Жити — означає жити для інших. Ми живимося одні від одних. Нехай хоч час від часу жевріє іскорка доброти, не треба її гасити. Доброта додає людині сили, коли жити важко.

Еріх Марія Ремарк
«Тріумфальна арка»

Влада — найзаразливіша хвороба з усіх.

Еріх Марія Ремарк
«Тріумфальна арка»

Це була дешева норка, може, навіть штучна, — але на Джоан вона не здавалася дешевою. Дешеве лише те, що носиш без почуття впевненості в собі, подумав Равік. Він не раз уже бачив справжніх соболів, що здавалися зовсім дешевими.

Еріх Марія Ремарк
«Тріумфальна арка»

У Мехіко через велику висоту над рівнем моря у січні доволі прохолодно — як у нас наприкінці бабиного літа. І оце в будинку друзів лежу під теплою ковдрою. У сусідній кімнаті грає чудова музика. Читаю один із томів «Історії сексуальності» Мішеля Фуко. А на животі в мене спить чорний кіт.
І я зрозумів, що зовсім не треба, щоб кіт був мій, щоб диск із музикою, книжка, ковдра чи кімната були мої, для того щоб кайфувати. А головне, не потрібно намагатися подовжити цей стан. Момент не треба ловити — ним треба насолодитись і відпустити.

Артем Чапай
«Авантюра XL»

тільки-от у Лао Цзи,
здається, є певна зверхність
до «людей, яким завжди є чим себе зайняти»,
і з цим я не згоден. якби всі жили так, як Лао, —
він би так жити не зміг.

Артем Чапай
«Авантюра XL»

Дивно, що для горя витворено такий примітивний етикет. Якби ти застала мене п'яного, мов колода, все було б так як годиться. А я грав у шахи, потім спав, і це зовсім не свідчить про те, що я бездушний і черствий. Що тут такого складного?

Еріх Марія Ремарк
«Тріумфальна арка»

Світ був іще такий незвіданий, що багатьом речам бракувало назв і на них доводилося просто вказувати пальцем.

Габріель Гарсія Маркес
«Сто років самотності»

Натовп із самого ранку чекав на три речі: полудень, послів Фландрії та містерію. Вчасно прибув тільки полудень.

Віктор Гюго
«Собор Паризької Богоматері»

Одноокий значно більший каліка, ніж сліпий. Бо одноокий бачить, чого він позбавлений.

Віктор Гюго
«Собор Паризької Богоматері»

— То що ж нам робити? — відчуваючи, що розмова перетікає у якесь нове русло, відгукнулася Сьюзан.
— Люба моя юна леді, — пишномовно звернувся до неї Професор, скинувши виразним поглядом обох дітлахів, — а чи не спадала вам часом на думку ідея, яку поки що ніхто не запропонував, яка може здатися навіть неочікуваною, але яка, однак, заслуговує на те, щоб її випробували?
— Що ж це за ідея? — підхопилася Сьюзан.
— Кожному займатися своїм ділом, — наголосив Професор.
Так і вирішили.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

І пам’ятай: що б не трапилося, ніколи не забувай витирати свого меча.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Як можна спати, коли у тебе, так би мовити, під боком нерозгадана таємниця!

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

— Ти надто бурхливо все переживаєш, Енн, — зітхнула Марілла. — Боюся, у майбутньому тебе через це спіткає багато розчарувань.
— Ох, Марілло, таж очікування — це вже півнасолоди! — вигукнула Енн. — Потім може нічого й не статися, але ж ніхто не заважає уявляти, як воно буде, і радіти. Пані Лінд каже: блаженні ті, хто нічого не чекає, бо вони й розчарувань не знатимуть, але я думаю, що нічого не чекати — це гірше за розчарування.

Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»

Ані Каспіан, ані хто інший — більше не мав сумнівів: їм доведеться вести війну і ця війна має стати переможною. Залишалося тільки її розпочати.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

— Десять хвилин… хіба ж цього вистачить попрощатися навіки? 

Люсі Монтгомері
«Енн із Зелених Дахів»

А рідні душі трапляються частіше, ніж я звикла собі гадати. І це просто чудово бачити, що їх у світі так багато.

Люсі Монтгомері «Енн із Зелених Дахів»

Головне, що це не головне!

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

...прикро, коли тебе продають, але коли ще й не купляють…

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Він був неабияким гравцем і зазвичай перемагав, коли пам’ятав, у що грає.

Клайв Льюїс
«Хроніки Нарнії»

Дмитро ще більше заглибився у читання Біблії - трохи дивно, бо попри всю незрозумілу жорстокість, присутню в цій книзі, як видавалося йому на перший погляд, саме в ній він черпав заспокоєння, натхнення, любов… «Любов довготерпить…» То чому ж не вмів довготерпіти він?...
***
Біблія, яку він тепер читав щовечора, і яка западала йому в серце неземною мудрістю, переконувала його, що Бог завжди за сім’ю. Але вона описувала зовсім іншу жінку, ніж була в нього!!!
Бог завжди за сім’ю.
Вороття назад немає.
І він знав, що кохає, мусить кохати, буде кохати свою Неждану - хай там що.
***
Вагітність - це коли тобі все байдуже. Це коли ти любиш весь світ, і коли весь світ відповідає тобі взаємністю. Це коли ти погладжуєш свій живіт, ніби благословляєш усю земну кулю - ти всім бажаєш лише щастя, ти смієшся, ти постійно почуваєш ще ЧИЮСЬ присутність поруч із собою - ні, в собі, десь там під серцем.

Надійка Гербіш
«Художниця»