Щоб мати силу жити далі, потрібно швидко забувати.

Еріх Ремарк «Іскра життя»

Перша цитата в цьому каналі. Два роки тому.
За цей час прочитали більше пів сотні книг, виписали ~1600 цитат.
Вітаємо всіх, хто з нами!

– Ви думаєте, що Бог подібний до вас. Що він сердитий, черствий, мстивий… А я скажу так: замість того, щоби вважати, ніби Богові властиве те найгірше, що є в людях, слід вірити, що людям властиве те найкраще, що є в Бога.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

То були щасливі дні – хоча, як це часто буває зі щасливими днями, оцінені так вони були лише тоді, коли скінчилися.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Люди розмовляли притишено, схиляли голови, вдягалися невибагливо, загортаючись у скромність. Замість тонкого льону вбиралися у грубі тканини, ніхто не носив пишних головних уборів. Золото ховали у великі горщики й глибоко закопували. Дружини багачів ховали коштовні прикраси й перевдягалися у вбрання своїх служниць, сподіваючись заслужити на Божу ласку. Давалися обітниці цього ж року піти на прощу до Мекки й нагодувати голодних в Аравії. Стамбул торгувався з Богом – пропонував йому офірних баранів, молитви, відмову від поганих звичок – і все ніяк не міг сторгуватися.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Той, хто оточує себе підлабузниками, щоб ті хвалили кожен його крок, не пробачить чесній людині, яка сказала правду.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Бусбек вважав, що в житті є два щастя – книжки і друзі. І їхня кількість має становити своєрідну протилежність: книжок багато, друзів трохи.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Він сказав, що існує три джерела мудрості, звідки кожен майстер повинен пити якомога більше: книжки, праця й дороги. Читання, досвід і подорожі.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Рішення – то вівці, а звичка – пастух.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

Якщо Джахан налаштований вижити в сералі, то, вирішив він, треба влаштувати у своїй душі внутрішній гарем і замкнути в ньому на ключ усе, що мучить душу: страхи, тривоги, жалі та розчарування. У цьому гаремі він буде і султаном, і євнухом. Він нікому не дасть зазирати туди. Навіть учителю.

Еліф Шафак
«Учень архітектора»

— Так-от,— промовила дівчина,— мені сімнадцять і я божевільна. Мій дядько запевняє, що це в такому віці неминуче. Коли питають, скільки тобі років, каже він, відповідай, що сімнадцять і що ти схибнута.

Рей Бредбері
«451 градус за Фаренгейтом»

Ми вміємо знищувати небажані прояви ще в зародку. Не можна побудувати дім без цвяхів і дерева. Отож коли не хочеш, щоб дім побудували, заховай цвяхи і дошки. Коли не хочеш, щоб людина стала нещасною через політику, не давай їй змоги роздивитися проблему з двох боків. Хай бачить лише один бік, а ще ліпше — жодного. Хай забуде, що існує така штука, як війна. Хай уряд нездатний, нестійкий, душить податками — це краще, ніж заворушення в народі! Головне — спокій, Монтеґ! Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам’ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці. І вони будуть щасливі, бо ті «факти» не змінюються. Але бо-ронь боже втаємничувати їх у таку непевну матерію, як філософія чи соціологія — вони можуть спробувати пов’язати деякі речі та явища. А це призводить до меланхолії! Той, хто вміє розібрати й зібрати телевізорну стіну,— а тепер це можуть майже всі,— щасливіший за того, хто намагається виміряти й математично обчислити Всесвіт, бо той Всесвіт не можна ні виміряти, ні обчислити, не відчувши власної мізерності й нікчемності. Я знаю, бо сам намагався зробити це! До дідька! Краще давайте нам клуби, вечірки, акробатів, фокусників, карколомні трюки, реактивні автомобілі, мотоцикли-геліко-птери, секс і героїн, якнайбільше того, що викликає автоматичні рефлекси! Якщо п’єса погана, якщо фільм беззмістовний, якщо вистава порожня, дайте мені дозу збуджувального — вдарте по нервах оглушливою музикою! І мені здаватиметься, ніби я реагую на п’єсу, хоч це всього-на-всього механічна відповідь на звукові хвилі. Але мені байдуже. Я люблю добрячі струси.

