Читання з олівцем
105 subscribers
97 photos
14 files
41 links
Короткий олівець краще, ніж довга пам’ять
Другий канал: @shchosharne
Download Telegram
— Мовчи, Скауте. Ще рано тривожитися. Я скажу тобі, коли починати.

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
Туга — це коли хочеш чогось, сам не знаєш чого... Воно існує, те, жадане, але немає слів, щоб про нього сказати.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Агатон і Теодор були страшенно схожі один на одного, особливо Теодор.

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха сідає на корабель в південних морях»
Своє прізвище я не хочу бачити в жодному списку, окрім списку тих, хто лишився живий.

О. Генрі «Мить перемоги»
Кланяюся моїй маленькій господині!

Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю — дуже скучив.

Василь Симоненко «Листи до дружини»
Кажуть, людині страшно зоставатись самій. Дурниця. У темряві чи в густих хащах їй страшно від того, що вона не знає, чи не чигає на неї отут поряд ціле військо.

Роберт Л. Стівенсон «Берег Фалеза»
Сама ж мала не плакала. Щось у душі цієї дівчинки робило її достатньо дорослою і достатньо жінкою, щоб відчути незбориму й болісну радість від того, що ти комусь потрібна.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»
Він обернувся до Пеппі й гукнув: — Це ти кажеш, що тут небезпечно купатися?
— Ні, я такого не казала, — відповіла Пеппі.
— Дивно, — обурився Джім. — Хіба не ти казала, що тут є акули?
— Про акули я казала, а що тут небезпечно купатися — ні. Торік мій дідусь щодня тут купався.
— Ось бачиш, — мовив Бак.
— Але це торік, а цієї п'ятниці він повернувся додому з лікарні, — мовила далі Пеппі. — Зате з такою чудовою дерев'яною ногою, що кращої ні в кого немає.

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха сідає на корабель в південних морях»
Ніколи мода і краса не були такі далекі одна від одної.

Стендаль «Червоне і чорне»
— Люди при здоровому глузді ніколи не пишаються своїми талантами

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
Сідалковський шанобливо вклонився. Стратон Стратонович зневажливо поглянув на нього і відійшов убік. Сідалковський, не почуваючи за собою ніякої вини, відповів йому тим самим.

Олег Чорногуз «„Аристократ“ із Вапнярки»
Тому що кожна дорога — це наші радість і втома,
тому що кожна зупинка — це наші тиша й самотність,
тому що ми завжди знаємо, хто нас чекає вдома,
знаємо, що таке відданість і що таке незворотність.

Сергій Жадан «Месопотамія»
В’язень Освенцима в першій фазі шоку не боявся смерті. Навіть газові камери за кілька днів втрачали свій жах для нього — урешті, вони звільняли його від необхідності накладати на себе руки.

Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу»
Поки наші малі дівчатка гратимуться в ляльки й милуватимуться з себе в дзеркалі, жінка буде тим, чим була споконвіку: по-перше, — матір’ю, а по-друге, — парою чоловікові.

Джек Лондон «Маленька господиня великого будинку»
— Я почуваюся прекрасно. Однак коли тобі виповнюється шістдесят п’ять, у цьому є щось зловісне. Раптом починаєш розуміти, що старість — не те, що колись має прийти. Вона вже тут.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»
У Північній Алабамі була сила-силенна винних заводів, текстильних фабрик, сталеливарних компаній, республіканців, професорів й інших сумнівних осіб.

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»
До щастя треба мало:
Гармонії.

Богдан-Ігор Антонич «Amen»
Іноді наші уявлення про кривду, завдану нам, зовсім не співмірні з тими докорами сумління, які будуть гризти нас ціле життя.

Сергій Жадан «Месопотамія»
— Ти так і не навчився пити каву? — мовила Джін-Луїза.
— Ні,— відповів їй батько.
— І віскі теж ні?
— Ні.
— Цигарки й жінки?
— Ні.
— Які ж у тебе нині радощі?
— Даю собі раду.

Гарпер Лі «Іди, вартового постав»
Шукав хороших відкриток з гарними квітами, щоб написати на них вірші, але нічого путнього не знайшов. А поганих відкриток послати тобі не можу. Краще вже написати їх на звичайному папері. Тільки ти не ображайся, якщо вірш не сподобається, я ж не Шевченко. Пишу, як умію.

Василь Симоненко «Листи до дружини»
По правді, афіняни, справа мається так: там, де хто займе місце в строю, вважаючи його найкращим для себе, або там, де поставить його начальник, той там, на мій погляд, і повинен залишатись, незважаючи на небезпеку, нехтуючи смертю і всім іншим, крім ганьби.

Платон «Апологія Сократа»