Чого він ще не знав, так це того, що кожен добрий вчинок зазвичай винагороджується тим, що від тебе вимагається здійснити щось іще краще та тяжче.
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
Король має коритися закону, бо саме закон робить його королем.
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
Аравіс також чимало сварилася (і, чого вже приховувати, іноді навіть билася) із Кором, але опісля вони завжди мирилися. Тож коли обоє подорослішали, то так призвичаїлися сперечатися, що вирішили одружитися, аби зручніше було те робити.
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»
— Марілло, правда ж, це чудово, що завтра буде новий день, у якому ще не сталося жодних помилок?
– Певна, ти їх ще накоїш, — відповіла Марілла, — бо досі не стрічала нікого вправнішого в цьому за тебе.
Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»
– Певна, ти їх ще накоїш, — відповіла Марілла, — бо досі не стрічала нікого вправнішого в цьому за тебе.
Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»
Я знов буду веселою і життєрадісною, коли як слід поплачу.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
— Я хочу померти, або щоб нині був завтрашній вечір, — простогнала Філ.
— Якщо ти ще трохи поживеш, то здійсняться обидва бажання, — спокійно відказала Енн.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
— Якщо ти ще трохи поживеш, то здійсняться обидва бажання, — спокійно відказала Енн.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Гумор — найпікантніша із приправ на бенкеті життя. Смійтеся зі своїх помилок, але вчіться на них, жартуйте зі своїх бід, але черпайте в них силу, кепкуйте зі своїх труднощів, але долайте їх.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
— У тебе є нездійснені мрії? — запитав Гілберт.
Щось у його тоні — щось нечутне від того гіркого надвечір’я у саду в Домі Патті — змусило серце Енн закалатати швидше. Та відповіла вона легко й невимушено:
— Звісно. У кожного вони є. Це було б дуже зле — якби всі наші мрії здійснилися. Не мати мрій — це однаково,що померти.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Щось у його тоні — щось нечутне від того гіркого надвечір’я у саду в Домі Патті — змусило серце Енн закалатати швидше. Та відповіла вона легко й невимушено:
— Звісно. У кожного вони є. Це було б дуже зле — якби всі наші мрії здійснилися. Не мати мрій — це однаково,що померти.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
А потім вони, короновані король та королева щасливого краю любові, рушили додому в сутінках — стежками, обабіч яких росли найзапашніші квіти, і рідними луками, над якими віяли вітри надій та спогадів.
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»
Я врятував йому життя, а як ти комусь життя врятуєш, то прив’яжешся до нього неминуче. Це майже те саме, що дати життя.
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»
–...Коли говорять про Цицерона або Тіберія, розумієш приблизно, що воно?
— Та приблизно.
— Добре, ніхто більшого й не знає, крім двох десятків дурнів, яким знання однаково ні до чого. Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи.
Гі де Мопассан
«Любий друг»
— Та приблизно.
— Добре, ніхто більшого й не знає, крім двох десятків дурнів, яким знання однаково ні до чого. Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи.
Гі де Мопассан
«Любий друг»
— Немає фрака? Отаке! А це ж річ конечна. В Парижі, бачиш, краще ліжка не мати, ніж фрака.
Гі де Мопассан
«Любий друг»
Гі де Мопассан
«Любий друг»
Її бабуся якось сказала, що в потворній зовнішності можна обвинувачувати гени, у кепському смаку — брак освіти, але якщо ти нудна людина, то тут уже ні на кого нарікати.
Рут Хоган
«Хранитель забутих речей»
Рут Хоган
«Хранитель забутих речей»
.., І стежка в яблуках вже стежкояблуката,..
Микола Вінграновський
«Бабунин дощ»
Микола Вінграновський
«Бабунин дощ»
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко
«В.Ц.»
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко
«В.Ц.»
Він завжди вважав, що Велика Британія — підходяще для нього місце, адже в нього криві зуби і він обожнює дощ.
Рут Хоган
«Хранитель забутих речей»
Рут Хоган
«Хранитель забутих речей»
Це було надто прекрасно, щоб тривати довго.
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»
— Гарно аж до болю, — тихо озвалася Енн. — Мені завжди боляче від досконалої краси.
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»
Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»