...єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Готель був майже порожнім: кілька дивакуватих гостей, які підозріло придивлялися до своїх сусідів, не розуміючи, як можна було обрати для літнього відпочинку таку забуту Богом місцину. Щоранку кожен із них дивувався, що інші досі не виїхали.

Стефан Цвейґ «Літня новелета»

Але перш ніж дійти згоди з іншими, я мушу дійти згоди з самим собою. Єдине, що не підлягає закону більшості,— це власна совість.

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Торжествують:
Він не помилявся,
Не змочив —
Ні разу! —
Підошов,
Проти вітру —
Жоден раз! —
Не пхався...
Але ж він нікуди і не йшов!

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Перебування у меншості, хай навіть ця меншість складається з тебе одного, не робить тебе божевільним. На світі існують правда й брехня, і якщо ти борониш правду навіть проти всього світу, ти не божевільний.

Джордж Орвелл «1984»

Максим давно знав, що людина в певних обставинах може швидко звіріти, обертаючись часом у тварину. Бачив це сам не раз. Але так от оголено й у такому темпі й маштабі… Цього ще не бачив. І тут же пригадував знову слова Соломона про вагоме й штучне — про те, що відвіюється, й про те, що лишається. І от — штучне відвіялося, лишилося вагоме…

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Я розумію, що поет з мене такий собі. Але бувають і гірші.

Василь Симоненко «Окрайці думок»

Ох, пане, роман — це дзеркало, з яким ідеш уздовж битого шляху. Воно відбиває то небесну блакить, то багно й калюжі. Іде людина з дзеркалом, а ви звинувачуєте її в аморальності! В дзеркалі відбивається бруд, а ви винуватите дзеркало! Обвинувачуйте вже скоріше битий шлях, з його брудними калюжами або, ще краще, дорожнього наглядача, який допускає, щоб вода застоювалась і утворювалось болото.

Стендаль «Червоне і чорне»

Люди звичайно не помічають, як збігає час. Вони живуть у тимчасовому спокої.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Сльози сліпили її, а душу переповнювало ще незнане відчуття горя, бо до цього дня вона не мала нічого, за чим можна було б горювати.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

Просто є люди, які занадто піклуються про той світ, але так і не можуть навчитися жити на цьому.

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Це було поблизу Конкордії, в Аргентіні, але могло бути де завгодно: чудеса трапляються так часто.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

— Скажи, Пеппі, а чого в тебе справді такі великі черевики? — шанобливо спитав Томмі.
— Щоб можна було ворушити пальцями, — відповіла Пеппі й лягла в ліжко.

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»

Кохання — єдина на світі річ, яка не допускає двозначності

Гарпер Лі «Іди, вартового постав»

Після цієї тяжкої кари він сам себе простив.

Стендаль «Червоне і чорне»

Я міркував тверезо, без розпачу. З розпачем думаєш про інших. Про те, що ми безсилі заспокоїти всіх, за кого несемо відповідальність.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

«Ну, що ж, — думав Максим. — Хай гримлять канонади, хай лютують віхоли, хай завивають смерчі й котиться самум». А він усе-таки стоятиме, як дуб, на цій землі, і поки він з нею — одно, ніякий самум не зможе його подолати, не зможе його звалити, не зможе його змести. Бо все минає і все проходить, але продовжується життя, джерело якого — любов. І як і найгустіший дим не в силі заступити сонця, так і найчорніше зло не в силі подолати добро, що виходить з любови. Невмирущим є все, що здібне любити. В любові тріюмфує над чорною тьмою світ — сонячний, прекрасний, божественний світ. Завжди живе тріюмфує над мертвим. Над чорними кратерами бомбових вирв пробиваються ніжні пагінці трав і квіток. Над прірвою буйним цвітом зацвітає весна!..

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

— Я твій друг, — сказав він. — А друзі для того й існують, щоби без них не можна було обійтися.

Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні»

— Насамперед,— промовив він розсудливо,— притримуй язика. Не сперечайся з чоловіком, а надто коли знаєш, що можеш його перемогти. Більше усміхайся. Дай йому відчути, який він великий і могутній. Говори йому, що він неперевершений, і прислужуйся йому.
Джін-Луїза сонячно усміхнулася.
— Генку, я погоджуюся з кожним твоїм словом. Ти найрозумніша людина з усіх, кого я зустрічала в житті, ти маєш цілих шість футів п’ять дюймів на зріст, і дозволь мені запалити для тебе цигарку? Так буде правильно?

Гарпер Лі «Іди, вартового постав»

У кого в грудях б'ється гаряче серце, той не змерзне.

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха сідає на корабель в південних морях»