!
Всі з ним погодились.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Ну звичайно, в Стокгольмі, — відповіла мама.
— Але ж Боссе й Бетан народилися в Мальме?
— Так, у Мальме.
— А ви, тату, народилися в Гетеборзі? Ви якось мені казали…
— Авжеж, — відповів тато.
— А ви, мамо, де народилися?
— В Ескільтуні, — сказала мама.
Малий палко обняв її.
— Яке щастя, що ми всі зустрілися!
Всі з ним погодились.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Карлсоне, післязавтра я на ціле літо їду до своєї бабусі, — сказав Малий.
Спочатку Карлсон посумнів, але потім поважно заявив:
— Я теж поїду до своєї бабусі. Вона набагато бабусіша за твою.
— А де твоя бабуся живе? — спитав Малий.
— У будинку, де ж іще? Чи ти, може, гадаєш, що в неї немає хати і вона цілу ніч бігає?
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Спочатку Карлсон посумнів, але потім поважно заявив:
— Я теж поїду до своєї бабусі. Вона набагато бабусіша за твою.
— А де твоя бабуся живе? — спитав Малий.
— У будинку, де ж іще? Чи ти, може, гадаєш, що в неї немає хати і вона цілу ніч бігає?
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— Я питав Карлсона, чи він, бува, не вигадка…
— І що ж відповів Карлсон?
— Сказав, що коли б він був вигадка, то це була б найкраща в світі вигадка.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
— І що ж відповів Карлсон?
— Сказав, що коли б він був вигадка, то це була б найкраща в світі вигадка.
Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»
Народжується надія, а разом з нею й бадьорість, і людина знаходить собі раду, якщо тільки це можливо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Така вже вона, людська природа — коли напливають почуття, ми не мислимо. Ми тільки відчуваємо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Чи помічали ви, як дрібні незручності переростають у великі та як вони стають нестерпними, тільки-но ви починаєте на них зважати?...
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Як сумно було сидіти тут, за тринадцять століть до свого народження, і слухати знову ті безглузді, пласкі, бородаті анекдоти, від яких мене, ще в дитячому віці, нудило через тисячу триста років! Я вже майже, переконався, що нового дотепу вигадати неможливо.
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
Марк Твен «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура»
...честь і непідкупність не залежать від суспільного становища чи породи, а можуть зрости як на високій горі, в пишному палаці, так і під горою, в кімнатках над бакалійною крамничкою.
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»