Ані Каспіан, ані хто інший — більше не мав сумнівів: їм доведеться вести війну і ця війна має стати переможною. Залишалося тільки її розпочати.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

— Десять хвилин… хіба ж цього вистачить попрощатися навіки? 

Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»

А рідні душі трапляються частіше, ніж я звикла собі гадати. І це просто чудово бачити, що їх у світі так багато.

Люсі Монтгомері «Енн із Зелених Дахів»

Головне, що це не головне!

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

...прикро, коли тебе продають, але коли ще й не купляють…

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Він був неабияким гравцем і зазвичай перемагав, коли пам’ятав, у що грає.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Дмитро ще більше заглибився у читання Біблії - трохи дивно, бо попри всю незрозумілу жорстокість, присутню в цій книзі, як видавалося йому на перший погляд, саме в ній він черпав заспокоєння, натхнення, любов… «Любов довготерпить…» То чому ж не вмів довготерпіти він?...
***
Біблія, яку він тепер читав щовечора, і яка западала йому в серце неземною мудрістю, переконувала його, що Бог завжди за сім’ю. Але вона описувала зовсім іншу жінку, ніж була в нього!!!
Бог завжди за сім’ю.
Вороття назад немає.
І він знав, що кохає, мусить кохати, буде кохати свою Неждану - хай там що.
***
Вагітність - це коли тобі все байдуже. Це коли ти любиш весь світ, і коли весь світ відповідає тобі взаємністю. Це коли ти погладжуєш свій живіт, ніби благословляєш усю земну кулю - ти всім бажаєш лише щастя, ти смієшся, ти постійно почуваєш ще ЧИЮСЬ присутність поруч із собою - ні, в собі, десь там під серцем.

Надійка Гербіш
«Художниця»

Сльози, звичайно, то справа корисна: доки плачеш — легшає на душі. Одна біда: рано чи пізно, та врешті доводиться припинити, а потому треба вирішувати, що робити далі.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Тож, коли в якомусь інтерв’ю Неждану запитали, чим вона планує займатися надалі, жінка відповіла: «Народжувати дітей і малювати картини. Я думаю, це те, що найбільше подобається в мені Богові й чоловікові».

Надійка Гербіш
«Художниця»

Чемність на те і є, аби робити вигляд, що все гаразд, коли насправді все навпаки.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

І тоді друзі директорки зрозуміли, що діюча директорка бути директоркою не гідна, і зробили її інспектором, аби вона заважала іншим директоркам і директорам. А коли виявилося, що вона і на це не гідна, її перевели до парламенту, де вона щасливо засідає і понині.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Люди більше ладнають одне з одним, коли їх об’єднують плани на майбутнє, а не пусті балачки про минуле.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Чого він ще не знав, так це того, що кожен добрий вчинок зазвичай винагороджується тим, що від тебе вимагається здійснити щось іще краще та тяжче.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Король має коритися закону, бо саме закон робить його королем.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Аравіс також чимало сварилася (і, чого вже приховувати, іноді навіть билася) із Кором, але опісля вони завжди мирилися. Тож коли обоє подорослішали, то так призвичаїлися сперечатися, що вирішили одружитися, аби зручніше було те робити.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

— Марілло, правда ж, це чудово, що завтра буде новий день, у якому ще не сталося жодних помилок?
– Певна, ти їх ще накоїш, — відповіла Марілла, — бо досі не стрічала нікого вправнішого в цьому за тебе.

Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»

Я знов буду веселою і життєрадісною, коли як слід поплачу.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

— Я хочу померти, або щоб нині був завтрашній вечір, — простогнала Філ.
— Якщо ти ще трохи поживеш, то здійсняться обидва бажання, — спокійно відказала Енн.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

Гумор — найпікантніша із приправ на бенкеті життя. Смійтеся зі своїх помилок, але вчіться на них, жартуйте зі своїх бід, але черпайте в них силу, кепкуйте зі своїх труднощів, але долайте їх.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

— У тебе є нездійснені мрії? — запитав Гілберт.
Щось у його тоні — щось нечутне від того гіркого надвечір’я у саду в Домі Патті — змусило серце Енн закалатати швидше. Та відповіла вона легко й невимушено:
— Звісно. У кожного вони є. Це було б дуже зле — якби всі наші мрії здійснилися. Не мати мрій — це однаково,що померти.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»

А потім вони, короновані король та королева щасливого краю любові, рушили додому в сутінках — стежками, обабіч яких росли найзапашніші квіти, і рідними луками, над якими віяли вітри надій та спогадів.

Люсі Монтгомері
«Eнн з острова Принца Едварда»