Рей Бредбері
«451 градус за Фаренгейтом»

— Що вас так збунтувало? Що вибило смолоскип з ваших рук?
— Не знаю. У вас є все, щоб вважати себе щасливим, але ми нещасні. Чогось бракує. Я шукав повсюди. Я цілком певний лише одного: колись були книжки, тепер їх немає, я сам спалював їх упродовж десяти чи дванадцяти років. І я подумав — може, книжки мені допоможуть.
— Ви безнадійний романтик,— сказав Фабер.— Це було б смішно, якби не було так серйозно. Вам потрібні не самі книжки, а те, що колись було в них. Це могло б бути і в теперішніх програмах наших «віталень». Таку саму увагу до подробиць, таку саму обізнаність і свідомість могли б виховувати й наші радіо та телевізійні передачі, але вони цього не роблять. Ні, ні, дарма шукати все це лише в книжках! Шукайте це всюди, де тільки можна,— в давніх грамофонних записах, у давніх фільмах, у давніх друзях; шукайте в природі і в самому собі. Книжки — лише одне із вмістилищ, де ми зберігаємо те, що боїмося забути. В них немає ніяких чарів. Чари в тому, що вони говорять, у тому, як вони зшивають клапті Всесвіту в єдине ціле.

Рей Бредбері
«451 градус за Фаренгейтом»

Ви можете закрити книжку і сказати їй: «Почекай!» Ви її володар. Але хто вас вирве з пазурів, що хапають вас, коли ви вмикаєте телевізорну вітальню? Вона ліпить з вас що завгодно. Це «середовище» теж реальне, як і довколишній світ. Воно перетворюється в істину, воно і є істина. Книжку можна перемогти силою розуму. Але при всіх моїх знаннях і скептицизмі я ніколи не насмілювався змагатися з симфонічним оркестром із ста інструментів, який реве з кольорових об’ємних екранів наших страхітливих віталень.

Рей Бредбері
«451 градус за Фаренгейтом»

...все, чого я зазнав і побачив, свідчить про одну непоборну істину: зло ніколи не дає добра, зло породжує тільки зло і врешті-решт звалюється на голову того, хто його чинить, стосується те якоїсь окремої людини чи цілого народу.

Генрі Хаґґард
«Донька Монтесуми»

Але якби ми могли передбачати майбутнє, я гадаю, лише дехто зголосився б жити з доброї волі.

Генрі Хаґґард
«Донька Монтесуми»

Може, спочатку подивимося, як ви розбираєтеся в медицині і, що набагато важливіше, у людській природі, бо на медицині взагалі ніхто як слід не розуміється, але той, хто пізнав людську вдачу, може стати повелителем чоловіків або жінок — їхніх повелительок.

Генрі Хаґґард
«Донька Монтесуми»

​​Енн захоплено чудувалася цьому пишнобарвному світу довкола себе.
— Ох, Марілло, — вигукнула вона одного суботнього ранку, прибігши знадвору з велетенським оберемком кленового листя, — я така щаслива, що тут бувають жовтні! Якби після вересня одразу ж наставав листопад — то було б дуже кепсько, правда? Гляньте, які гілочки. Вони такі гарні, хіба вас від них не охоплює радісне тремтіння, навіть декілька тремтінь водночас? Я хочу прикрасити цими гілочками свою кімнату.

Люсі Монтгомері «Енн із Зелених Дахів»

Далеко на оповитій тьмяним місячним світлом околиці, над віадуком і далі, за долиною, промчав поїзд із таким гуркотом і гудінням, наче то якась величезна залізна істота заблукала в лісі й жене напролом.

Рей Бредбері
«Кульбабове вино»

Від таких роздумів мені розхотілося читати і я вирішив випрасувати сорочку. Завжди так роблю, коли в голові розгардіяш. За давньою звичкою. Процес прасування сорочки ділю на дванадцять етапів. Починаю від зовнішньої сторони комірця (1) й закінчую манжетою лівого рукава (12). Прасую в певному порядку, відраховуючи номер кожної операції. Бо інакше нічого путнього не вийде.

Харукі Муракамі
«Хроніка заводного птаха»