Сльози, звичайно, то справа корисна: доки плачеш — легшає на душі. Одна біда: рано чи пізно, та врешті доводиться припинити, а потому треба вирішувати, що робити далі.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Тож, коли в якомусь інтерв’ю Неждану запитали, чим вона планує займатися надалі, жінка відповіла: «Народжувати дітей і малювати картини. Я думаю, це те, що найбільше подобається в мені Богові й чоловікові».

Надійка Гербіш
«Художниця»

Чемність на те і є, аби робити вигляд, що все гаразд, коли насправді все навпаки.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

І тоді друзі директорки зрозуміли, що діюча директорка бути директоркою не гідна, і зробили її інспектором, аби вона заважала іншим директоркам і директорам. А коли виявилося, що вона і на це не гідна, її перевели до парламенту, де вона щасливо засідає і понині.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Люди більше ладнають одне з одним, коли їх об’єднують плани на майбутнє, а не пусті балачки про минуле.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Чого він ще не знав, так це того, що кожен добрий вчинок зазвичай винагороджується тим, що від тебе вимагається здійснити щось іще краще та тяжче.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Король має коритися закону, бо саме закон робить його королем.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Аравіс також чимало сварилася (і, чого вже приховувати, іноді навіть билася) із Кором, але опісля вони завжди мирилися. Тож коли обоє подорослішали, то так призвичаїлися сперечатися, що вирішили одружитися, аби зручніше було те робити.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

— Марілло, правда ж, це чудово, що завтра буде новий день, у якому ще не сталося жодних помилок?
– Певна, ти їх ще накоїш, — відповіла Марілла, — бо досі не стрічала нікого вправнішого в цьому за тебе.

Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»

Я знов буду веселою і життєрадісною, коли як слід поплачу.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

— Я хочу померти, або щоб нині був завтрашній вечір, — простогнала Філ.
— Якщо ти ще трохи поживеш, то здійсняться обидва бажання, — спокійно відказала Енн.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

Гумор — найпікантніша із приправ на бенкеті життя. Смійтеся зі своїх помилок, але вчіться на них, жартуйте зі своїх бід, але черпайте в них силу, кепкуйте зі своїх труднощів, але долайте їх.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

— У тебе є нездійснені мрії? — запитав Гілберт.
Щось у його тоні — щось нечутне від того гіркого надвечір’я у саду в Домі Патті — змусило серце Енн закалатати швидше. Та відповіла вона легко й невимушено:
— Звісно. У кожного вони є. Це було б дуже зле — якби всі наші мрії здійснилися. Не мати мрій — це однаково,що померти.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

А потім вони, короновані король та королева щасливого краю любові, рушили додому в сутінках — стежками, обабіч яких росли найзапашніші квіти, і рідними луками, над якими віяли вітри надій та спогадів.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

Генрі Марш
«Історії про життя смерть і нейрохірургію»

Я врятував йому життя, а як ти комусь життя врятуєш, то прив’яжешся до нього неминуче. Це майже те саме, що дати життя.

Люсі Монтгомері
«Енн у домі мрії»

–...Коли говорять про Цицерона або Тіберія, розумієш приблизно, що воно?
— Та приблизно.
— Добре, ніхто більшого й не знає, крім двох десятків дурнів, яким знання однаково ні до чого. Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи.

Гі де Мопассан
«Любий друг»

— Немає фрака? Отаке! А це ж річ конечна. В Парижі, бачиш, краще ліжка не мати, ніж фрака.

Гі де Мопассан
«Любий друг»

Її бабуся якось сказала, що в потворній зовнішності можна обвинувачувати гени, у кепському смаку — брак освіти, але якщо ти нудна людина, то тут уже ні на кого нарікати.

Рут Хоган
«Хранитель забутих речей»