— Ти так і не навчився пити каву? — мовила Джін-Луїза.
— Ні,— відповів їй батько.
— І віскі теж ні?
— Ні.
— Цигарки й жінки?
— Ні.
— Які ж у тебе нині радощі?
— Даю собі раду.

Гарпер Лі «Іди, вартового постав»

Шукав хороших відкриток з гарними квітами, щоб написати на них вірші, але нічого путнього не знайшов. А поганих відкриток послати тобі не можу. Краще вже написати їх на звичайному папері. Тільки ти не ображайся, якщо вірш не сподобається, я ж не Шевченко. Пишу, як умію.

Василь Симоненко «Листи до дружини»

По правді, афіняни, справа мається так: там, де хто займе місце в строю, вважаючи його найкращим для себе, або там, де поставить його начальник, той там, на мій погляд, і повинен залишатись, незважаючи на небезпеку, нехтуючи смертю і всім іншим, крім ганьби.

Платон «Апологія Сократа»

Дихання його уповільнювалось, ніби ріка в низині. Мав ще два дні життя, купу часу, купу смутку.

Сергій Жадан «Месопотамія»

...Бо найкраще досягається ціною великого болю...

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

...вона жінка й не має чоловічого привілею кидатись із списом на вітряки.

Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»

Я захоплююсь простими втіхами, – сказав лорд Генрі. – Це останній притулок для складних натур.

Оскар Вайльд «Портрет Доріана Ґрея»

Ми так кажемо – отже, це правда! – кричали вони.

Редьярд Кіплінг «Книга Джунглів»

Кохання — це єдиний шлях до того, щоб зрозуміти іншу людську істоту в найглибшій суті її особистості.

Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу»

Я живий. Мати жива. Олесь живий. Сусіди живі. Усі знайомі й незнайомі теж живі, крім тих, хто необачно вмер.

Василь Симоненко «Листи до дружини»

Діти навчатимуться любові, коли будуть її вивчати —
зрозумілу, неперекладну, серпневу, зимову.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Історія женської душі — це ж велика тайна, куди увійдуть тільки вибрані. Ще не один натхненний поет і не одне перо зламає під глухим вікном цього невідомого сфінксу…

Микола Хвильовий «Санаторійна зона»

А власне кажучи, афіняни, мені бачиться, що справді мудрим є тільки Бог і цим віщуванням він учить, що людська мудрість мало що варта або навіть нічого, і, здається, він має на увазі не Сократа, а користується моїм іменем лише заради прикладу, неначе б говорив: «З вас, люди, наймудріший той, хто, як Сократ, зрозумів, що насправді нічого не варта його мудрість».

Платон «Апологія Сократа»

Юність усміхається без будь-яких причин – у цьому її найголовніші чари.

Оскар Вайльд «Портрет Доріана Ґрея»

Найкраще, що могло трапитись,
трапилось саме з нами.

Сергій Жадан «Месопотамія»

Нарід, народжений бути мистцем, приневолений бути воїном, — ні, не воїном (то колись були воїни!), а автоматичним убивцею, до чого він не надається, і от тепер він повзе майже рачки...

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Я казав собі: ці люди не страждають від своєї долі. І
мене мучить не співчуття. Не в тому річ, щоб зітхати над виразкою, що весь час не
гоїться. Люди з такою виразкою не відчувають її. Виразка роз'їдає все людство, а не
окрему людину. Я не вірю у співчуття. Те, що мене мучить, схоже на турботу
садівника. Мене мучать не ці злидні — люди зрештою звикають до злиднів так само,
як і до неробства. На Сході багато поколінь живуть у злиднях та бруді і вони не
почувають себе нещасними. Того, що мене мучить, не вилікувати безплатним супом
для бідних. Мене мучить не те, що спотворено прекрасну людську глину. А те, що в
кожній людині якоюсь мірою вбито Моцарта.

Тільки Дух, торкнувшись глини, може сотворити Людину.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Може, іскорка й вашого серця спалахує в тім розпачливім змаганні людської істоти, приреченої на смерть, але бунтуючої — проти всього: проти неминучости, проти світу, проти логіки, проти стихії, проти долі самотньої, киненої напризволяще, зведеної до ролі земної піщинки, і с т о т к и, обдуреної заповідженим їй божеським покликанням. Обдуреної й поставленої перед фактом цілковитої нікчемности й безсилля, над проваллям всеподавляючої ницости, над сліпим клекотом всеруйнуючого зла, над космічною прірвою ніщоти, ганьби й глуму, як пилинка в холодному й жорстокому змаганні космічних чисел, складених із відносних величин злоби й брутальної волі якихось неспівмірно малих одиниць і тупої, самостійно діючої черствої матерії.

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

«Це гірше, ніж фронт. Ба, та це ж і є фронт! Справжній фронт тих-таки самих рафінованих грабіжників і вбивць. Господи! Та це ж вони весь світ так переснували, різні лише за кольорами уніформ, і немає надії, що вдасться з ними колись розминутися остаточно!..»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

...мій гонор вражений, бо пан де Реналь — мужчина. Славна й велика корпорація, до якої маю честь належати і я!..

Стендаль «Червоне і чорне»