Маленький янгол з великим серцем
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Якщо чоловік каже тобі: це правда, і ти йому віриш, а потім з’ясовуєш, що це неправда, ти розчаровуєшся і робиш усе, аби тільки більше не потрапити до цієї пастки.

Гарпер Лі «Іди, вартового постав»

Час від часу в купе зазирали люди з виразом надії на обличчі, яку змінював переляк від такої кількості малих дітей. Буває, що чисельність родини інколи стає її в пригоді.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

Вперше у своєму житті вона не займала раціональну мислячу частину свого єства думками про ту чи іншу роботу. З подивом вона виявила, що з усіх бар’єрів проти суто інтелектуальної діяльності, винайти які спромоглося людство, найефективнішим була безперервна фізична діяльність.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

Допоки ви не залишите справу прощення Господу, ви не набудете справжньої смиренності.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

Невже ти не розумієш, що кожен співає свою маленьку пісню, будучи переконаним, що це найпрекрасніша пісня з усіх, які чув цей світ. Ми самі створюємо власні тернові колючки і навіть не думаємо зупинитися і замислитися про наслідки. Все, що ми можемо, — це страждати від болю і запевняти себе, що він був того вартий.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

Померлі не мають до нас претензій, живі вміють нас напружити.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Вниз пішли приватні будинки з палісадниками, там майже ніхто не живе. Але ніхто й не помирає.

Сергій Жадан «Месопотамія»

На пошуки кращого життя зі своїми меблями не рушають.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Юра ще подумав, що люди з такими широкими та беззахисними посмішками зазвичай і потрапляють до найбільш глибоких кар'єрних ям. Вони дивляться на світ настільки широко розплющеними очима, що просто не бачать, куди йдуть.

Сергій Жадан «Месопотамія»

У дитинстві Фіма був переконаний, що кандидати наук становлять більшість населення цього міста. А доценти становлять його меншість.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Ми довго з ним обіймались, розпитували про новини, хоча й так усе один про одного знали: світ тісний, життя коротке, люди схильні до пліткування.

Сергій Жадан «Месопотамія»

В чому сутність поезії?
Писати про те, що всім давно відомо.
Говорити про речі, яких ми позбавлені,
озвучувати наші розчарування.
Говорити так, щоби викликати
злість і любов, заздрість, ненависть
і співчуття. Говорити
під місяцем, що висить
над нами, тиснучи всім своїм
жовтим відлунням.

Сергій Жадан «Месопотамія»

З нами стається лише те, чого ми хотіли,
або те, чого ми боялись. Питання лише,
що переважить — бажання чи страх.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Блейк думав сам собі, що працює куди більше за хазяїна і що його хазяїн дивовижний мастак винаходити роботу для інших людей.

Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»

Скільки можна зробити приємного, як у когось ночуєш! Можна їсти бутерброди з ковбасою в ліжку, стелити постіль і воювати подушками. Почнімо з бутербродів.

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»

— Якщо ти подзвониш один раз, — сказав він, — то це буде «Приходь негайно», якщо двічі, то «Будь ласка, не приходь», а як тричі, то «Уяви собі, що на світі нема такого вродливого, і розумного, і до міри затовстого, і відважного, і в усьому найкращого, як ти, Карлсоне».
— Навіщо ж мені дзвонити про таке? — здивувався Малий.
— Ну… бо приємні й підбадьорливі слова треба казати своїм приятелям приблизно кожні п’ять хвилин, а я не можу так часто прилітати сюди, збагнув?

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»

Бідні норландці, яка в них погода! Та нехай тішаться, що взагалі мають погоду. Уяви собі, якби вони сиділи там зовсім без погоди!

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»

— Мамо, то я народився тут, у Стокгольмі? — спитав Малий.
— Ну звичайно, в Стокгольмі, — відповіла мама.
— Але ж Боссе й Бетан народилися в Мальме?
— Так, у Мальме.
— А ви, тату, народилися в Гетеборзі? Ви якось мені казали…
— Авжеж, — відповів тато.
— А ви, мамо, де народилися?
— В Ескільтуні, — сказала мама.
Малий палко обняв її.
— Яке щастя, що ми всі зустрілися!
Всі з ним погодились.

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»

— Карлсоне, післязавтра я на ціле літо їду до своєї бабусі, — сказав Малий.
Спочатку Карлсон посумнів, але потім поважно заявив:
— Я теж поїду до своєї бабусі. Вона набагато бабусіша за твою.
— А де твоя бабуся живе? — спитав Малий.
— У будинку, де ж іще? Чи ти, може, гадаєш, що в неї немає хати і вона цілу ніч бігає?

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»

— Я питав Карлсона, чи він, бува, не вигадка…
— І що ж відповів Карлсон?
— Сказав, що коли б він був вигадка, то це була б найкраща в світі вигадка.

Астрід Ліндгрен «Малий і Карлсон, що живе на даху»